420/241/20 Про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в області про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, поновлення особи на службі - 10.06.2021 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України10 червня 2021 року Київсправа №420/241/20адміністративне провадження №К/9901/34097/20Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року (суддя: Єфіменко К.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (судді: Семенюк Г.В., Домусчі С.Д., О.І. Шляхтицький О.І.) у справі № 420/241/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 3087 від 16 грудня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині звільнення позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1722 о/с від 18 грудня 2019 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення;

- поновити позивача в поліції на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника сектору Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2019 року і до моменту фактичного поновлення на посаді;

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16 грудня 2019 року наказом Головного управління національної поліції в Одеській області № 3087 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На реалізацію зазначеного наказу видано наказ № 1722 о/с від 18 грудня 2019 року, яким майора поліції ОСОБА_1, заступника начальника відділення поліції - начальника сектору Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" з 18 грудня 2019 року.

Із зазначеними наказами позивач не погоджується, вважає їх незаконними та винесеними із порушенням встановленої законом процедури, безпідставними, упередженими та такими, що підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 3087 від 16 грудня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині звільнення позивача. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1722 о/с від 18 грудня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення позивача. Поновлено позивача на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника сектору Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Мотивуючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з необґрунтованості підстав, які слугували для застосування дисциплінарною комісією до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення та вказували, що посилання відповідача на кримінальне провадження №42019160000000564 по факту вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України не можуть слугувати підставою для застосування такого стягнення, оскільки повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу в кримінальному провадженні не вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а тому наказ про звільнення позивача за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ є передчасним.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Головне управління Національної поліції в Одеській області у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач наголошував, що судами попередніх інстанцій проігноровані висновки службового розслідування, якими встановлено порушення позивачем Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України "Про оперативно - розшукову діяльність" (2135-12) , Правил етичної поведінки поліцейських присяги поліцейського та посадових інструкцій.

Скаржник акцентує увагу на те, що позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, а 20 жовтня 2019 року слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Щербина С.В. обрала майору поліції ОСОБА_1 та капітану поліції ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у сумі 351 225 гри., кожному, які останні внесли у подальшому. Вказана подія набула громадського резонансу.

Також скаржник вказує, що позивача окремо притягнуто до відповідальності за порушення норм статті 6 Закону України "Про оперативно - розшукову діяльність" та статті 246 КПК України, що регулює порядок проведення слідчих розшукових дій, адже позивачу не надавався дозвіл ні на проведення оперативно - розшукових заходів, ні на проведення слідчих (розшукових) дій.

Позиція інших учасників справи.

Відзиву на касаційну скаргу не надано.

Рух касаційної скарги

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколова В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року (суддя: Єфіменко К.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Позивач проходив службу у поліції, на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника сектору Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

На підставі винесеного ГУ Національної поліції України в Одеській області наказу № 2534 від 18 жовтня 2019 року, посадовими особами проведено службове розслідування за фактом внесення відомостей до ЄРДР та повідомлення працівникам Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП майору поліції ОСОБА_1 та капітану поліції ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

За висновком службового розслідування позивача за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п. 1, 2 частини 1 статті 18, п.п. 1, 2, 3, 7, 26 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1, 2, З, 13 частини З статті 1, п.п. 1, 7 частини 1 статті З Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ (2337-19) , частин 2, 3 статті 6 Закону України "Про оперативно - розшукову діяльність", частин 1, 2 статті 207, частини 1 статті 208, частин 2, 3 статті 246 КПК України, частини 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян", Присяги поліцейського, п.п. 6, 7 розділу другого Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події., затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, п. 8 розділу VI Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07 липня 2017 року № 575, п. 13 розділу IV, п. 89 розділу VII, п. 3 розділу VIII, п. 3, пп. 1, 4 п. 5 розділу XXI Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 05 травня 2016 року № 07, п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року № 1576/29706 (z1576-16) та посадової інструкції, заступника начальника відділення поліції - начальника сектору кримінальної поліції Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 рекомендовано звільнити із служби в поліції.

Наказом відповідача від 16 грудня 2019 року № 3087 на підставі викладених порушень до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

У зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18 грудня 2019 року № 1722 о/с позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Не погоджуючись з наказами позивач звернувся до суду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 № 2337-VIII (2337-19) , (далі - Дисциплінарний статут) дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно із статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) .

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 (z1576-16) .

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Акцентуючи увагу на тому, що Закон України "Про Національну поліцію" (580-19) виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Адміністративний суд в силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі "X.v.Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі "C.v.the" про неприйнятність заяви № 11882/85).

Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено висновком службового розслідування, гр. ОСОБА_4 11 жовтня 2019 року, з метою припинення і документування протиправних дій майора поліції ОСОБА_1 та капітана поліції ОСОБА_3, звернувся до прокуратури Одеської області, де було розпочато кримінальне провадження № 42019160000000564 за фактом вчинення поліцейськими кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

16 жовтня 2019 року о 20 год. 00 хв. капітан поліції ОСОБА_3 та майор поліції ОСОБА_1, перебуваючи в салоні автомобіля "Volkswagen Passat", номерний знак НОМЕР_1, у порушення вимог п.п. 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1, 2, 3 частину 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (2337-19) , п. 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, та Присяги поліцейського, отримали від гр. ОСОБА_4, який діяв з відома та під контролем правоохоронних органів, частину неправомірної вигоди у розмірі 1 000 доларів США.

Далі, майор поліції ОСОБА_1, капітан поліції ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати свій протиправні дії, призначили 18 жовтня 2019 року гр. ОСОБА_5, який був посередником, зустріч в АДРЕСА_1, для отримання решти неправомірної вигоди.

18 жовтня 2019 року майор поліції ОСОБА_1 та капітан поліції ОСОБА_3, у порушення вимог п.п. 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1, 2, 3 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (2337-19) , п. 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, та Присяги поліцейського, самоусунулись від виконання посадових інструкцій, і на автомобілі "Volkswagen Passat", номерний знак НОМЕР_1, прибули до вказаної вище площі, де одержали від ОСОБА_5, який діяв з відома та під контролем правоохоронних органів, решту обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 3 000 доларів США за непритягнення гр. ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 289 КК України.

Після одержання неправомірної вигоди, майор поліції ОСОБА_1 та капітан поліції ОСОБА_3 намагалися втекти з місця протиправних дій, при цьому викинули грошові кошти. У подальшому вказані працівники поліції були затриманні у адміністративній будівлі Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

18 жовтня 2019 року о 00 год. 51 хв. майор поліції ОСОБА_1 та 19 жовтня 2019 року о 01 год. 27 хв. капітан поліції ОСОБА_3 були затриманні працівником Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Миколаєві відповідно до статті 208 КПК України.

19 жовтня 2019 року вказаним працівникам поліції повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, а 20 жовтня 2019 року слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Щербина С.В. обрала майору поліції ОСОБА_1 та капітану поліції ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у сумі 351 225 гри., кожному, які останні внесли у подальшому. Вказана подія набула громадського резонансу.

Таким чином, зазначена подія, що проявилася в отриманні позивачем неправомірної вигоди стала наслідком його низьких ділових та моральних якостей, недотримання ним вимог статей 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігнорування Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) та Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 № 1179 (z1576-16) .

Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про неправомірність прийняття спірних наказів, оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни.

Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.

Відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", а не пункт 10 цієї норми.

Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) .

Натомість, як визначено частиною 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Поняття "службова дисципліна" містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв`язку із відсутністю факту вчиненого ним діяння, оскільки такий спростовується висновком службового розслідування.

При цьому, з висновку службового розслідування вбачається, що позивача окремо притягнуто до відповідальності за порушення норм статті 6 Закону України "Про оперативно - розшукову діяльність" та статі 246 КПК України (4651-17) , що регулюють порядок проведення слідчих розшукових дій, адже позивач, перевищуючи свої повноваження, безпідставно, без письмових доручень, постанов слідчого, вказівок прокурора, ухвал слідчого судді здійснив оперативно - розшукові заходи (слідчі, розшукові дії).

Таким чином, на позивача правомірно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, тому відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №815/2443/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 824/355/17-а, від 26 січня 2021 року у справі № 2140/1342/18, від 13 серпня 2020 року у справі № 817/3305/15, від 24 листопада 2020 року у справі №2140/1341/18, від 15 квітня 2021 року у справі №240/2677/20.

Таким чином, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд приходить до висновку про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року з прийняттям нової про відмову у задоволені позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій підтвердилися під час розгляду даної справи в порядку касаційного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення у справі скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити.

Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.Суддя-доповідач: А.Г. ЗагороднюкСудді: Л.О. Єресько В.М. Соколов