802/2534/15-а Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість та збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції - 15.06.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ15 червня 2021 року м. Київсправа № 802/2534/15-аадміністративне провадження № К/9901/27084/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бившевої Л.І.,суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі у тексті - Інспекція, Вінницька ОДПІ) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2015 (суддя - Богоніс М.Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 (головуючий суддя - Смілянець Е.С., Залімський І.Г.) у справі за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі у тексті - КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", комунальне підприємство) до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015 № 0002822205 та №0002832205, У С Т А Н О В И В:У серпні 2015 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що прийняті відповідачем рішення ґрунтуються на безпідставних висновках акту від 21.05.2015 № 1328/2205/33126849, складеного за результатами проведеної останнім документальної позапланової виїзної перевірки КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом приватним багатопрофільним малим підприємством "Монтажник-Сервіс" (далі - ПБМП "Монтажник-Сервіс") за період вересень - грудень 2014 року. А відтак, вважає, що податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" у вересні - грудні 2014 року відносило до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ, у зв`язку з придбанням робіт у ПБМП "Монтажник-Сервіс", що підтверджено податковими накладними, оформленими належним чином та іншими документами бухгалтерського обліку, крім того, позивач звернув увагу, що в опалюваний період 2014-2015 років нова система теплозабезпечення мікрорайону від котельні по вулиці Баженова 15-а, для монтування якої були укладені договори про виконання робіт з ПБМП "Монтажник-Сервіс" та здійснені перевіряємі господарські операції, функціонувала у повному обсязі, про що свідчать акти про наладку і запуск ІТП в експлуатацію та показники обліку, зважаючи на що просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 09.06.2015 № 0002822205 та №0002832205. У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що у ході проведеної перевірки виявлені порушення податкового законодавства, оскільки, згідно з даних податкової інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача у зв`язку із не знаходженням ПБМП "Монтажник-Сервіс" за податковою адресою, що на думку відповідача ставить під сумнів реальність господарських операцій та достовірність нарахування суми податку на додану вартість під час проведення фінансово-господарської діяльності з ПБМП "Монтажник-Сервіс" та просив у задоволенні позову відмовити повністю.Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 09.06.2015 № 0002822205 та №0002832205.Інспекція оскаржила рішення Вінницького окружного адміністративного суду та Вінницького апеляційного адміністративного суду до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки, судами обох інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що ним встановлено маніпулювання контрагентом позивача податковими накладними, у результаті якого створено штучне формування податкового кредиту у жовтні 2014 року суб`єктом господарювання - покупцем робіт послуг, які відслідкувати неможливо, а надані документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку у зв`язку із недостовірністю даних, що у них відображені та невідповідністю вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому що не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто операції є безтоварними, оскільки фактичного здійснення ним вказаних господарських операцій не було, крім того, станом на дату реєстрації акту перевірки до ЄДР внесено запис про відсутність за місцемзнаходженням, тобто ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" присвоєно стан платника податку 8, зважаючи на що просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення на касаційну скаргу позивачем суду не надавались.Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.06.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 15.06.2021.Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за взаємовідносинами з ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" за період вересень - грудень 2014 року.За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.05.2015 № 1328/2205/33126849, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі у тексті - ПК України (2755-17) у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у результаті чого КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду в податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2014 року на 8 333, 35 грн, за листопад 2014 року на 16 666, 67 грн, за грудень 2014 року на 43 919, 74 грн; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року на суму 34 019,57 грн.На підставі вказаного акта Вінницька ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0002822205, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов`язання із податку на додану вартість в розмірі 10 416, 00 грн, у тому числі, за основним платежем - 8 333, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 083, 00 грн та № 0002832205, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 94 606, 00 грн. 17.06.2015 позивач звернувся із скаргою на податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 09.06.2015 № 0002822205 від 09.06.2015 року та № 0002832205 до Головного управління ДФС у Вінницькій області, за результатами розгляду якої оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджуючи надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентом - ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС", судами встановлено, що між КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" та ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" було укладено типові договори субпідряду на виконання реконструкції системи тепло забезпечення, а саме: №20 від 10.06.2014, №23 від 02.09.2014, №21 від 29.05.2014, №20/05 від 20.05.2014, №27 від 02.09.2014, №24 від 02.09.2014, №25 від 02.09.2014, №30 від 08.09.2014, №22 від 30.09.2014, №20/05/18, №20/05/16, №20/05/19 від 20.05.2014, №29 від 08.09.2014, №33 від 08.09.2014, №32 від 08.09.2014, №28 від 08.09.2014, №22 від 10.06.2014, №31 від 08.09.2014, №36 від 10.07.2014, №37 від 28.11.2014, №38 від 10.07.2014, №39 від 10.07.2014, №40 від 10.07.2014, №34 від 08.09.2014, №35 від 08.09.2014, №33 від 08.09.2014, згідно з умовами яких замовник (ВМР "Віннницяміськтеплоенерго") доручає, а субпідрядник (ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС") забезпечує виконання робіт відповідно до проектної документації та умов договору. Склад та обсяг робіт, що доручається до виконання субпідряднику, визначаються кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною договору.Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, роботи за укладеними договорами проводилися з травня по жовтень 2014 року, що підтверджено позивачем наданими актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в з довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, податковими накладними, що знайшло своє відображення і в податковій звітності ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС", а саме: у деклараціях з ПДВ, податку на прибуток, формі 1ДФ, звіту про нарахування заробітної плати та інше. Також, підтверджено розрахунки між позивачем та ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" за виконані роботи відповідно до укладених договорів проведені в повному обсязі, правомірність їх проведення відповідачем в акті перевірки та у судових засіданнях не заперечувалась.Колегія суддів Верховного Суду, погоджуючись із висновками судів щодо протиправності податкових повідомлень - рішень від 09.06.2015 № 0002822205 та №0002832205, виходить з такого.У спірних правовідносинах податковий орган висновками у акті перевірки поставив під сумнів факт реальності господарських операцій КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" та його контрагента.Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для винесення Вінницькою ОДПІ спірних податкових повідомлень-рішень слугувала, окрім іншого, інформація (лист від 03.03.2015 № 35/7/09-14-15-01/60 Тлумацького відділення Тисменицької ОДПІ ГУ ДФС у Івано-Франківській області) про відсутність за місцем знаходження ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" - контрагента позивача, на підставі довідки про встановлення місцезнаходження платника податків від 23.01.2015 № 66/07-07.У ході судового розгляду справи, позивачем на підтвердження позовних вимог надано суду копії первинних документів за операціями із контрагентом ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС", а саме: договори про виконання робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, довідки про вартість робіт та інше.Судами встановлено, що первинні документи, якими позивач доводив реальність здійснення господарських операцій КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" із вказаним в акті перевірки контрагентом, оформлені належним чином та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі у тексті - Закон №996-XIV (996-14) ) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.Також, у відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.Зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін.Відповідно до п. 1 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 (1232-2010-п) (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.Здійснюючи аналіз вказаних норм убачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України (2755-17) .Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв`язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акта є неправомірним. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказаний Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання підтверджують нереальний характер господарських операцій позивача із його контрагентом ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС".Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом не зафіксовано та не доведено дефектів в господарській правосуб`єктності ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС". Під час проведення господарських операцій з позивачем в Єдиному державному реєстрі відомості про відсутність за місцезнаходженням контрагента позивача були відсутні.Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій з приводу того, що ними не прийняті до уваги доводи відповідача, наведені у акті перевірки, а також які дублює Інспекція у касаційній скарзі, про факти маніпулювання ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" податковими накладними, у результаті якого створене штучне формування податкового кредиту в жовтні 2014 року суб`єктами господарювання - покупцями робіт та послуг, а також посилання податкового органу на те, що у нього відсутнє підтвердження інформації про проведення фінансово - господарських взаємовідносин ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" у жовтні 2014 року з його контрагентами, а тому, враховуючи відсутність придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників на користь ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" відсутній і їх продаж в подальшому на користь контрагентів-покупців у жовтні 2014 року.Надаючи оцінку вказаним доводам, судами встановлено, що операції купівлі - продажу товарів ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" у його контрагентів не мають жодного взаємозв`язку із операціями щодо виконання робіт, які виникли між ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" та позивачем у справі, оскільки їх предмет є відмінним. Крім того, як у акті перевірки так і під час розгляду справи відповідачем не заперечувався факт виконання ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" своїх податкових обов`язків, які виникали за взаємовідносинами із позивачем у справі.Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції надано вірну оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи, та встановлено, що позивачем підтверджено факт придбання робіт, а саме: реконструкції системи теплозабезпечення мікрорайону від котельні Баженова 15а, влаштування ІТП, влаштування трубопроводів до ІТП за відповідними адресами відповідно до проектної документації та умов договору, за результатами господарських операцій із вказаним контрагентом правомірно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вересень, листопад та грудень 2014 року, оскільки, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від будь-якої звітності інших осіб і фактичної сплати контрагентом позивача податку до бюджету.У ході судового розгляду справи належні докази нереальності укладених позивачем із контрагентом правочинів відповідачем надані не були, також встановлено відсутність судових рішень, згідно з якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, на час дії угод ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був зареєстрований як платник податку на додану вартість в установленому порядку, мав належну правосуб`єктність щодо права виписувати та надавати податкові накладні, зважаючи на що, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що висновок відповідача про нереальність правочинів позивача із зазначеним контрагентом є хибним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, надані сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення Податкового кодексу України (2755-17) та Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (996-14) колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, а належним чином видані та оформлені податкові накладні були підставою для формування податкового обліку.З висновками відповідача суди правомірно не погодились, обґрунтовуючи своє рішення тим, що під час дослідження факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. У акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента позивача. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники. Оскільки, позивачем було виконано усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту та наявні усі документальні підтвердження його розміру, тому він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентом.За таких обставин, подані до суду позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , спростовують висновки податкового органу викладені в актах перевірки, з огляду на вказане, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову оскільки, оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.На момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контраґента, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи під час здійснення ними вказаних господарських операцій.Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов і у апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом.Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки, скаржник просить суд про переоцінку доказів стосовно встановлених судами фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України. У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.Керуючись статтями 55, 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -П О С Т А Н О В И В:Касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 залишити без змін.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова