640/11518/20 Про відмову відкрити апеляційне провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, та неподання клопотання про поновлення пропущеного строку - 20.05.2021 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/11518/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.),-

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 6 жовтня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнив.

Справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Копія судового рішення була отримана уповноваженою особою ГУ ДПС 16 жовтня 2020 року (а.с.92).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 20 листопада 2020 року подало апеляційну скаргу (а.с.94-104).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 грудня 2020 року залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних причин його пропуску та сплати судового збору.

Указане рішення вмотивоване тим, що повний текст судового рішення складено 6 жовтня 2020 року, тоді як апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції лише 20 листопада 2020 року. Водночас, особа, яка подала апеляційну скаргу, не порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до відмітки на супровідному листі апеляційного суду копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху була отримана уповноваженою особою ГУ ДПС 29 грудня 2020 року (а.с.109).

5 січня 2021 року ГУ ДПС засобами поштового зв`язку направило на адресу суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, до якої долучило платіжне доручення від 27 жовтня 2020 року №6511 про сплату судового збору в сумі 1955,30 грн (а.с.110-111).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 січня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 жовтня 2020 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт до суду у строк до 11 січня 2021 року не подав.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначило, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що апелянт про підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, що передбачено частиною другою статті 295 КАС України, зазначив у тексті апеляційної скарги. Апелянт повідомив суду, що фактично копія судового рішення була отримана 16 жовтня 2020 року, проте зареєстрована в Автоматизованій інформаційній системі управління документами ДПС України 19 жовтня 2020 року, на підтвердження чого надавались відповідні докази. ГУ ДПС наполягає на недопустимості обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 22 вересня 2020 року (справа №640/9029/19), у якій Суд дійшов висновку про безпідставність неврахування судом апеляційної інстанції тієї обставини, що зазначена у повідомленні про вручення поштового відправлення дата є вихідним днем для податкового органу як суб`єкта владних повноважень.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану. Зазначено, що відповідач не в повному обсязі усунув недоліки апеляційної скарги, тому суд правильно застосував приписи пункту 1 частини четвертої статті 299 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 7 квітня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 299 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частиною п`ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частиною третьою статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, законодавством визначені процесуальні строки апеляційного оскарження судового рішення, після спливу яких вважається, що такий строк пропущений. Відлік такого строку законодавець пов`язує з днем проголошення судового рішення або складення його повного тексту. Водночас, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року (справа №280/5079/19) вказав, що частина друга статті 295 КАС України чітко встановлює момент початку відліку строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, повний текст якого був складений поза межами судового засідання, а саме - день складення повного судового рішення. Момент фактичного отримання сторонами повного тексту рішення суду першої інстанції є обставиною, що наділяє таких осіб правом на поновлення строку апеляційного оскарження такого рішення у разі звернення до апеляційного суду поза межами тридцяти днів з дня складання його повного тексту. При цьому, реалізація передбаченого частиною 2 статті 295 КАС України права на поновлення строку на звернення до суду апеляційної інстанції не можлива без подання апелянтом відповідної заяви про поновлення пропущеного строку.

У цій справі копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 жовтня 2020 року ГУ ДПС отримало 16 жовтня 2020 року (згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення) і 20 листопада 2020 року оскаржило рішення суду першої інстанції, проте окрему заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження до апеляційної скарги не долучило. Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив указану скаргу без руху.

Скаржник доводить, що у тексті апеляційної скарги він виклав обставини, з огляду на які вважав, що строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 жовтня 2020 року не був пропущений (а.с.94 зворот). Так, апелянт зазначав, що повний текст оскаржуваного рішення було отримано 19 жовтня 2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції податкового органу (а.с.99). У касаційній скарзі ГУ ДПС вказує, що подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 18 листопада 2020 року.

Касаційний суд, оцінивши наведені доводи, вважає їх неприйнятними з огляду на наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 270 (270-2009-п) затверджені Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Пунктом 2 цих Правил визначено, що повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Отже, дата зазначена у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення є датою вручення реєстрованого поштового відправлення.

Аналогічний підхід до встановлення дати отримання учасниками справи копії судового рішення викладена і в постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року (справа № №826/11502/18).

Посилання ГУ ДПС на те, що датою отримання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 жовтня 2020 року було 19 жовтня 2020 року (тобто, дата проставлення штампу вхідної кореспонденції податковим органом), колегія суддів не бере до уваги, оскільки належним і достовірним доказом, який свідчить про дату отримання рекомендованого листа є дата, зазначена уповноваженою особою установи в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яка засвідчена підписом такої особи. У цій справі такою датою є 16 жовтня 2020 року (п`ятниця), про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.92).

Доказів направлення апеляційної скарги саме 18 листопада 2020 року, як указано у касаційній скарзі, ГУ ДПС не надано. Проте, з матеріалів слідує, що рішення суду першої інстанції було оскаржено до апеляційного суду лише 20 листопада 2020 року (а.с.94).

Таким чином, вимога суду апеляційної інстанції про надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням поважних причин такого пропуску була правильною, проте, апелянтом така заява надана не була, а вимога суду в цій частині - проігнорована.

Відсутність в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху мотивів, з яких суд апеляційної інстанції був не згоден з доводами апелянта про дотримання ним строку на апеляційне оскарження, хоча і є порушенням норм процесуального права щодо вмотивованості судового рішення, проте, не вплинуло на законність рішення в цілому. Суд касаційної інстанції оцінив доводи скаржника в цій частині та дійшов висновку про неприйнятність останніх.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.