816/1811/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та суму податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції - 15.06.2021 Прийняття

ВСТАНОВИВ:Приватне акціонерне товариство "Бетон" (далі також ПрАТ "Бетон", позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі також ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2016 №0003101401, №0003081401.Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомлення рішення прийняті безпідставно, оскільки ґрунтуються на хибних висновках контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідає фактичним обставинам.Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, позов задоволено.Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.08.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 у справі №816/1811/16.Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ( КАС України (2747-15) ) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №816/1811/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2021 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 15.06.2021.Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1-198.3, 198.5,198.6 статті 198, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також статтей 7, 9, 11, 86, 159 КАС України. Зазначає, що суди не надали належної правової оцінки тому, що ТОВ "Скай-Девелопмент" (контрагент позивача) не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, оскільки у зазначеного суб`єкта господарювання відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Податковий орган вважає, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов`язаних із наданням податкової вигоди третім особам. Як зазначає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентом, а тому висновки акту перевірки та прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу податкову інформацію щодо діяльності контрагента. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПрАТ "Бетон" (ідентифікаційний код 30661791) перебуває на податковому обліку та є платником податку на додану вартість. (а.с.18-21 т.1)Видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: 23.61 виготовлення виробів із бетону для будівництва; 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.Податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Бетон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.11.2011 по 31.12.2015.За результатами проведеної податковим органом перевірки складено акт від 19.08.2016 №338/16-31-14-01-09/30661791 з відповідними додатками (а.с.36-192 т.1)Проведеною перевіркою зафіксовано порушення ПрАТ "Бетон", в тому числі:підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 134.1 статті 134, абзацу "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10, підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.6 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 89297,00грн., в тому числі за 2013 рік - 89243,00грн.;пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 117771,00грн., в тому числі за серпень 2013 року - 89373,00грн.На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення:від 05.09.2016 №0003101401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" на загальну суму 141310,00грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 113048,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28262,00грн. (а.с.22-23 т.1);від 05.09.2016 №0003081401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" на загальну суму 111607,75грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 89297,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22310,75грн. (а.с.24-25 т.1).Слід врахувати, що ПрАТ "Бетон" податкове повідомлення-рішення від 05.09.2016 №0003101401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" оскаржується не в повному обсязі, а лише в частині на суму 106666,71грн. (за податковими зобов`язаннями - 85333,37грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21333,34грн.) по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Скай-Девелопмент" (код 38291915) в серпні 2013 року.Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами, а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства України. Податковий кодекс України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.Положеннями пункту 14.1.36 ПК України (2755-17) передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України (2755-17) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що висновки податкового органу про заниження ПрАТ "Бетон" сум податку на прибуток за 2013 рік на 89243,00грн. та про завищення сум податкового кредиту по податку на додану вартість за серпень 2013 року на 85333,37грн. стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ "Скай-Девелопмент". (а.с.41-63, 86-87 т.1)Податковим органом вказано, що перевіркою не підтверджено реальність проведення ПрАТ "Бетон" господарських операцій із ТОВ "Скай Девелопмент" (ідентифікаційний код 38291915, стан 8: до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) в серпні 2013 року по придбанню послуг з виготовлення опалубки металевої згідно договорів на виконання робіт, загальна вартість яких в серпні 2013 року складає 426666,67грн., в тому числі ПДВ 85333,37грн.На підставі матеріалів справи судами встановлено, що у серпні 2013 року між ПрАТ "Бетон" (замовник) та ТОВ "Скай Девелопмент" (виконавець) укладено договори на виконання робіт, які містять аналогічні положення та відрізняються лише типом металевих опалубок, які замовляються, їх кількістю та ціною договору.Умовами договорів передбачено, що виконавець із власного матеріалу зобов`язаний виконати роботи по виготовленню металевих опалубок ПБ-1, Ф 6-4, Ф 6-4, Р-1А, Ф 5-4, Ф 5-4, Ф 6-4, Ф 6-4, Ф 6-4, Ф 5-4 в кількості 2, 1, 1, 5, 1, 1, 1, 1, 1, 1 шт. відповідно.Загальна ціна правочинів складає 58000,00грн., 52000,00грн., 52000,00грн., 50000,00грн., 48000,00грн., 48000,00грн., 52000,00грн., 52000,00грн., 52000,00грн., 48000,00грн. Суди вказали, що на підтвердження реальності здійснення зазначених вищевказаних господарських операцій, ПрАТ "Бетон" надано до матеріалів справи по кожному договору копії документів, в тому числі узгоджені сторонами: довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3; договірні ціни; локальні кошториси; акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в; підсумкові відомості ресурсів (витрати - за прийнятими нормами); підсумкові відомості ресурсів до локальних кошторисів; рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт (надання-послуг); податкові накладні; платіжні доручення; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631; рух основних засобів по рахунку 104 за 2013 рік; акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів; товарно-транспортні накладні.Зі змісту товарно-транспортних накладних слідує, що перевезення відповідних товарів (металевих опалубок) здійснювалось ФОП ОСОБА_1 (а.с.164-166 т.2) від вантажовідправника ТОВ "Скай Девелопмент", пункт завантаження: м.Дніпропетровськ, вул.Малишева, 45, до вантажоотримувача ПрАТ "Бетон", пункт розвантаження: м.Кременчук, вул.Свіштовська, 9.ФОП ОСОБА_1 (перевізник) відповідно до договору про надання автопослуг №1 від 04.01.2012 (а.с.167-168 т.2) надає ПрАТ "Бетон" (замовник) по його заявці вантажні автомобілі марки МAN держ. № НОМЕР_1 та IVECO держ. № НОМЕР_2, для виконання вантажних автоперевезень будівельних матеріалів, а також металоконструкцій.На підтвердження отримання ПрАТ "Бетон" послуг перевезення від ФОП ОСОБА_1, позивачем надано до матеріалів справи копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків-фактур, банківської виписки, актів зведення взаєморозрахунків.Як встановлено судами попередніх інстанцій, металеві опалубки використані ПрАТ "Бетон" у господарській діяльності під час виготовлення (формування) залізобетонних виробів та вироблення бетону, що підтверджується актом за серпень 2016 року (а.с.207 т.2), які в подальшому були реалізовані позивачем ТОВ "Квірун" (а.с.210-214 т.2) згідно договору купівлі-продажу продукції від 21.01.2013 №01 (а.с.215-217 т.2). Зміна майнового стану ПрАТ "Бетон" за результатами здійснення вказаних господарських операцій підтверджується також фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва за 2013 рік (а.с.35-38 т.3)З огляду на наведене, суди констатували, що позивачем доведено придбання товарів та послуг, оскільки сторонами виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, виписаними з додержанням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.Разом з тим, наявність помилок в оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.У справі, що розглядається, відповідачем не було спростовано фактичної передачі продукції, акт перевірки містить пряме підтвердження як продажу, так і придбання продукції, не наведено відповідачем і обставин, які б свідчили про відсутність у продавця товару. Доводи контролюючого органу про порушення позивачем положень чинного законодавства, які ґрунтуються виключно на судженнях про неправомірність формування податкового кредиту позивача, не носять правової основи, та як наслідок не носять доказового характеру. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 КАС України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання господарських операцій з придбання робіт, які відповідають дійсному економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах та призвели до фактичного руху його активів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів. Судами констатовано, що контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами встановленими судом та наданими доказами під час розгляду справи.Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -