809/757/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та суму податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції - 06.07.2021 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (далі - ТОВ "Галицька торгова компанія") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області) від 30.03.2016 № 0001672207, № 0001682207 та рішення про застосування фінансових санкцій № 120/09-19-22-01-20/34535868.Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 в позові відмовлено.Приймаючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України, ненадання позивачем належним чином оформлених первинних документів свідчить про відсутність реального вчинення спірних господарських операцій. Також суд дійшов висновку про правомірність застосування фінансових санкцій за реалізацію алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої.Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі № 809/757/16 скасовано в частині відмови в задоволенні адміністративного позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 30.03.2016 № 0001672207, № 0001682207 та прийнято нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов ТОВ "Галицька торгова компанія" задоволено повністю.Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 30.03.2016 № 0001672207 та № 0001682207.В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.Рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку прибутку є неправомірним.Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС в Івано-Франківській області оскаржило його у касаційному порядку.У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 в частині задоволення позову та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016.В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС в Івано-Франківській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України. Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, а надані первинні документи не містять достатньої інформації про зміст та обсяг господарської операції, що свідчить про відсутність факту придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників.Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС України в Івано-Франківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Галицька торгова компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 до 31.12.2014.За наслідками проведеної перевірки складено акт від 14.03.2016 №120/09-19-22-01-20/34535868, в якому, зокрема, відображено висновки про порушення позивачем: підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 159.1 Податкового кодексу України (2755-17) , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 50788,00 грн; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в загальній суму 72168,00 грн; Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 (957-2008-п) "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних цін на окремі види алкогольних напоїв", статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.На підставі названого акту перевірки, відповідачем 30.03.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення №0001672207, згідно з яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 50788,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12697,00 грн.; №0001682207, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з сплати податку на додану вартість за основним платежем на 69587,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 34793,50 грн.; рішення про застосування фінансових санкцій №120/09-19-22-01-20/34535868.Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.Як встановлено судами, 20.02.2012 між ТОВ "Галицька торгова компанія" та ТОВ "Кримська водочна компанія" укладено Договір №000472, за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (продукцію, товар) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах, визначених у цьому договорі.10.07.2013 між ТОВ "Галицька торгова компанія" та ТОВ "Век-тор" укладено договір №ВТ0231/13, за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти (передавати у власність покупця) згідно замовлення та накладних продукцію (продукти харчування), а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати продукцію та оплачувати її.На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем було надано копії зазначених договорів, видаткових накладних, податкових накладні, розхідних накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності на продукцію, банківських виписок, прийомних актів, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних .Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.ГУ ДФС в Івано-Франківській області, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ "Галицька торгова компанія" як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. А відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2016 № 0001672207, № 0001682207.В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -