199/3772/20(2-а/199/97/20) Про повернення апеляційної скарги без розгляду, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у наданий судом строк - 10.06.2021 Прийняття

2. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська матеріали справи №199/3772/20(2-а/199/97/20); апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

3. Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з необхідністю подання до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги із обґрунтуванням вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а також копії такої апеляційної скарги для інших учасників справи; документа про сплату судового збору у розмірі 2102 гривні. Позивачці встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та зменшено розмір судового збору за подання апеляційної скарги до 1500 грн. Позивачці встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 липня 2020 року у справі №199/3772/20(2-а/199/97/20) повернуто скаржникові.

6. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

7. Ухвалою Верховного Суду від 7 квітня 2021 року, зокрема, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у цій справі до закінчення касаційного перегляду у Верховному Суді.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

8. Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не усунуто залишеної без руху недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, а саме, позивачкою не надано суду документу про сплату судового збору, зменшеного до 1500 грн.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що вона не погоджується з оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції, оскільки така постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

10. Зазначає, що нею надано суду докази незадовільного майнового стану, тому, керуючись підпунктом "г" пункту 2 частини першої та частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд апеляційної інстанції мав підстави для звільнення її від сплати судового збору.

11. Також позивачка посилається на постанову Верховного Суду від 17 березня 2021 року в справі №199/3323/18, в якій суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

13. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивачки на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

14. На стадії касаційного провадження спірним є питання звільнення позивачки від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

15. Як убачається з матеріалів справи та зазначалось, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, зменшено їй розмір судового збору за подання апеляційної скарги до 1500 грн та залишено без руху апеляційну скаргу на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 липня 2020 року у цій справі з наданням десятиденного строку з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху слугувало те, що позивачкою не надано суду документу, який підтверджує факт сплати судового збору.

16. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що з наданих позивачкою документів (повідомлення про надання державної соціальної допомоги; посвідчення про право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей; відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників про суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до яких за другий квартал 2020 року ОСОБА_1 отримала державну та соціальну матеріальну допомогу у розмірі 7494,45 грн) убачається, що сукупний дохід сім`ї позивачки за квартал становить 7494,45 грн, тому 5 відсотків розміру її річного доходу складає 1499 грн. Суд апеляційної інстанції вважав, що зазначений розмір судового збору дозволить як виконати вимогу Закону України "Про судовий збір" (3674-17) про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги, так і забезпечити право апелянта на доступ до правосуддя, оскільки такий розмір судового збору не є значним по відношенню до розміру річного доходу позивачки.

17. На виконання зазначеної ухвали суду позивачка подала до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому повідомила, що визначений судом ним розмір судового збору становить для неї надмірний тягар, ураховуючи розмір її річного доходу, тому судовий збір вона сплатити не в змозі. Вкотре позивачка повідомила суд, що їй призначена допомога по малозабезпеченості, вона є членом багатодітної сім`ї, звернула увагу на отриманий дохід та послалась на ухвали Верховного Суду, в яких суд дійшов висновку про звільнення їй від сплати судового збору.

18. Однак, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги наведені позивачкою аргументи та ухвалою від 16 лютого 2021 року вкотре відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового бору; її апеляційну скаргу на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 липня 2020 року у справі №199/3772/20(2-а/199/97/20) повернув скаржниці. Серед іншого, суд апеляційної інстанції вказав, що майновий стан позивачки вже враховувався судом та суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, а розмір судового збору було зменшено до 1500 грн.

19. Положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина шоста статті 296 КАС України).

20. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

21. Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

22. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (3674-17) .

23. Як на підставу, що дає можливість звільнити позивачку від сплати судового збору, вона посилалась на підпункт "г" пункту 2 частини першої та частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", а також на те, що її сім`ї призначено допомогу по малозабезпеченості та те, що вона є членом багатодітної сім`ї.

24. Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, що позивачами є члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї.

25. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

26. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя (справа "Креуз проти Польщі"), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.

Це пов`язано з тим, що, на думку Європейського суду з прав людини, судовий збір є таким обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів (справа "Шишков проти Росії").

27. Разом з тим Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути "розумним", тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий його розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії".

28. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Ґолдер проти Сполученого Королівства").

29. Водночас "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети ("Креуз проти Польщі").

Однак, застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не переслідує "легітимну мету" і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (справа "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства", справа "Файєд проти Сполученого Королівства").

30. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

31. Між тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

32. Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

33. Як зазначалось, позивачка, звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, посилалась на положення підпункту "г" пункту 2 частини першої статі 8 Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , яка передбачає можливість звільнення від сплати судового збору, з урахуванням матеріального стану, члена малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї, надаючи при цьому докази скрутного матеріального становища та того, що вона є багатодітною матір`ю з малозабезпеченої сім`ї, основна сума доходу якої складається з аліментів та соціальних виплат, про що свідчать надані позивачкою та наявні у матеріалах справи копії відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, посвідчення члена багатодітної сім`ї та повідомлення про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

34. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та зменшуючи позивачці розмір судового збору, застосував положення пункту 1 частини першої статі 8 Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , яким підставою для такого зменшення визначено умову, за якою розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наявність у позивачки статусу багатодітної матері та те, що її сім`я є малозабезпеченою, що в розглядуваному випадку є визначальним, оскільки потребує додаткових витрат на кожного члена сім`ї.

35. Отже, враховуючи матеріальне становище позивачки, підтверджене відповідними доказами та наявність у неї статусу багатодітної матері, члена малозабезпеченої сім`ї з метою забезпечення права доступу до правосуддя, суд дійшов висновку, що в розглядуваному випадку наявні підстави, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для звільнення позивачки від сплати судового збору.

36. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 17 березня 2021 року в справі №199/3323/19 за майже ідентичних фактичних обставин справи і підстав вважати інакше немає.

37. Таким чином, оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення і, як наслідок, незаконно перешкоджає подальшому руху судової справи, то вона підлягає скасуванню.

38. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

39. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

40. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього ж суду.

41. У зв`язку з висновком про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, відсутні підстави для стягнення з неї судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою, сплату якого їй відстрочено до закінчення касаційного провадження ухвалою Верховного Суду від 7 квітня 2021 року.