638/13304/17 Про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яке було прийняте Державним реєстратором прав на нерухоме майно, зобов`язання Департаменту провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру за АТ "Банк" та внести відповідний запис до Державного реєстру прав та надати Витяг із Державного реєстру - 10.06.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ10 червня 2021 року м. Київсправа № 638/13304/17адміністративне провадження № К/9901/58386/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М.,суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 у складі судді Котеньова О.Г. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018 у складі колегії суддів: Калитки О.М. (суддя-доповідач), Калиновського В.А., Кононенко З.О., у справі №638/13304/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк" до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Гвоздович Аліни Ігорівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі - ПАТ "Дельта Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (надалі - Уповноважена особа ФГВФО) звернулось до суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (надалі - Департамент), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Гвоздович Аліни Ігорівни (надалі - Державний реєстратор Гвоздович А.І.), в якому просило:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10.05.2017 за №35096384, яке було прийняте Державним реєстратором прав на нерухоме майно Гвоздович А.І.;

1.2. зобов`язати Департамент провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 84,1 кв. м., житловою площею 56,3 кв. м. за АТ "Дельта Банк" та внести відповідний запис до Державного реєстру прав та надати Витяг із Державного реєстру.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018, позовні вимоги задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10.05.2017 за №35096384, яке було прийняте Державним реєстратором Гвоздович А.І.

2.2. Зобов`язано Департамент повторно розглянути питання про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 84,1 кв. м., житловою площею 56,3 кв. м. за АТ "Дельта Банк".

2.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:

3.1. Позивач звернувся до державного реєстратора із заявою №21530186 для проведення державної реєстрації права власності на іпотечне майно на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.12.2015 по справі №644/9160/15-ц, копія якого додана до заяви.

3.2. Відповідно до резолютивної частини рішення суду від 18.12.2015 по справі №644/9160/15-ц за позивачем визнано право власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

3.3. За результатом розгляду заяви державним реєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду заяви позивача від 28.03.2017 №34483550 та запропоновано на виконання вимог статті 39 Закону України "Про іпотеку" надати документи, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки відповідно до законодавства України.

3.4. Представником банку надано лист від 27.04.2017 за вих. №02.4.1/436/17, в якому зазначено, що рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є безпідставним та прийняте з порушенням норм законодавства та вказано на необхідність поновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень по заставному майну, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка виступає забезпеченням по кредиту, наданому ОСОБА_1, подану ОСОБА_2 та проведення державної реєстрації за АТ "Дельта Банк".

3.5. За результатом розгляду заяви, документів заявника, відомостей державних реєстрів та вимог законодавства України державним реєстратором прийнято рішення №35096384 від 10.05.2017 про відмову у державній реєстрації права власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна на підставі пунктів 3,4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

4. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій виходили з того, що приймаючи оспорюване рішення про відмову у державній реєстрації права власності, відповідач, фактично, вийшов за межі наданих йому повноважень та поставив під сумнів судове рішення, на підставі якого позивачем була подана заява про реєстрацію права, в частині його відповідності приписам законодавства, що регулює іпотечні правовідносини.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач 1 - Департамент, подав касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться виключно до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та допущення ним порушень норм процесуального права в частині задоволених позовних вимог. Зокрема, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц та наголошує, що Державний реєстратор Гвоздович А.І. діяла на підставі та в межах власних повноважень, керуючись нормами статтями 23- 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

6. Позивач відзиву на касаційну скаргу до закінчення встановленого судом строку не подав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Повноваження державного реєстратора у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (1952-15) (далі - Закон №1952-IV (1952-15) ), Законом України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-IV (898-15) (далі - Закон №898-IV (898-15) ), в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

10. Частиною 1 статті 18 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

11. Частиною 3 статті 10 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

12. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що закон чітко визначає критерії, за якими державний реєстратор має перевіряти відповідність поданих документів вимогам законів, зокрема: щодо дотримання письмової форми правочину, відсутність у документах підчищень та виправлень, розбірливість тексту, відповідність форми встановленим вимогам, визначення факту виникнення у заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Крім того, державний реєстратор перевіряє повноту поданих для проведення державної реєстрації документів. Разом з тим, державний реєстратор не повноважний перевіряти справжність документів, наданих для проведення державної реєстрації.

13. Пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону №1952-IV встановлено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку, зокрема, подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 28.03.2017 Державний реєстратор Гвоздович А.І. прийняла рішення про зупинення розгляду заяви позивача про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з підстав ненадання документів на підтвердження дотримання вимог статті 39 Закону №898-IV, зазначивши також, що доданим до заяви про державну реєстрацію заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.12.2015 по справі №644/9160/15-ц визнано право власності за ПАТ "Дельта Банк", однак, стаття 39 Закону №898-IV не передбачає такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як визнання права власності за іпотекодержателем.

15. Відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

16. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.12.2015 по справі №644/9160/15-ц набрало законної сили на момент його подання державному реєстратору.

17. Згідно з частинами 1-2 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

18. При цьому, перегляд судового рішення у цивільній справі та/або його скасування з підстав допущення неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при йог ухваленні можливе лише у порядку, визначеному цим Кодексом.

19. Тому, висновки Державного реєстратора Гвоздович А.І. про невідповідність поданого для державної реєстрації судового рішення вимогам статті 39 Закону №898-IV, викладені у рішенні про зупинення розгляду заяви, свідчать про вихід останньої за межі наданих їй повноважень.

20. За змістом пункту 9 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

21. Вичерпний перелік підстав для відмови у здійснення державної реєстрації визначений нормою частини 1 статті 24 Закону №1952-IV. Зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

22. Системний аналіз викладених правових норм дає підстави дійти до висновку, що законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.

23. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність, визначених статтею 24 Закону №1952-IV підстав для відмови у державні реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

24. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц, згідно з якими передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання є винятково позасудовим способом задоволення вимог іпотекодержателя, регламентованим статтею 37 Закону №898-IV, яка не передбачає можливості визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. Наведені висновки стосуються та мають вплив на законність і обґрунтованість рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.12.2015 по справі №644/9160/15-ц та могли бути застосовані, для прикладу, під час перегляду цього рішення у встановленому законом порядку. У той же час, наявність таких висновків, сама по собі, не свідчить про відсутність у відповідачів обов`язку виконувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.12.2015 по справі №644/9160/15-ц, яке набрало законної сили.