826/5357/17 Про скасування припису КП "Благоустрій", скасування рішення Департаменту та виключення об`єкту нерухомого майна, який належить на праві приватної власності скаржнику, з переліку об`єктів тимчасових споруд району, які підлягають демонтажу - 10.06.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ10 червня 2021 року м. Київсправа №826/5357/17адміністративне провадження №К/9901/55807/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М.,суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у складі колегії суддів: Беспалова О.О. (суддя-доповідач), Губської О.А., Парінова А.Б. у справі №826/5357/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування припису та рішення, зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації (надалі - відповідач 1, Департамент) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач 2, КП "Київблагоустрій"), в якому просила:

1.1. скасувати припис від 18.01.2017 №1701850 КП "Київблагоустрій";

1.2. скасувати рішення від 29.03.2017 №064-8948 Департаменту та виключити об`єкт нерухомого майна, який знаходиться по АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1, з переліку об`єктів тимчасових споруд Деснянського району, які підлягають демонтажу.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 і ухвалено нове, яким позов задоволено частково.

3.1. Скасовано припис від 18.01.2017 №1701850 КП "Київблагоустрій".

3.2. Скасовано рішення від 29.03.2017 №064-8948 Департаменту в частині включення об`єкту нерухомого майна який знаходиться по АДРЕСА_1 та на праві приватної власності належить ОСОБА_1, у перелік об`єктів тимчасових споруд Деснянського району, які підлягають демонтажу.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини:

4.1. Рішенням Київської міської ради від 04.03.1999 №148/249 ОСОБА_1 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,02 га для експлуатації магазину-павільйону по АДРЕСА_1 . Право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 отримувала за умови погодження місця розташування земельної ділянки.

4.2. Тому, рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 №381/1357 ОСОБА_1 було погоджено місце розташування магазину павільйону на АДРЕСА_1 та відведено для цих цілей земельну ділянку площею 0,02 га. Прийнятому рішенню передували відповідні погодження державних установ з позитивними висновками. На підставі зазначеного рішення Київським міським управлінням земельних ресурсів було зареєстровано кадастрову справу за №5642 про попереднє погодження суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 місця розташування магазину - павільйону по АДРЕСА_1 площею 68,8 кв.м. та присвоєно кадастровий номер земельної ділянки - 62:094:075.

4.3. 16.08.2001 Головним управлінням містобудування та архітектури було затверджено архітектурно-планувальне завдання на магазин-павільйон по АДРЕСА_1 та виготовлено проект будівництва.

4.4. 28.08.2006 Управлінням земельних ресурсів Київської міської ради погоджено позивачу документацію з землеустрою та зареєстровано кадастрову справу за №А8805 про передачу земельної ділянки суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування магазину - павільйону по АДРЕСА_1 .

4.5. 31.10.2016 на зазначену нежитлову будівлю виготовлено технічний паспорт з попереднім присвоєнням об`єкту нерухомого майна літери "Д".

4.6. 03.11.2016 відомості про право власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що зроблено відповідний запис за №17252051, а об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний №1074384080000.

4.7. 18.01.2017 інспектором КП "Київблагоустрій" відносно ОСОБА_1 складено припис № 1701850 за порушення пункту 2.1.1 Правил благоустрою міста Києва за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно, запропоновано їй усунути вчинені порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди та відновити благоустрій протягом трьох днів.

4.8. Згідно з рішенням Департаменту від 29.03.2017 №064-8948 об`єкт нерухомого майна який знаходиться по АДРЕСА_1 включено до переліку об`єктів тимчасових споруд Деснянського району, які підлягають демонтажу. КП "Київблагоустрій" доручено вжити заходів шляхом демонтажу встановлених з порушенням тимчасових споруд та елементів благоустрою зазначених у таблиці, в тому числі і павільйон по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 на підставі припису від 18.01.2017 №1701850.

5. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що споруда, щодо якої позивачу виносився припис, є тимчасовою та не може належати до об`єктів нерухомого майна і була встановлена самовільно, у позивача відсутні дозвільні документи на її встановлення, а також на користування земельною ділянкою. Тому, на переконання суду першої інстанції, КП "Київблагоустрій" правомірно складено припис про демонтаж цієї тимчасової споруди, а Департаментом - рішення про її включення до переліку тимчасових споруд, які підлягають демонтажу.

6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, не погодився з такими висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивачем було оформлено відповідні документи стосовно будівництва магазину-павільйону та у подальшому зареєстровано право власності на будівлю павільйону як на об`єкт нерухомого майна. Таким чином, що будівля, належна позивачу, на праві приватної власності не мала будь-яких ознак тимчасової споруди і відповідачі не могли вимагати здійснення її демонтажу.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. 10.07.2018 до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача 1 - Департаменту, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018.

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що позивачем не було надано для суду доказів на підтвердження правомірності будівництва спірного об`єкта, а судом апеляційної інстанції порушено вимоги чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності та безпідставно не взято до уваги доводи відповідача про відсутність у позивача таких доказів. Крім того, наполягає, що позивачем не надано суду доказів щодо намірів продовження нею дії договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться спірне приміщення і станом на дату подання адміністративного позову вказана земельна ділянка використовувалась нею без правовстановлюючих документів. Також, на думку скаржника, позивачем не надано суду доказів, що об`єкт нерухомого майна, на який позивачем оформлено право власності та об`єкт, щодо якого здійснювалась перевірка, є одним і тим самим об`єктом та щодо присвоєння об`єкту поштової адреси.

8. До закінчення встановленого судом строку представником позивача було подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржуване судове рішення було ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними. Вважає, що доводи касаційної скарги, фактично, дублюють зміст відзиву на апеляційну скаргу, поданого відповідачем 1, якому вже була надана оцінка під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Також, наголошує, що на відповідачів покладався обов`язок доказування правомірності прийнятих оспорюваних рішень.

8.1. Крім того, до закінчення встановленого судом строку позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржуване судове рішення було ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними. Позивач посилається на порушення відповідачами права на мирне володіння майно внаслідок прийняття оспорюваних рішень.

9. На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу даної справи від 02.07.2019, проведеного у зв`язку із обранням судді Гриціва М.І., який був суддею-доповідачем, до складу Великої Палати Верховного Суду, її передано на розгляд колегії суддів у складі: Шарапи В.М. (головуючий), Єзерова А.А., Чиркіна С.М.

10. 20.11.2019 до суду касаційної інстанції надійшли додаткові пояснення скаржника, зміст яких є аналогічним змісту поданої ним касаційної скарги.

11. 06.12.2019 до суду касаційної інстанції надійшло клопотання від ОСОБА_2, а 15.01.2020 - від ОСОБА_3 про зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України (2747-15) ), в якому останні просили зупинити провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача - ОСОБА_1, до встановлення її правонаступників.

12. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2021 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено з тих підстав, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

13. Під час розгляду поданої касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Нормами частини 2 статті 19 Конституції України гарантується, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Згідно з частинами 2, 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (надалі - Закон №3038-VI (3038-17) ), тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

16. На виконання вказаних норм наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (z1330-11) , який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068 (z1330-11) , було затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі - Порядок №244, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

17. Пунктами 2.30-2.31 Порядку передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС (тут і надалі під ТС мається на увазі тимчасова споруда) така ТС підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється.

18. У свою чергу, відповідно до статті 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 №2807-IV (надалі - Закон №2807-IV (2807-15) ), управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

19. Згідно з частинами 1-2 статті 10 Закону №2807-IV, до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (пункт 2), а до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад - забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів (пункт 1).

20. Як з`ясовано судом апеляційної інстанції, підпунктом 6.7 пункту 6 Положення про Департамент, що затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №94 від 27.01.2011, Департамент має право здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.

21. Підпунктом 13.3.1 пункту 13.3 розділу ХІІІ Правил благоустрою міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту, структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП "Київблагоустрій" вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

22. На підставі аналізу наведених правових норм суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що Департамент наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та здійснювати відповідний демонтаж виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні чинного законодавства.

23. Крім того, у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №826/27173/15 також був викладений висновок про те, що Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та надавати відповідні доручення виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні законодавства, зокрема, Правил благоустрою.

24. Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

25. Згідно з частиною 3 статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

26. Цим положенням Конституції України (254к/96-ВР) кореспондують положення статей 319, 328 Цивільного кодексу України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

27. Частинами 1-2 статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

28. При цьому, пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

29. Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

30. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що нерухоме майно, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття певною особою речових прав на таке нерухоме майно.

31. Судом апеляційної інстанції на основі досліджених доказів було встановлено, що позивачем здійснено будівництво магазину - павільйону по АДРЕСА_1, після чого виготовлено технічний паспорт від 31.10.2016 на зазначену нежитлову будівлю, згідно з яким даному об`єкту нерухомого майна присвоєно попередньо літеру "Д". З технічного паспорту на будівлю магазину - павільйону вбачається, що він складається з таких основних конструктивних елементів як залізобетонний фундамент та цегляні стіни, тобто, не може вважатись тимчасовою спорудою відповідно до чинного законодавства.

32. У подальшому позивачем зареєстроване право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна із внесенням 03.11.2016 відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

33. Таким чином, на момент складення оспорюваного припису та винесення оспорюваного рішення приміщення магазину - павільйону по АДРЕСА_1 вважалося нерухомим майном, право власності на яке було зареєстроване за позивачем у встановленому законодавством порядку, а відтак не підлягало демонтажу у порядку, передбаченому для тимчасових споруд.

34. Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

35. Таким чином, за загальним правилом, що закріплене у частині 1 статті 77 КАС України, обов`язок доказування пропорційно розподілений між сторонами, що зобов`язує учасників справи надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються на обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти них. Разом з тим, частиною 2 статті 77 КАС України встановлено спеціальне правило щодо покладення обов`язку доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності на відповідача, який є суб`єктом владних повноважень.

36. У даній адміністративній справі позивачем було надано докази того, що спірний об`єкт нерухомого майна належить їй на праві власності та не міг вважатися тимчасовою спорудою, натомість відповідачем не доведено жодними доказами свого твердження про те, що такий об`єкт не є тим об`єктом, відносно якого було прийнято оспорювані припис та рішення.

37. Доводи відповідача про те, що ненадання позивачем доказів щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та присвоєння об`єкту поштової адреси обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки з`ясування цих питань прямо не стосується предмета спору.

38. Крім того, згідно з частинами 1, 8 статті 39 Закону №3038-VI (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

39. Частиною 2 статті 39-1 Закону №3038-VI передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

40. При цьому, частинами 1-2 статті 38 цього Закону визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

41. Отже, закінчений будівництвом об`єкт, прийнятий в експлуатацію може бути примусово знесений в порядку, встановленому Законом №3038-VI (3038-17) на підставі судового рішення, ухваленого за позовом визначеного цим Законом суб`єкта владних повноважень, однак, не може підлягати демонтажу відповідно до Закону №2807-IV (2807-15) і розроблених на його виконання Правил благоустрою.

42. Слід зауважити, що аналогічних правових висновків у правовідносинах, подібних до тих, що слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом, були викладені у постанові Верховного Суду від 05.10.2020 у справі №826/10813/16.

43. За приписами частини 1 статті 350 КАС України (в редакції, що була чинною ідо 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції на основі правильного застосування норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог у повній мірі.

45. При цьому, частиною 1 статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

46. Зокрема, пунктом 5 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

47. Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 09.06.2021 спірні правовідносини в межах справи не допускають правонаступництва. Зокрема, предметом заявленого адміністративного позову є скасування припису КП "Київблагоустрій" про зобов`язання позивача - ОСОБА_1, здійснити демонтаж тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 та прийняте Департаментом на підставі цього припису рішення про доручення здійснення заходів щодо демонтажу вказаної тимчасової споруди КП "Київблагоустрій". Водночас, оскаржуваний припис відповідача 2 стосувався безпосередньо позивача, а визначене у ньому зобов`язання не може бути покладене на інших осіб, у тому числі спадкоємців позивача в частині зазначеного у приписі нерухомого майна, без винесення нового припису. Тому, навіть у разі успадкування спірного нерухомого майна іншими особами, відсутні підстави стверджувати, що спірні правовідносини щодо оскарження такого припису допускають правонаступництво.

48. За змістом частини 2 статті 238 КАС України, якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

49. Враховуючи те, що Верховний Суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, відсутні підстави для закриття провадження у даній справі судом касаційної інстанції.

50. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , статтями 341, 349, 355- 356, 359 КАС України, суд, -