815/5793/17 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 21.05.2021 Прийняття

В С Т А Н О В И В:В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000042/2 від 11 червня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00741 від 11 червня 2017 року.Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (4495-17) (далі - МК України (4495-17) ), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), відповідачем правомірно скориговано останню за другорядним методом.Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.Приймаючи таке рішення, суд дійшов висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (другорядним) методом.Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності обраного методу визначення його митної вартості.Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.Судами встановлено, що 27 квітня 2017 року між Tовариством (як покупцем) та Фірмою FRUTOPOLIS S.A., Греція (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт №336/17, відповідно до умов п.1.1 якого Фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов`язалась поставити, а Tовариство - прийняти та оплатити товар, вказаний у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті.Згідно з пунктом 2.3 контракту ціна товару вказується у специфікаціях на товар, а також в інвойсах на оплату по кожній окремій партії.Пунктами 3.1 та 3.2 контракту визначено, що оплата за товар покупцем може здійснюватись на наступних умовах: на умовах 100% передоплати зі сторони покупця; вартість товару вказується у інвойсі на кожну партію товару; оплата товару проводиться покупцем на основі інвойсу, відправленого покупцеві електронною поштою або засобами факсимільного зв`язку; оригінал інвойсу відправляється продавцем разом з товаром.У пункті 4.2 контракту встановлено умови поставки: CIF (Одеса, Іллічівськ), CPT (Одеса, Іллічівськ), FCA (склад постачальника, Греція), FOB (порт відвантаження - Греція) та зазначено, що умови постачання кожної партії товару вказуються окремо в замовленні та в інвойсі.Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 контракту товар може постачатися як у зворотній тарі, так і у тарі продавця; обов`язок упаковки і маркування товару покладається на продавця; видатки по упаковці та маркуванню товару покладаються на продавця, входять до ціни товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають.Згідно зі специфікацією №14 від 08 червня 2017 року та інвойсом №014 від 08 червня 2017 року Фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA-Скідра, Греція поставила Товариству наступний товар: абрикос свіжий, класу А, у пластикових ящиках -1 170 шт., на 15 дерев`яних піддонах, врожаю 2017 року, вага брутто - 11 940 кг, вага нетто - 11 167 кг, на загальну суму: 7 035,21 євро, де 0,63 євро за 1 кг (без врахування транспортних витрат) та абрикос свіжий, класу В, у пластикових ящиках - 850 шт., на 11 дерев`яних піддонах, врожаю 2017 року, вага брутто - 8 691 кг, вага нетто - 8 128 кг, на загальну суму: 3 251,20 євро, де 0,40 євро за 1 кг (без врахування транспортних витрат).З метою митного оформлення товару декларантом позивача (TOB "Брокерська Експедиційна Компанія "Атаман-Груп") подано до митного поста "Одеса-Порт" Митниці електронну митну декларацію №UA500060/2017/0088119, в якій визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - ціною договору (контракту).На підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: пакувальний лист №14 від 08 червня 2017 року; зовнішньоекономічний контракт №336/17 від 27 квітня 2017 року, інвойс №014 від 08 червня 2017 року; прайс-лист від 07 червня 2017 року; автотранспортну накладну №0009090 від 08 червня 2017 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А702115 від 08 червня 2017 року; митну декларацію країни відправлення 17GREX410100029920 від 08 червня 2017 року; документи, що підтверджують вартість перевезення товару; договори (контракти) про перевезення; договір про надання послуг митного брокера; банківський платіжний документ, що стосується товару; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, радіологічного та фітосанітарного контролю.Проте, митний орган надіслав декларантові електронне повідомлення, в якому зазначив про необхідність протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2 ) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову, а також роз`яснив право за власним бажанням подати додаткові наявні документи на підтвердження митної вартості товару.11 червня 2017 року позивач звернувся до Митниці з листом №1106-1, в якому навів свої зауваження та пояснення щодо встановлених відповідачем розбіжностей, а також повідомив, що додаткові документи на підтвердження митної вартості товару станом на 11 червня 2017 року у позивача відсутні, у зв`язку з чим останній не має можливості їх надати.11 червня 2017 року відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00741 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000042/2, відповідно до якого митну вартість товару №2 (абрикосів свіжих класу В) було скориговано за другорядним методом - ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та визначено в розмірі 5 986,27 доларів США, тобто 0,7365 доларів США/кг нетто (МД від 31 травня 2017 року №UA500060/2017/007096).Приймаючи таке рішення, митний орган виходив з того, що в поданих документах містяться розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або невключення вартості упаковки та пакувальних матеріалів і робіт, пов`язаних з пакуванням, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; згідно ж наказу МФУ від 24 травня 2012 року №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг та товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; проте, до митного оформлення надано лист від "Masiv Avto" SRL від 08 червня 2017 року та рахунок-фактуру "Masiv Avto" SRL від 06 червня 2017 року №13-GR, однак у наданих інших транспортних документах (CMR, книжка МДП) наведене підприємство не значиться; 3) у пункті 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27 квітня 2017 року №336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця та у пункті 3.2 зазначено, що оплата здійснюється на підставі відправленого покупцю інвойсу; інших умов сплати за товар у контракті не наведено; проте, згідно поданого інвойсу від 08 червня 2017 року №014 вартість товарів становить 10 286,41 євро, що не відповідає сумі попередньої оплати, вказаної в довідці банку від 24 травня 2017 року №1700524ІІВ109055 - 65 000,00 євро, тобто умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар; 4) вага, вказана у інвойсі від 08 червня 2017 року №014, відрізняється від ваги, вказаної у пакувальному листі від 08 червня 2017 року №14; 5) адреса відправника, зазначена у копії експортної декларації країни відправлення, не відповідає даним, наведеним у зовнішньоекономічному контракті від 27 квітня 2017 року №336/17 та інвойсі від 08 червня 2017 року №014.Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України (4495-17) передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.Частинами 1 - 5, 7 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.Разом з тим суд, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним; при цьому подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом; в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення останньої.Так, надаючи оцінку посиланням митного органу на те, що позивачем не подавались докази в підтвердження включення/невключення вартості упаковки до складу митної вартості, апеляційний суд зауважив, що такі витрати включаються до складу митної вартості лише у разі, якщо їх не включено у вартість самого товару, разом з тим згідно з пунктами 7.1 та 7.2 контракту на поставку №336/17 від 27 квітня 2017 року товар може поставлятися як у зворотній тарі покупця, так і у тарі продавця, яка не підлягає поверненню та її вартість входить до ціни товару; обов`язок упаковки і маркування товару покладається на продавця, дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню, а відтак, враховуючи, що поставка товару була здійснена у тарі продавця, то відповідно її вартість також увійшла у ціну товару.Ту обставину, що поставка товару здійснена у тарі Фірми FRUTOPOLIS S.A. (Греція), підтверджено наданою позивачем калькуляцією від 08 червня 2017 року, з огляду на яку: пакування - 0,075 євро, у тому числі: ящики - 0,055 євро, піддони - 0,02 євро, та в якій також зазначено, що до вартості товару входять і витрати на переробку товару, охолодження, постійні витрати фабрики, витрати на митне оформлення (експорт), перевезення товару (з поля до фабрики).Що ж до зазначення в оскаржуваному рішенні про те, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця й інших умов сплати за товар у контракті не наведено, проте згідно з поданим інвойсом від 08 червня 2017 року №014 вартість товарів становить 10 286,41 євро, що не відповідає сумі попередньої оплати, вказаної в довідці банку від 24 травня 2017 року №170524ІІВ109055 - 65 000,00 євро, апеляційний суд зазначив наступне.Умовами контракту на постачання товару №336/17 від 27 квітня 2017 року та додаткової угоди №1 від 09 червня 2017 року передбачено, що оплата за товар може бути здійснена за передоплатою; за домовленістю сторін, в кожному окремому випадку, якщо продавець наполягає на сплаті партії товару за передоплатою, то покупець відправляє на рахунок останнього визначену суму грошей, а згодом поступово обирає на цю суму товар; після того як товар на суму здійсненої передоплати був вибраний, наступна партія товару оплачується або знову за передоплатою, або після отримання товару, що вказується в кожному окремному випадку у інвойсі до кожної партії товару.Як встановили суди та не спростовано відповідачем, за домовленістю сторін оплата за поставку товару за інвойсом №014 від 08 червня 2017 року у розмірі 10 286,41 євро була здійснена за рахунок передоплати, перерахованої продавцеві 24 травня 2017 року згідно платіжного доручення №23 у розмірі 65 000,00 євро.До того ж, позивачем було надано в матеріали справи акт звірки між постачальником та покупцем і довідку банку від 22 вересня 2017 року №288/III, в яких зазначені усі декларації та платіжні доручення, згідно з якими здійснювалась оплата товару за контрактом.Стосовно ж посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на ту обставину, що адреса Фірми FRUTOPOLIS S.A., вказана в митній декларації країни відправлення, відрізняється від адреси, наведеної в зовнішньоекономічному контракті та інвойсі, суд відзначив, що відповідно до листа Фірми FRUTOPOLIS.S.A. у неї наявні дві адреси: виробнича та юридична й в декларації країни відправлення зазначено саме виробничу адресу контрагента позивача; до того ж, зазначена розбіжність жодним чином не впливає на рівень заявленої митної вартості.Доводи відповідача про зазначення в інвойсі №014 від 08 червня 2017 року та пакувальному листі №14 від 08 червня 2017 року різної ваги товару, також були відхилені апеляційним судом, який виходив з того, що дійсно вага нетто, вказана у пакувальному листі, на 1 кг більша, ніж вага, що вказана у інвойсі, проте зазначена розбіжність не є суттєвою та є лише незначною відмінністю, яка у грошовому еквіваленті становить 0,515 євро; загальна ж вартість товару за інвойсом №014 залежала від загальної ваги товару, що поставлявся, тобто, вага товару впливала на вартість всієї поставки, а не на вартість за 1 кг товару.Також в оскаржуваному рішенні відповідач посилався на неподання позивачем доказів в підтвердження транспортних витрат, разом з тим апеляційним судом з`ясовано наступне.Для підтвердження заявленої митної вартості Товариство надало до Митниці наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №336/17 від 27 квітня 2017 року, інвойс №014 від 08 червня 2017 року; прайс-лист від 07 червня 2017 р; автотранспортну накладну №0009090 від 08 червня 2017 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № А702115 від 08 червня 2017 року; митну декларацію країни відправлення 17GREX410100029920 від 08 червня 2017 року; документи що підтверджують вартість перевезення товару; договори (контракти) про перевезення; договір про надання послуг митного брокера.Перелічені документи пов`язані між собою інформацією щодо перевезення вантажу позивача. Так, наданий рахунок-фактура містить посилання на контракт на перевезення товару та договір-заявку; у свою чергу, договір-заявка має дані щодо дати завантаження товару, яка відповідає даті завантаження, вказаній в графі 21 CMR; в останній же є посилання на інвойс №014, сертифікат походження товару форми EUR.1, найменування товару, його вагу, маршрут перевезення/місце завантаження і відвантаження товару; водночас номер автомобіля, що зазначений у договорі-заявці, відповідає номеру, вказаному в інвойсі.В наказі Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 (z0984-12) передбачено, що калькуляція може бути подана, якщо перевезення здійснюється покупцем товару власним транспортом, проте, в даному випадку, перевезення спірного товару здійснювалось за допомогою компанії-перевізника на підставі відповідного договору (контракту) на перевезення, тобто, не власним транспортом покупця, а відтак неподання ним при митному оформленні калькуляції транспортних витрат не може бути причиною для відмови у митному оформленні за контрактною ціною товару.Крім того, рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати за надану послугу, а факт отримання такої послуги підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг), який, у свою чергу, є первинним документом.На підтвердження транспортних витрат Товариством були надані акт виконаних робіт №13 від 11 червня 2017 року, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №6 від 17 липня 2017 року та довідка ПАТ "Альфа-Банк" від 11 грудня 2017 року вих. №93221, які свідчать про надання послуг з перевезення товару та їх оплату в сумі 2 100,00 євро.Стосовно Компанії SRL "Tintoreto-Trans", яка зазначена у CMR як перевізник товару, суд вказав, що відповідно до пункту 6.2.15 контракту №337/17 від 26 травня 2017 року, укладеного між Товариством та Компанією "Masiv Auvto" SRL (Молдова), остання мала право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за контрактом й всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодуванню з боку замовника вони не підлягають.03 травня 2017 року між Компанією "Masiv Auvto" SRL та SRL "Tintoreto-Trans" був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №03/05/2017, за яким, у тому числі, здійснювалось й перевезення вантажу позивача.Але оскільки за умовами основного контракту на перевезення Компанія "Masiv Auvto" SRL (Молдова) несе відповідальність перед замовником за вантаж та отримує винагороду за виконані роботи, то у заявці на перевезення та рахунку-фактурі вказані реквізити саме основного перевізника товару - Компанії "Masiv Auvto" SRL (Молдова).Втім, з огляду на те, що безпосередньо транспортування вантажу позивача здійснювала Компанія SRL "Tintoreto-Trans", то в транспортних документах, таких як CMR та книжка МДП, зазначені реквізити саме цієї Компанії.Враховуючи викладене вище в сукупності, суд попередньої інстанції у справі, що розглядається, прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000042/2 від 11 червня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00741 від 11 червня 2017 року.Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судом обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд