120/609/20-а Про визнання протиправними дії Військової частини щодо не проведення повного розрахунку при звільненні особи, невиплати особі у день звільнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, стягнення з Військової частини середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно) за відповідний період - 10.06.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ10 червня 2021 року м. Київсправа № 120/609/20-аадміністративне провадження № К/9901/11199/21Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О.,суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/609/20-а

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3008 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, ухвалене суддею Мультян М.Б.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Франовської К.С., суддів: Совгири Д.І., Боровицького О. А.,УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. В лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 3008 Національної Гвардії України (далі - відповідач, Військова частина 3008), у якому просить:

1.1. визнати протиправними дій відповідача щодо не проведення нарахування та виплати їй грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно;

1.2. стягнути з відповідача на підставі довідки №63 від 10 липня 2019 року грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно на суму 70 105,51 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що після її звільнення зі служби відповідачем не проведено з нею остаточного розрахунку, а саме: не виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 70105,51 грн. Позивачка вважає дії відповідача щодо невиплати компенсації вартості за неотримане майно є протиправними, оскільки право позивачки на неї передбачено чинним законодавством.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині 3008 Національної гвардії України на посаді офіцера відділення обліку особового складу штабу.

4. Наказом командувача Військової частини 3008 Національної гвардії України від 26 червня 2019 року № 106 позивачку звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

5. При звільненні з військової служби позивачці не виплачена компенсація за неотримане речове майно, а тому, 05 липня 2019 року вона звернулася до командира Військової частини 3008 з рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

6. Згідно резолюції, поданий ОСОБА_1 рапорт скеровано відповідним відділам для розгляду " у встановленому порядку".

7. На підставі поданого рапорту, відповідач видав ОСОБА_1 довідку від 10 липня 2019 року № 63 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 . Згідно виданої довідки, кількість найменувань речового майна, що невидано - 42 на загальну суму 70 105,51 грн.

8. У зв`язку із зверненням ОСОБА_1 у лютому 2020 року до суду з позовом про стягнення суми компенсації неотриманого речового майна, видана їй довідка № 63 від 10 липня 2019 року була перевірена відповідачем і визнана помилковою у зв`язку з неврахуванням при її видачі періоду перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною.

9. Відповідно скоригованої довідки від 25 лютого 2020 року № 18 вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 склала 17121,90 гривень.

10. Грошової компенсації за неотримане речове майно виплачено не було, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини 3008 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно. Стягнуто на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно в розмірі 17121,90 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

12. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачці грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно, а тому, позивачка має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до скоригованої довідки відповідача від 25 лютого 2020 року № 18 в сумі 17121,90 гривень. При цьому, суд взяв до уваги розрахунок наданий відповідачем у скоригованій довідці від 25 лютого 2020 року № 18, а також пояснення останнього стосовно необхідності коригування довідки від 10 липня 2019 року № 63, у зв`язку з тим, що при проведенні перевірки обґрунтованості її видачі було встановлено, що позивачці помилково до розрахунку грошової компенсації за неотримане речове майно було враховано час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку, що суперечить пункту 9 розділу III Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом МВС України від 07 червня 2017 року № 475.

12.1. Суд врахував, що відповідно до наказів командира військової частини 3008 позивачка у період з 29 квітня 2003 року по 01 грудня 2015 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шести річного віку), тому відповідачем було відкориговано довідку № 63 від 10 липня 2019 року та видано нову № 18 від 25 лютого 2020 року, відповідно до якої сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно становить 17121,90 гривень, про що також проінформовано позивача листом № 50/08/27-480 від 26 лютого 2020 року. Тож, за висновком суду, оскільки такий розрахунок суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що визначений у довідці № 18 від 25 лютого 2020 року відповідачем не відкликано та позивачем не оскаржено, то, станом на момент виключення зі списків особового складу за відповідачем обліковувалася заборгованість перед ОСОБА_1 в сумі 17121,90 грн, яку відповідачем до цього часу виплачено не було.

12.2. Суд апеляційної інстанції, відповідаючи на доводи ОСОБА_1 про виключення з довідки № 18 ряду речей, указав що до відзиву на апеляційну скаргу відповідач подав довідку строків експлуатації та належності до видачі предметів речового майна. Дана довідка містить дату виникнення права на отримання позивачем кожного з перерахованих предметів речового майна, кількість предметів забезпечення, строк їх експлуатації по довідці № 63 і окремо по довідці №18, та з урахуванням строку перебування у соціальній відпустці (86 міс), який не включається до строку носіння речового майна. Згідно довідки, строк експлуатації куртки вітровологозахисної зимової становить - 36 місяців, всіх інших предметів речового майна - 60 місяців. Тому, доводи ОСОБА_1 про виключення з довідки № 18 речей, є безпідставними, що підтверджується поясненням представника відповідача та наданою довідкою строків експлуатації та належності до видачі предметів речового майна.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

13. 30 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржниця просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року в частині відмови у задоволення позовних вимог та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року і ухвали у цій частині нове рішення, яким стягнути з Військової частини 3008 Національної гвардії України заборгованість у розмірі 44409,75 грн компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, а в решті рішення залишити без змін.

14. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 803/756/17, від 23 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18, від 28 січня 2021 року у справі № 520/1190/20.

14.1. У касаційній скарзі зазначено, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судом апеляційної інстанції прийнято судове рішення всупереч практиці Верховного Суду щодо виплати компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям, що звільнені з військової служби.

14.2. Скаржниця категорично не погоджується із зменшенням належної суми грошової компенсації неотриманого речового майна, оскільки у новій довідці № 18 від 25 лютого 2020 року відсутній ряд речей, заборгованість щодо яких виникла у відповідача саме під час проходження військової служби, а не під час перебування у відпустці по догляду за дитиною. Скаржниця вважає, що з довідки № 18 безпідставно виключено перелік майна, яке підлягає компенсації і право на яке виникло в період служби, а не в період відпустки: костюм польовий літній, куртка вітровологозахисна зимова, штани вітровологозахисні, берет, шапка замова повсякденна, плащ демісезонний, куртка зимова, плащ-накидка з чохлом, кітель і штани (спідниця), куртка і штани (спідниця), штани (спідниця), джемпер, сорочка, краватка, напівчоботи хромові утеплені, напівчеревики хромові (туфлі хромові), шкарпетки зимові) на загальну суму 44409,75 грн. А тому, на думку скаржниці, зменшення суми належної позивачці компенсації за неотримане майно до 17121,90 грн є безпідставним та протиправним.

14.3. При цьому, скаржниця зауважує, що вона не знаходилася такий тривалий період у відпустці по догляду за дитиною (у період з 29 квітня 2003 року по 01 грудня 2015 року), як на тому наполягає відповідач, через що її нібито і було позбавлено частини компенсації за неотримане речове майно, шляхом коригування довідки № 63 від 10 липня 2019 року та видання нової довідки № 18 від 25 лютого 2020 року. ОСОБА_1 наголошує, що нею на підтвердження тієї обставини, що її декретні відпустки переривалися і вона працювала у період з 2004 року по 2009 рік, було подано до суду апеляційної інстанції особисті картки на грошове забезпечення за період з 2004 - 2009 роки та 2015 - 2017 роки, видані Центральним архівним відділом Національної гвардії України, які підтверджують перебування її у цьому періоді на службі та отримання відповідного грошового забезпечення. Водночас судом апеляційної інстанції надані нею докази не досліджувалися та відповідна їх оцінка не відображена в оскаржуваній постанові суду, що, на думку ОСОБА_1, є грубим порушенням норм процесуального права.

14.4. Також, скаржниця зазначає, що у Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (178-2016-п) не міститься положень про строк експлуатації, а також відсутність обов`язку відшкодування при закінченні такого строку, а відтак, при виплаті компенсації за неотримане речове майно, такі критерії, як строк експлуатації застосовуватись не повинні. Таке правозасосування відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 520/1190/20. Протилежний висновок суду апеляційної інстанції, на думку скаржниці, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 520/1190/20.

15. 30 березня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 09 червня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

18. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Нормативне регулювання

19. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) (далі - Закон № 2011-ХІІ (2011-12) ).

20. За приписами статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

21. Згідно з частиною другою статті 1- 2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

22. Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

23. Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

24. Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначаються Інструкцією з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністрества внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (z0797-17) (далі - Інструкція № 475).

25. Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Інструкції № 475 речовим майном є предмети обмундирування, взуття, білизни, постільних речей, спорядження, спеціального, концертного та постового одягу, нагрудні знаки і знаки розрізнення, санітарно-господарське, культурно-просвітницьке та спортивне майно, верхолазне спорядження, спеціальне спорядження для службових собак, технічні засоби речової служби та запасні частини до них, інструмент та матеріали для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна, намети, брезенти, декоративні тканини і килимові вироби, музичні інструменти для штатних військових оркестрів, прапори, папір, канцтовари, бланки та книги обліку і звітності, мило та мийні засоби.

26. Пунктом 9 розділу III Інструкції № 475 встановлює, що військовослужбовцям, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, речове майно не видається, а період часу перебування у зазначеній відпустці до строку експлуатації (носіння) виданого їм речового майна не зараховується.

27. Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції № 475 військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" (178-2016-п) .

28. Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (178-2016-п) (далі - Порядок № 178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

29. Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

30. Пунктом 4 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

31. За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

32. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (1153/2008) (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 07 квітня 2021 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

35. Порушення права ОСОБА_1 на компенсацію за неотримане речове майно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і в цій частині судові рішення не оскаржуються.

36. Спірним питанням на стадії касаційного у цій справі є розмір цієї компенсації та проведені відповідачем розрахунки.

37. Так, за змістом матеріалів справи позов був ініційований ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на підставі довідки № 63 від 10 липня 2019 року грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно на суму 70 105,51 грн.

38. Після звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом відповідачем скориговано довідку № 63 від 10 липня 2019 року та видано нову № 18 від 25 лютого 2020 року, відповідно до якої сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно становить 17121,90 грн, мотивуючи тим, що позивачці помилково до розрахунку грошової компенсації за неотримане речове майно було враховано час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку, що суперечить пункту 9 розділу III Інструкції № 475.

39. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 на підставі розрахунку відповідача у довідці від 25 лютого 2020 року № 18 на суму 17121,90 грн, виходив з того, що цей розрахунок відповідачем не відкликано та позивачем не оскаржено, а тому прийняв його як безспірний.

40. У свою чергу позивачка визнає, що розрахунок у довідці від 10 липня 2019 року № 63 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно на суму 70 105,51 грн, частково охоплював період пребування її у відпустці по догляду за дитиною, водночас категорично заперечує проти зменшення суми компенсації до 17121,90 грн на підставі довідки від 25 лютого 2020 року № 18, позаяк вважає, що з цієї довідки безпідставно виключено перелік майна на загальну суму 44409,75 грн, яке підлягає компенсації і право на яке виникло у неї в період служби, а не в період відпустки. А тому, на думку скаржниці, зменшення суми належної позивачці компенсації за неотримане майно до 17121,90 грн є безпідставним та протиправним.

41. Ці доводи також були покладені в основу апеляційної скарги, у якій позивачка обґрунтовувала свій альтернативний розрахунок на суму 44409,75 грн, а також заявляла клопотання про долучення до матеріалів у якості доказів її перебування на службі у періодах 2004 - 2010, 2015 - 2017 роки (копій карток на грошове забезпечення позивачки, виданих Центральним архівним відділом Національної гвардії України).

42. Суд апеляційної інстанції не примав рішенння про відмову у прийнятті цих доказів, а залучення цих доказів до матеріалів справи свідчить про фактичне прийняття цих доказів судом. Однак, зі змісту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції слідує, що оцінка розрахунку ОСОБА_1 та наданим нею доказам судом не надавалася, висновків останнього про відхилення цих доказів це рішення також не містить.

43. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що не оскарження позивачкою окремо довідки від 25 лютого 2020 року № 18 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачці, не знімає обов`язку із суду надати оцінку цьому розрахунку у межах даної справи, а також доводам учасників щодо незгоди з таким розрахунком.

44. Цей обов`язок випливає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

45. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

46. Наведене дозволяє дійти висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, навденим у статті 242 КАС України.

47. Так, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

49. Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

50. Оскільки вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність висновків суду апеляційної інстанції по суті спору.

51. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

52. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

53. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

54. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

70. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору, і цей недолік неможливо усунути на стадій касаційного перегляду, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у наведеній частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

71. Приймаючи до уваги, що саме судом апеляційної інстанції не надано оцінки залученим за клопотанням позивачки до матеріалів справи доказів, то за правилами частини четвертої статті 353 КАС України справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

72. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

73. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду необхідно надати оцінку спірним розрахункам, які надані учасниками справи, а також доказам, залученим до матеріалів справи, ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.