420/11224/20 Про визнання протиправним та скасування протоколу-рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців в частині притягнення особи як приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності строком на 3 місяці, скасування наказу Міністерства юстиції України про зупинення діяльності особи як приватного виконавця строком на 3 місяці - 10.06.2021 Прийняття

суддів: Білак М.В., Губська О.А.,розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Кравченка К.В., суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В.)

I. СУТЬ СПОРУ

1. У жовтні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1, приватний виконавець) звернувся до суду із позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Комісія), Міністерства юстиції України (далі - Мінюст, Міністерство), в якому просив, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати протокол - рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07 жовтня 2020 року №41 в частині притягнення ОСОБА_1 як приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності строком на 3 місяці;

- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2020 року №3739/5 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 строком на 3 місяці.

1.1. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача безпідставно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки виявлені перевіркою порушення усунуті ним самостійно, жодних негативних наслідків для сторін виконавчого провадження не настало. На думку позивача, при притягненні його до дисциплінарної відповідальності були порушені частина четверта статті 34, частина п`ята статті 40 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пункт 3 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. В провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 перебувало виконавче провадження №60745929, яке відкрите на підставі виконавчого листа №509/1905/18, виданого 29 жовтня 2019 року Овідіопольського районного суду Одеської області, де боржником є ОСОБА_2 .

3. За вказаним виконавчим листом з ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11 вересня 2007 року, який зареєстрований за №3187.

4. Постановою від 28 листопада 2019 року приватним виконавцем, зокрема, визначено розмір основної винагороди в сумі 147 479, 47 грн.

5. В рамках виконавчого провадження позивачем прийнято постанову від 16 квітня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Цією постановою визначено стягувати із заробітної плати боржника 20% до виплати загальної суми основної винагороди приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 157 479, 47 грн. Копію постанови направлено за місцем роботи боржника.

6. 17 липня 2020 року ОСОБА_2 подано до Мін`юсту скаргу на дії ОСОБА_1 як приватного виконавця, які вчинені в рамках виконавчого провадження №60745929.

7. Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі- Управління) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця за скаргою боржника.

8. За результатами проведеної перевірки в діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 Управлінням виявлені порушення та складено довідку від 21 серпня 2020 року.

8.1. Перевіркою встановлено, що дії приватного виконавця стосовно стягнення витрат виконавчого провадження, шляхом звернення стягнення на заробітну плату боржника вчинені з порушенням вимог частин першої, одинадцятої статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року N 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон N 1403-VIII (1403-19) ) та пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за N 1302/29432 (z1302-16) ; далі - Інструкція).16 квітня 2020 року приватним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яку направлено на виконання до ПІ "МАКДОНАЛЬДЗ ЮКРЕЙН ЛТД". Постановою визначено стягувати із заробітної плати боржника 20% до виплати 157 479,47 грн. (основна винагорода приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій). При цьому, постановою від 28 листопада 2019 року приватним виконавцем визначений розмір основної винагороди в сумі 147 479,47 грн. Однак, перевіркою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) встановлено, що на момент винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16 квітня 2020 року приватним виконавцем не виносилась постанова про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 10 000 грн.

8.2. Також перевіркою виявлено що виконавче провадження №62744206 здійснювалось ОСОБА_1 в умовах конфлікту інтересів, із порушенням частини четвертої статті 4 Закону N 1403-VIII та пункт 1 частини четвертої статті 5 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження". З відомостей АСВП встановлено, що 05 серпня 2020 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №62744206 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 28 листопада 2019 року №60745929. Стягувачем за цим виконавчим документом є ОСОБА_1 .

9. На підставі вказаної довідки Міністерство прийняло подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання ним своїх обов`язків (пункт 4 частини другої статті 38 Закону N 1403-VIII) та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення його діяльності як приватного виконавця строком на 3 місяці.

10. 07 жовтня 2020 року на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців розглянуто подання Мінюсту про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та вирішено задовольнити його, про що складений відповідний протокол №41 (далі - Протокол №41).

11. До Протоколу №41 членом Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_3 складено окрему думку про наявність підстав для відхилення подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.

12. 27 жовтня 2020 року Міністерством прийнято наказ №3739/5 від 27 жовтня 2020 року (далі - Наказ №3739/5), яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення його діяльності як приватного виконавця строком на 3 місяці.

13. Не погоджуючись із Протоколом №41 та Наказом №3739/5, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено.

14.1. Визнано протиправним та скасовано протокол-рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07 жовтня 2020 року №41, в частині притягнення ОСОБА_1 як приватного виконавця (посвідчення №0046) до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності строком на 3 місяці.

14.2. Скасовано наказ Міністерства юстиції України №3739/5 від 27 жовтня 2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 строком на 3 місяці.

15. Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги, дійшов висновку, що допущені позивачем порушення при вчиненні виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №60745929, не можуть бути підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

16. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

17. Суд апеляційної інстанції, приймаючи нове рішення, зазначив, що виявлені перевіркою порушення в своїй сукупності надавали відповідачу підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відвічальності, а застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на три місяці було реалізовано відповідачем в межах наданих йому повноважень і є співмірним з допущеними позивачем порушеннями.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

18. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

20. На думку ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції застосував положення статті 38 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" без врахування висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/18 та від 24 червня 2020 року у справі №815/1830/18. Також в оскаржуваному рішенні застосовано положення пункту 1 частини четвертої статті 5 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" без врахування висновків Верховного Суду висловлених у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19 та у постанові від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19.

21. У касаційній скарзі зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки при розгляді скарги на виконавче провадження №60715929 дисциплінарна комісія приватних виконавців вийшла за межі її розгляду, перевіряючи примусове виконання за виконавчим провадженням №62744206, яке не було предметом розгляду скарги.

22. Міністерство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

23. У відзиві вказано, що перевірка відповідачем рішень та вчинених приватним виконавцем дій щодо виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні №60745929 нерозривно пов`язана з вчиненням дій у виконавчому провадженні №62744206 і не свідчить про порушення відповідачем положень статті 34 Закону №1403-VIII та пунктів 19, 26 Розділу ІІІ Порядку №3284/5.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

24. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

26. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року N 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) .

27. Відповідно до статті 1 Закону N 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) випадках - на приватних виконавців.

28. Частиною четвертою статті 4 Закону N 1403-VIII визначено, що, зокрема, приватний виконавець зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів.Конфліктом інтересів у цілях застосування цього Закону вважається суперечність між особистими інтересами державного виконавця або приватного виконавця та його професійними правами і обов`язками, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання державним виконавцем або приватним виконавцем його професійних обов`язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення примусового виконання рішень.

29. Відповідно до частин першої, другої, десятої, одинадцятої статті 31 Закону N 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.Розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України.З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.

30. Статтею 34 Закону N 1403-VIII передбачено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.Позапланові перевірки проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

31. Статтею 36 Закону N 1403-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.

32. Згідно зі статтею 38 Закону N 1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є:

1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;

2) порушення правил професійної етики приватного виконавця;

3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків;

5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

33. Відповідно до статті 40 Закону N 1403-VIII дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

34. Відповідно до статті 41 Закону N 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

1) попередження;

3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;

4) припинення діяльності приватного виконавця.Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

35. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 5 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження", зокрема, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи.

36. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень.

37. Пунктом 2 розділу VI Інструкції визначено порядок стягнення витрат на виконавче провадження.

38. Механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності, зокрема, приватних виконавців, визначає Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року №3284/5 (z1195-18) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за №1195/32647 (z1195-18) ; далі - Порядок №3284/5).

39. Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку №3284/5 перевірки діяльності приватного виконавця здійснюються шляхом проведення планових і позапланових перевірок.Позапланова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться з підстав, визначених частиною третьою статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", та/або у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії.

40. Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Порядку №3284/5 позапланові перевірки діяльності приватного виконавця поділяються на виїзні та невиїзні.

Позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця чи у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії, ухвалення Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про відхилення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та спрямування матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця.Якщо обставини, викладені у зверненні учасника виконавчого провадження (скарзі, яка надійшла від Дисциплінарної комісії приватних виконавців), можна перевірити лише за місцем здійснення приватним виконавцем своєї діяльності, проводиться позапланова виїзна перевірка діяльності приватного виконавця.Під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з`ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

41. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року (460-20) N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX (460-20) ).

42. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-ІХ (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-ІХ (460-20) .

43. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у квітні 2021 року.

44. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (2747-15) в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.

45. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

46. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.

47. Предметом спору у даній справі є притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання ним своїх обов`язків, шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на три місяці.

48. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про наявність підстав для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, про що свідчать виявлені під час позапланової перевірки порушення вимог чинного законодавства.

49. Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

50. Приписами статті 34 Закону №1403-VIII встановлено, що контроль за діяльністю приватних виконавців здійснюється Мін`юстом шляхом проведення, зокрема, позапланових перевірок.

51. Позапланова перевірка проводиться на підставі письмового звернення учасника виконавчого провадження.

52. Судами встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача стала скарга ОСОБА_2, яка є боржником у виконавчому провадженні №60745929.

53. Підставою для звернення боржника зі скаргою стали дії ОСОБА_1 як приватного виконавця у виконавчому провадженні №60745929 щодо винесення постанови від 16 квітня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 . У скарзі боржниця, зокрема, вказала про безпідставність утримання 20% від її заробітної плати в той час, як предмет іпотеки досі не реалізований.

54. З аналізу частини сьомої статті 34 Закону N 1403-VIII вбачається, що для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія приватних виконавців має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця.

55. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/19.

56. Під час позапланової перевірки Управлінням встановлено порушення позивачем процедури стягнення приватним виконавцем основної винагороди, тобто порушення частин першої, одинадцятої статті 31 Закону № 1403-VIII.

57. Приписами статі 31 Закону N 1403-VIII (1403-19) визначено, що приватний виконавець має право на винагороду за вчинення виконавчих дій.

58. За своїм призначенням основна винагорода є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

59. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справах №260/801/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19.

60. З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття позивачем постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника за для погашення заборгованості з виплати приватному виконавцю основної винагороди (16 квітня 2020 року), здійснення виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні №60745929 не відбулось. Тобто, фактично не відбулось стягнення з боржника основної суми боргу.

61. Таким чином, приватний виконавець на момент здійснення звернення стягнення на заробітну плату боржника не мав права на стягнення основної винагороди.

62. Положеннями статті 31 Закону № 1403-VIII також встановлено заборону приватному виконавцю на стягнення з боржника додаткової винагороди та додаткових витрат, які не визначені Міністерством юстиції України.

63. Під час перевірки Управлінням встановлено невідповідність суми основної винагороди приватного виконавця. Так у постанові про відкриття виконавчого провадження визначено основну винагороду приватного виконавця у розмірі 147 479,47 грн, а у постанові про звернення стягнення на майно основна винагорода підлягала стягненню у розмірі 157 479,47 грн.

64. Доводи скаржника про допущення ним арифметичної помилки у розмірі основної винагороди у вказаних постановах та здійснення самостійного усунення такої помилки є необґрунтованими з огляду на наступне.

65. Під час засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців 07 жовтня 2020 року встановлено, що згідно з постановою про звернення стягнення на майно від 16 квітня 2020 року з боржника фактично було стягнуто кошти в сумі 4029 грн. Тобто, порушення приватним виконавцем процедури стягнення основної винагороди спричинило безпідставне утримання 20% заробітної плати боржника на користь ОСОБА_1 протягом трьох місяців.

66. Отже, звертаючи стягнення на майно боржника за для стягнення основної винагороди, приватний виконавець порушив приписи частин першої, одинадцятої статті 31 Закону № 1403-VIII.

67. Також під час перевірки виявлено порушення ОСОБА_1 вимог законодавства у виконавчому провадженні №62744206.

68. Доводи скаржника щодо протиправності здійснення Управлінням перевірки вказаного виконавчого провадження є необґрунтованими, оскільки виконавче провадження №62744206 є похідним від виконавчого провадження № 60745929. Виконавче провадження № 62744206 відкрито за для виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 28 листопада 2019 року №60745929.

70. Приписами пункту 1 частини четвертої статті 5 Закону №1404-VIII встановлено заборону приватному виконавцю виконувати рішення, якщо він сам є стягувачем у цьому провадженні. Також частиною четвертої статті 4 Закону №1403-VIII на приватного виконавця покладено обов`язок вживати дії для запобігання/усунення конфлікту інтересів.

71. Судами встановлено, що ОСОБА_1 виніс 05 серпня 2020 постанову про відкриття виконавчого провадження № 62744206 про стягнення з боржника основної винагороди на свою користь, тобто із наявністю конфлікту інтересів.

72. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що виявлені під час перевірки порушення у своїй сукупності надавали підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на три місяці було реалізовано відповідачами.

73. Є безпідставними доводи скаржника щодо незастосування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду викладених в постановах від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/18, від 24 червня 2020 року у справі №815/1830/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19 та у постанові від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19.

74. У справі №815/1830/18 спірні правовідносини виникли між адвокатом та Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів щодо порушення дисциплінарної справи, що виключає їх подібність із відносинами у справі, що розглядається.

75. У справах №260/801/19 та №640/13697/19 предметом оскарження є постанови приватних виконавців про стягнення з боржника основної винагороди, в частині процедури стягнення основної винагороди приватного виконавця висновки суду касаційної інстанції узгоджуються із висновками суду в оскаржуваному рішенні.

76. У справі №2040/6763/18 спірні правовідносини виникли за інших фактичних обставин - спірна перевірка була проведена безпідставно за скаргою особи, що не є стороною виконавчого провадження, а дисциплінарне стягнення накладено на приватного виконавця без належного обгрунтування. В частині висновків щодо застосування статті 34 Закону 1403-VIII, які викладені в цьому рішенні, оскаржуване рішення їм відповідає.

77. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

78. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

79. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цьому рішенні, тому касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.