Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя "Про притягнення судді апеляційного адміністративного суду до дисциплінарної відповідальності" - 10.06.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ10 червня 2021 рокум. КиївПровадження № 11-69сап21 Велика Палата Верховного Суду у складі:головуючого судді Князєва В. С.,судді-доповідача Прокопенка О. Б.,суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,за участю:секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,позивача ОСОБА_1,представника відповідача - Цуцкірідзе І. Г.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 2 лютого 2021 року № 196/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 травня 2020 року № 1470/1дп/15-20 про притягнення судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності",

УСТАНОВИЛА:

1 березня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати (далі - ПДП) від 22 травня 2020 року № 1470/1дп/15-20 про притягнення судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення судді з посади.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 вважає, що ВРП безпідставно притягнула його до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон№ 1402-VІІІ (1402-19) ) (допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), оскільки постановою від 1 липня 2019 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ), закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (частина друга статті 38 КУпАП).

Окрім того, скаржник вважає, що відеозаписи патрульної поліції, які ВРП використовувала для дослідження і які стали підставою для відкриття дисциплінарної справи, є змонтованими з накладенням нецензурних висловлювань на його мову, оскільки відповідно до висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 13 грудня 2019 року № 6241 мають ознаки комп`ютерного монтажу.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що ВРП, притягнувши його до дисциплінарної відповідальності, порушила положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), у тому числі й щодо дотримання розумного строку розгляду його скарги на рішення дисциплінарного органу ВРП.

Також скаржник вважає, що при визначенні йому виду покарання було порушено принцип пропорційності вчиненому, бо не враховано таких обставин, як відсутність негативних наслідків, ступінь його вини.

У своїй скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ (1798-19) ) є підставою для оскарження цього рішення.

Підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП скаржник вбачає в тому, що воно є неправомірним та немотивованим, не містить посилань на визначені законом підстави у притягненні його до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що мотиви, зазначені в рішенні, є поверхові та не ґрунтуються на достатніх доказах.

На переконання ОСОБА_1, його скарга на рішення ПДП ВРП була розглянута неповно, обставини справи досліджено однобічно та надано помилкову оцінку діям судді, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке зумовило безпідставне притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У відзиві на скаргу ВРП просить відмовити в її задоволенні та наводить доводи про відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VІІІ підстав для скасування рішення ВРП та вважає необґрунтованими й безпідставними доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях ознак дисциплінарного проступку.

Відповідач у відзиві звертає увагу на те, що доводи скарги ОСОБА_1 аналогічні доводам його скарги до ВРП на рішення її дисциплінарного органу та були спростовані ВРП в оскаржуваному рішенні.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ВРП підтримали відповідно викладені у скарзі та відзиві на неї доводи.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення її учасників, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

ОСОБА_1 . Указом Президента України від 3 жовтня 2008 року № 901/2008 (901/2008) призначений у межах п`ятирічного строку на посаду судді Київського окружного адміністративного суду, Указом Президента України від 22 грудня 2009 року № 1091/2009 (1091/2009) призначений у межах п`ятирічного строку на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду, Постановою Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 року № 2594-VI (2594-17) обраний на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду. Рішенням ВРП від 4 червня 2019 року № 1501/0/15-19 його переведено на посаду судді П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи та оскаржуваного рішення, до ВРП 20 серпня 2019 року (вх. № М-1166/18/7-19) надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 на дії судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1, 22 серпня 2019 року (вх. № Г-2688/1/7-19), 6 вересня 2019 року (вх. № 969/0/13-19) та 13 вересня 2019 року (вх. № Б-1962/4/7-19) надійшли скарги ОСОБА_3, координаторів проектів Громадської організації "Волонтерський рух "Спільна мета" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стосовно судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Запорожана Д. В., які приєднано до скарги

№ М-1166/18/7-19 для спільного розгляду.

Усі скаржники вважали, що суддя Запорожан Д. В. допустив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 27 травня 2019 року серії ОБ № 175051 25 січня 2019 року о 20:07 у м. Одесі на Французькому бульварі біля будинку 22 корпусу 4 ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки "Mercedes-Benz" ML250CDI, номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, у наслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки "Nissan Juke", номерний знак НОМЕР_2, чим порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху.

Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) був зафіксований камерами зовнішнього спостереження (https://bit.ly/2YUINP9).

При цьому суддя ОСОБА_1 залишив місце ДТП замість того, аби викликати патрульну поліцію для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Після цього, як указано в оскаржуваному рішенні ВРП, патрульна поліція безрезультатно намагалася викликати ОСОБА_1 для складання протоколу, оскільки він категорично ігнорував відправлені йому повідомлення від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП). Всього було відправлено шість повідомлень. 27 травня 2019 року біля будинку, в якому проживає суддя та біля якого і сталася ДТП, відбулася розмова працівників патрульної поліції із ОСОБА_1, під час якої суддя допустив поведінку, що порочить звання судді.

Така поведінка судді проявилася в його висловлюваннях, які були зафіксовані на камеру патрульної поліції.

Матеріали відеозапису, які були предметом дослідження Дисциплінарної палати, дали підстави для констатації факту вживання суддею ОСОБА_1 грубих нецензурних висловлювань на адресу працівників поліції, які виконували свої професійні обов`язки.

На підтвердження зазначеного з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції отримано відео з нагрудної камери (ВН 1336) інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Побережного В. І. та відео з нагрудної камери (ВН 1355) інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Русова М. А. за 27 травня 2019 року.

Ураховуючи викладене, ВРП, оцінивши встановлені її ПДП під час розгляду дисциплінарної справи обставини, дослідивши матеріали відеозаписів, констатувала факт вживання суддею ОСОБА_1 грубих нецензурних висловлювань на адресу працівників поліції, які виконували свої професійні обов`язки.

При цьому, як наголошено в рішенні ВРП, вказані обставини набули значного суспільного резонансу.

Обставини, які досліджувалися в межах цієї дисциплінарної справи, набули розголосу в засобах масової інформації та викликали негативну оцінку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, що мало негативний вплив на авторитет судової влади та є додатковим неспростовним доказом того, що допущення суддею ОСОБА_1 указаного дисциплінарного проступку призвело до настання негативних наслідків у виді підриву авторитету судової влади.

Зокрема, як убачається з матеріалів дисциплінарної справи та оскаржуваного рішення ВРП, 15 серпня 2019 року з`явилась офіційна заява П`ятого апеляційного адміністративного суду, відповідно до якої колектив цього суду вважає неприйнятною та недопустимою поведінку судді ОСОБА_1, а саме вживання нецензурних висловлювань на адресу працівників Національної поліції України, та просить вибачення у працівників правоохоронних органів.

Отже, ВРП погодилась із висновками її ПДП щодо вчинення суддею П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку, оскільки зазначені обставини цілком підтверджені матеріалами дисциплінарної справи.

За результатами розгляду скарги судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Запорожана Д. В. ВРП дійшла висновку, що його дії ПДП кваліфіковано правильно, доводи скарги не спростовують установлених та доведених Дисциплінарною палатою обставин, обраний з урахуванням принципу пропорційності вид дисциплінарного стягнення є таким, що повною мірою відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, тому на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону № 1798-VIII рішення ПДП ВРП від 22 травня 2020 року № 1470/1дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду переглядає рішення ВРП про залишення без змін рішення її дисциплінарного органу від 22 травня 2020 року № 1470/1дп/15-20 у спосіб, передбачений Законом № 1798-VІІІ (1798-19) .

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Так, предметом оскарження до ВРП було рішення її дисциплінарного органу від 22 травня 2020 року № 1470/1дп/15-20 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Вирішуючи питання щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності).

За змістом частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункт 123 рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України").

Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи загалом.

Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення щодо залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

Таким чином, законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про звільнення суддів, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду згідно зі статтею 266 КАС. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав доступ до суду (пункт 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Ураховуючи наведені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ установлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний "дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів".

Згідно зі статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ (черговим) з`їздом суддів України, "суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду". Нездійснення службових обов`язків суддею за умови, якщо це сталося без поважних причин, свідчить про нехтування не лише високими стандартами поведінки, яких повинен дотримуватися суддя, а й мінімальними стандартами поведінки, яких має дотримуватися будь-який працівник.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті (пункт 50 цього Висновку ).

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної і соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов`язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов`язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов`язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Зазначені обов`язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

ПДП ВРП дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП, про те, що суддя Запорожан Д. В. 27 травня 2019 року під час спілкування із працівниками поліції допустив вкрай зневажливі та грубі нецензурні висловлювання на адресу працівників поліції, що з огляду на вказані вище принципи поведінки судді слід розцінювати як допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, тобто вчинення дій, які містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Норми суддівської етики пред`являють до судді ще вищі вимоги, тому допущення порушення вимог закону, залишення місця ДТП та непристойні висловлювання на адресу працівників патрульної поліції - це неналежна поведінка, яка порочить звання судді та принижує авторитет судової влади, грубе порушення норм суддівської етики.

Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях ознак дисциплінарного проступку були предметом перевірки Великої Палати Верховного Суду, але не знайшли підтвердження в матеріалах дисциплінарного провадження і спростовані наведеними вище доказами. Зокрема, відео з нагрудної камери (ВН 1336) інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Побережного В. І. та з нагрудної камери (ВН 1355) інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Русова М. А. за 27 травня 2019 року, наявне в матеріалах дисциплінарної справи, цілком підтверджує той факт, що під час спілкування з працівниками патрульної поліції суддя П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 вкрай зневажливо, грубо та нецензурно висловлювався на адресу працівників поліції. Цим доказам дисциплінарний орган, з яким погодилася й ВРП, дав мотивовану та правильну оцінку.

Слід зазначити, що аргументи скарги ОСОБА_1 щодо змонтованих зазначених вище відеозаписів з ознаками комп`ютерного монтажу спростовані листом УПП в Одеській області ДПП від 20 лютого 2020 року

(№ 3239/41/13/03/02-2020), у якому вказано, що можливість внесення змін до відеозаписів у патрульних поліцейських відсутня, оскільки усі нагрудні камери мають цифровий (чотиризначний) пароль, тому доступ до них має лише сектор інформаційних технологій.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що висновок ВРП про наявність у його діях дисциплінарного проступку є помилковим, а рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Варто зазначити, що закриття адміністративного провадження у справі № 522/9890/19 постановою від 1 липня 2019 року стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП у зв`язку із закінченням строку притягнення особи до відповідальності висновків дисциплінарного органу ВРП щодо вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку не спростовує, оскільки не свідчить про неможливість притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо порушення ВРП принципу пропорційності під час визначення йому виду дисциплінарного стягнення, Велика Палата Верховного Суду вважає ці доводи необґрунтованими виходячи з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII та частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VІІІ під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Обираючи ОСОБА_1 вид дисциплінарного стягнення, ПДП ВРП, з якою погодилася й ВРП, урахувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, наявність у нього на час притягнення до дисциплінарної відповідальності непогашеного дисциплінарного стягнення (рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 4 грудня 2019 року № 3302/3дп/15-19 суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом "г" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження) та застосувала дисциплінарне стягнення з урахуванням принципу пропорційності.

З матеріалів справи вбачається, що в засіданні 2 лютого 2021 року, на якому розглядалася скарга ОСОБА_1 на рішення ПДП ВРП від 22 травня 2020 року № 1470/1дп/15-20, взяли участь 11 членів ВРП, відводів жодному з них заявлено не було. За результатами голосування "за" ухвалення оскаржуваного рішення віддали голоси 10 членів ВРП, "проти" - 1. Рішення ухвалене більшістю присутніх на засіданні та підписано відповідно всіма членами ВРП, які його ухвалювали.

Отже, рішення ВРП прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 1798-VІІІ (1798-19) , з дотриманням балансу у визначенні дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла правильного висновку про необхідність застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, що є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Отже, рішення ВРП повністю відповідає вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, а тому не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 243, 250, 266, 341, 344, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 196/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 травня 2020 року № 1470/1дп/15-20 про притягнення судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 196/0/15-21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідачО. Б. ПрокопенкоСуддіВ. В. БританчукЛ. М. ЛобойкоЮ. Л. ВласовК. М. ПільковІ. В. Григор`єва Л. І. РогачМ. І. ГрицівО. М. СитнікД. А. ГудимаВ. М. СімоненкоЖ. М. ЄленінаІ. В. ТкачЛ. Й. КатеринчукС. П. ШтеликГ. Р. Крет