520/11470/18 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні особі одноразової грошової допомоги внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби - 15.06.2021 Прийняття

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 (головуючий суддя-Чудних С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 (головуючий суддя - Лях О.П., судді: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі-відповідач-1, Міноборони), Харківського обласного військового комісаріату (далі-відповідач-2, ХОВК), в якому просив:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей";

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 3 протоколу № 111 від 09.11.2018;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 (975-2013-п) , у зв`язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ХОВК повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України;

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Міноборони прийнято рішення, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 111 від 09.11.2018 про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 частково задоволено позов ОСОБА_1 :

- визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей";

- скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 3 протоколу № 111 від 09.11.2018;

- зобов`язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 (975-2013-п) , у зв`язку з встановленням йому другої групи інвалідності та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та вказав, що належне відновлення порушених прав позивача суд вбачає шляхом зобов`язання Міноборони призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 (975-2013-п) , у зв`язку з встановленням йому другої групи інвалідності, а також надіслати вказане рішення ХОВК для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1, оскільки вказане є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.07.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 скасував в частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 (975-2013-п) , у зв`язку з встановленням йому другої групи інвалідності та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 .

Ухвалив в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Зобов`язав Міноборони повторно розглянути висновок ХОВК стосовно призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, з урахуванням підстав скасування вказаного рішення.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 залишено без змін.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанцій, апеляційний суд виходив з того, що Міністерством оборони України в оскаржуваному позивачем рішенні не відображено, чи було досліджено в повному обсязі питання щодо можливості призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги саме у зв`язку із зазначеними у довідці МСЕК захворюваннями, через що відповідачем-1 не дотримана процедура прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року Міноборони звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначив, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки він проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а також не надав повний пакет документів для призначення такої допомоги, а саме - документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Позивач не надав відзив на касаційну скаргу Міноборони, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою 15.08.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міноборони.

Ухвалою від 14.06.2021 справу призначено до розгляду в попереднє судове засідання.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 11.11.1983 по 23.12.1985, в тому числі у складі військової частини 2072 в період з 28.11.1984 по 09.05.1985 брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово- лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2578 від 09.06.2015 поранення /контузія/ та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зокрема, вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки, лівої ноги, контузія головного мозку 1985 році рядового у відставці ОСОБА_1 стали причиною рубців шкіри, що в подальшому призвело до "Стійких наслідків бойової ЗЧМТ у вигляді післятравматичної, дисметаболічної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст. з лікворо-венозною дистензією, метаболічним, вестибуло-атактичним, кохлеарним і астено-невротичним синдромами, частими вазомоторними цефалгіями, дисомнією, когнітивним зниженням, вегето-судинними пароксизмами по змішаному типу і синкопальними станами. Нейросенсорної приглуховатості. Гіпертононічної хвороби ІІ ст., 3 ст., дуже високий ризик ІХС. Стенокардії стабільної, ПФ. Дифузного кардіосклерозу. СН Паст. Зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка. Ангіопатії сітківки обох очей".

Позивачу з 18.07.2016 встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з пораненням, контузією і захворюваннями, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААА № 444378 від 18.07.2016.

З 01.08.2018 позивачу продовжено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААА № 955717.

ОСОБА_1 подав до Харківського обласного військового комісаріату заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надавши всі необхідні документи.

Згідно пункту 3 витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 за № 111, позивачеві відмовлено у призначенні виплати одноразової грошової допомоги, оскільки на день звільнення з військової служби він проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, група інвалідності встановлена понад 3-місячний термін після звільнення зі служби та не подано документ про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (975-2013-п) .

Позивач, покликаючись на наявність у нього права на виплату одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) .

Положеннями статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) . Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) (далі - Закон № 2011-ХІІ (2011-12) ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закон № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтями 1- 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України (254к/96-ВР) та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (975-2013-п) , прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане саме з датою встановлення інвалідності та визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент.

Предметом спору у справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІ групи.

Моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності позивачу ІІ групи, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, тобто 18.07.2016.

На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, 18.07.2016 діяв Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (975-2013-п) , а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач зобов`язаний вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (975-2013-п) .

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 520/1816/19.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на відсутність документів, які свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

В матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання Центральної військово- лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2578 від 09.06.2015, із якого слідує, що поранення /контузія/ та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. При цьому, у витягу відмічено, що вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки, лівої ноги, контузія головного мозку 1985 році рядового у відставці ОСОБА_1 стали причиною рубців шкіри, що в подальшому призвело до "Стійких наслідків бойової ЗЧМТ у вигляді післятравматичної, дисметаболічної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст. з лікворо-венозною дистензією, метаболічним, вестибуло-атактичним, кохлеарним і астено-невротичним синдромами, частими вазомоторними цефалгіями, дисомнією, когнітивним зниженням, вегето-судинними пароксизмами по змішаному типу і синкопальними станами. Нейросенсорної приглуховатості. Гіпертононічної хвороби ІІ ст., 3 ст., дуже високий ризик ІХС. Стенокардії стабільної, ПФ. Дифузного кардіосклерозу. СН Паст. Зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка. Ангіопатії сітківки обох очей".

Водночас, судами не враховано, що пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, мають подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату), визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням ОГД у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

Однак Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням ОГД, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

При цьому, обов`язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений статтею 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату ОГД.

Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом щодо якого вирішується питання про виплату ОГД у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребування.

Аналогічна правова позиція висловлена Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18, яка відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 25.05.2018 у справі № 729/426/17, на яку посилались суди при ухваленні рішень у цій справі.

У контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відтак, рішення Військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, викладене у формі протоколу в обставинах цієї справи не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.

Зважаючи на те, що позивачем не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії від 09.11.2018 № 111 прийнято з цих підстав в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень. Крім того, слід зазначити, що неподання документу, який свідчить про причини та обставини поранення є самостійною та достатньою підставою для прийняття Міноборони рішення про відмову у призначенні одноразової допомоги, тому інші підстави, зазначені відповідачем у рішенні (на день звільнення з військової служби позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, група інвалідності встановлена понад 3-місячний термін після звільнення зі служби) хоча і є помилковими, але не впливають на правомірність оскаржуваного рішення Міноборони, тому підстави для скасування цього рішення відсутні.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.