804/2428/16 Про скасування постанови про накладення штрафу за адміністративне правопорушення у сфері архітектури та містобудування - 10.06.2021 Прийняття

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (суддя Турлакова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (головуючий суддя Малиш Н.І., судді Чумак С.Ю., Юрко І.В.)

у справі № 804/2428/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА"

до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області (далі - Департамент ДАБІ), в якій просило суд визнати незаконною та скасувати постанову від 12 квітня 2016 року № 4/836 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову від 12 квітня 2016 року № 4/836 Департаменту ДАБІ у Дніпропетровській області про накладення штрафу в сумі 124 020 грн. на Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуті витрати по сплаті судового збору в розмірі 1860,30 грн.

3. Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року скасовано, а справу №804/2428/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. За результатами нового розгляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" зареєстровано як юридична особа 12 червня 2000 року, основний вид економічної діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 березня 2019 року №1005129283.

7. У період з 24 березня 2016 року по 30 березня 2016 року на підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 24 березня 2016 року № 203 головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту ДАБІ у Дніпропетровській області Петрюченко Л.О. було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" на об`єкті будівництва "Реконструкція системи теплопостачання супермаркета "Варус" з встановленням зовні модульного теплогенератора ТМ-Т-300 по вул. Сировця, 7 у м. Дніпродзержинськ", за результатами якої складено акт від 30 березня 2016 року.

8. Згідно з актом перевірки, такою було встановлено, що позивач експлуатує вищезазначений об`єкт без реєстрації декларації про готовність до експлуатації, який належить до I-III категорії складності, відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (461-2011-п) (далі - Порядок №461), що підтверджується показами приладів, зафіксованими на фотографіях, що є порушенням ч.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

9. 30 березня 2016 року головним інспектором Петрюченко Л.О. складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" та видано припис про усунення виявлених порушень шляхом припинення експлуатації вищезазначеного об`єкта, починаючи з 31 березня 2016 року до моменту введення його в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства,

10. 12 квітня 2016 року Інспекцією винесено постанову №4/836 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою за реконструкцію системи теплопостачання супермаркета "Варус" з встановленням зовні модульного теплогенератора ТМ-Т-300 по вул. Сировця, 7 у м. Дніпродзержинськ без реєстрації декларації про готовність до експлуатації, який належить до I-III категорії складності, відповідно до Порядку №461, що підтверджується показами приладів, зафіксованими на фотографіях, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.3 п.6 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 12402,00грн.

11. Позивач, не погодившись з постановою відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції керувалися правомірністю та обґрунтованістю постанови про накладення штрафу. Фотознімками підтверджується факт експлуатації позивачем об`єкта, що підтверджується певними показниками приладів, що свідчить про їх працездатність та експлуатацію. Також факт експлуатації неприйнятого в експлуатацію об`єкта будівництва підтверджується наданими під час розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та наявними в матеріалах справи поясненнями представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" Бірюкова С.В. від 12 квітня 2016 року, із змісту яких, вбачається, що товариство експлуатує не прийнятий в експлуатацію об`єкт будівництва у зв`язку із технічною необхідністю пов`язаною з погодними умовами, а також листом товариства від 13 квітня 2016 року, який був наданий на виконання припису Департаменту, із якого вбачається, що з метою виконання вимог припису Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" повністю вимкнено усі котли модульного теплогенератора до реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що у свою чергу підтверджує факт експлуатації об`єкта.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України:

- не враховано сформовані Верховним Судом в постанові від 06 вересня 2018 року у справі №826/9896/16 (К/9901/30800/18), постанові від 22 листопада 2018 року у справі №811/869/16 (К/9901/44356/18) та постанові від 26 лютого 2020 року № 815/1362/17 висновки щодо застосування норм права (не надано правову оцінку підставам для проведення перевірки);

- не враховано сформовані Верховним Судом в постанові від 22 січня 2020 року у справі №210/2289/17 (2-а/210/117/17) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 висновки щодо застосування норм права (роз`яснення про те, що доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права не є зміною підстав позову).

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

15. Згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року), крім прав та обов`язків, визначених у ст. 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 2 ст. 47 КАС України).

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (ч. 3 ст. 47 КАС України).

16. З аналізу ст. 47 КАС України вбачається, що зміна предмета або підстав позову після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції можлива лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи.

17. Матеріалами справи підтверджено, що зміни (доповнення) підстав позову подані позивачем у лютому 2019 року після повернення справи на новий розгляд Верховним Судом до суду першої інстанції. Доповнення полягали у тому, що перевірка відповідачем проведена без належної правової підстави.

18. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги про неправомірне невзяття до уваги вказаних доповнень, відмітив, що, з урахуванням положень ч. 3 ст. 47 КАС України, жодних змін фактичних обставин справи не відбулося, а тому зміна підстав позову не допускається.

19. Верховний Суд підкреслює, що предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, характер позовної вимоги визначається характером спірних матеріальних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

20. Під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

21. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

22. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

23. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами (фактами) при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення іншого праворозуміння таких норм.

24. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 22 січня 2020 року у справі №210/2289/17, від 30 січня 2020 року у справі №817/831/18. Аналогічного підходу дотримувалася і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.

25. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

26. Застосовуючи вищенаведені підходи до обставин цієї справи, слід врахувати те, що при подачі позовної заяви підставами позову були обставини, якими позивач підтверджував факт відсутності експлуатації системи теплопостачання супермаркета "Варус" з встановленням зовні модульного теплогенератора ТМ-Т-300 по вул. Сировця, 7 у м.Дніпродзержинськ.

27. При подачі доповнень до позову під час нового розгляду справи у лютому 2019 року, позивач зазначав про порушення процедури проведення перевірки, а саме наголошував на відсутності підстав для проведення такої перевірки.

28. Вказані доповнення за своєю суттю є зміною підстав позову, оскільки позивач не тільки додає правове обґрунтування своєї позиції у справі, а й зазначає про інші обставини, які існували на момент подання позову, але не визначалися в якості підстави позову.

29. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції у цій справі зробив вірний висновок про те, що не допускається зміна підстав позову при новому розгляді справи за відсутності змін фактичних обставин справи.

30. По суті виявлених порушень позивач не оскаржує судові рішення, тому правова оцінка судових рішень в цій частині не надається Верховним Судом.

31. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст.341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. Верховний Суд, в межах касаційного перегляду, встановлених ст. 341 КАС України, не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.