812/336/18 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якимми платнику податків визначена сума податкового зобов'язання з податку на землю - 20.05.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ20 травня 2021 року м. Київсправа № 812/336/18адміністративне провадження № К/9901/67040/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Олендера І.Я.,суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 січня 2018 року № 0002541205, № 0002461205, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року (суддя Шембелян В.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року (судді: Сіваченко І.В. (головуючий), Шишов О.О., Блохін А.А.) у справі № 812/336/18.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД (далі - позивач, платник податків, ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 січня 2018 року № 0002541205, № 0002461205.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19 січня 2018 року № 0002541205, № 0002461205 були прийняті відповідачем всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем було дотримано всіх встановлених податковим законодавством вимог.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 19.01.2018 № 0002541205, яким ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб (код платежу 18010600) у розмірі 2 355 603,63 грн, у т.ч. 1 884 482,9 грн - за основним платежем, 471 120,73 грн - штрафні (фінансові) санкції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.01.2018 № 0002541205 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а висновки контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Луганській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивача зареєстровано як юридичну особу 18.06.2001 Станично-Луганської районною державною адміністрацією Луганської області, запис № 1 376 107 0044 000008, що підтверджується свідоцтвом серії АО1 № 594111 про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 717056.

16 травня 2005 року між Лисичанською міською радою як орендодавцем та позивачем як орендарем на підставі рішення від 29.04.2005 № 915 укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації будівлі магазину, який знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, пр. Леніна, 80. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9983 га (пункт 2 договору). Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 726 451,35 грн. Відповідно до пункту 8 договору його укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі: 70 979,13 грн на рік (пункт 9 договору).

Відповідно до пунктів 10-12 вказаного договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно в розмірі на період експлуатації - 5 914,93 грн не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, коефіцієнтів орендної плати, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

16 травня 2005 року сторонами договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки. 1 червня 2005 року між сторонами укладена додаткова угода до договору оренди землі № 040540600030, якою сторони внесли зміни в пункти 5, 9, 11, 13 договору оренди землі, зокрема, пункт 5 змінили на: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: на період експлуатації 4891835,18 грн", п. 9 - "Орендна плата вноситься орендарями в грошовій формі у розмірі: на період експлуатації з 01.01.2006 по 01.10.2006 - 73 377,53 грн, на період експлуатації з 01.10.2006 - 125 048,00 грн за рік", п. 11 - "Орендна плата вноситься орендарями щомісячно у розмірі: на період експлуатації з 01.01.2006 по 01.10.2006 - 6114,79 грн, на період експлуатації з 01.10.2006 - 10420,67 грн"; п. 13 - "У разі невнесення орендної плати у строки, зазначені цим договором, з орендаря стягується пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення боргу, за кожен календарний день прострочення в його сплаті".

Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.07.2014 у справі № 913/1085/14 внесено зміни до договору оренди землі від 16.05.2005, державна реєстрація від 01.06.2005 за № 040540600030, який укладений між Лисичанською міською радою та ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД, відносно земельної ділянки площею 0,9983 га для експлуатації будівлі магазину, яка знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, пр. Леніна, 80, виклавши п.5 розділу "Об`єкт оренди" договору у наступній редакції: " 5.Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає: на період експлуатації - 6134881 грн 22 коп. (шість мільйонів сто тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна грн 22 коп.)"; виклавши п.9 розділу "Орендна плата" договору у наступній редакції: " 9.Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі: - на період експлуатації - 369934 грн 77 коп. (триста шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири грн 77 коп.) за рік на р/р 33214812700051 в УДКСУ у м. Лисичанську Луганської області, ГУДКСУ Луганської області, МФО 804013, код платежу 13050200"; виклавши п.11 розділу "Орендна плата" договору у наступній редакції: " 11.Орендна плата вноситься орендарем щомісячно в розмірі: - на період експлуатації - 30827 грн 90 коп. (тридцять тисяч вісімсот двадцять сім грн 90 коп.) не пізніше 30 числа наступного за звітним місяцем".

Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.03.2017 у справі № 913/1291/16 внесено зміни до договору оренди землі, укладеного між Лисичанською міською радою (орендодавець) та ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД (орендар) 16.05.2005, у простій письмовій формі, державна реєстрація від 01.06.2005 за номером 040540600030, предметом якого є земельна ділянка площею 0,9983 га, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Перемоги (колишня назва проспект Леніна), 80, надана в оренду терміном на 49 років для експлуатації будівлі магазину, а саме: - пункт 5 договору викласти у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12 900 397,00 грн (дванадцять мільйонів дев`ятсот тисяч триста дев`яносто сім грн 00 коп.)"; - пункт 9 договору викласти у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 777 902,64 грн (сімсот сімдесят сім тисяч дев`ятсот дві грн 64 коп.) за рік на р/р 33214812700051 в УК у м. Лисичанськ, ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 37800278, код платежу 18010600"; - пункт 11 договору викласти у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем щомісячно в розмірі 64 825, 22 грн (шістдесят чотири тисячі вісімсот двадцять п`ять грн 22 коп.) не пізніше 30 числа наступного за звітним місяцем".

Податкову звітність з плати за землю за 2015, 2016, 2017 роки позивачем не подано, що визнається сторонами. 27.12.2017 уповноваженими особами ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку по орендній платі за землю за звітний податковий період 2015-2017 роки ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД, за результатами якої складено акт № 2405/12-32-12-05/20163224. Згідно з висновками вказаного акта, дані камеральної перевірки свідчать: про те, що в порушення п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4 ст. 288 Податкового кодексу України (далі- ПК України (2755-17) ) ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД занизило податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 1884482,90 грн; відповідальність передбачена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

На підставі акта камеральної перевірки від 27.12.2017 № 2405/12-32-12-05/20163224 ГУ ДФС у Луганській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення: від 19.01.2018 № 0002541205, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб", код платежу 18010600, на суму 2355603,63 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 1884482,90 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 471120,73 грн.

У зазначеному повідомленні-рішенні № 002541205 контролюючим органом самостійно визначено розмір зобов`язання позивача за період, що перевірявся. Згідно з розрахунком податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій, доданим до податкового повідомлення-рішення від 19.01.2018 № 002541205, орендна плата позивача за період з січня 2015 року по грудень 2015 року визначена в розмірі 38504,04 грн, з січня 2016 року по грудень 2016 року визначена в розмірі 55176,30 грн, з січня 2017 року по грудень 2017 року визначена в розмірі 64825,22 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та зазначено, що при зміні нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідні зміни до договору оренди мають бути внесені, однак при невиконанні зазначеного обов`язку сторонами договору підлягають застосуванню саме норми статті 288 ПК України. Відповідач доводить порушення позивачем положень пункту 288.1, пункту 288.5 статті 288 ПК України, внаслідок чого ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД занижено податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та застосований штраф на підставі пунктом 123.1 статті 123 ПК України. Склад податкового правопорушення полягає у наявності або відсутності підстав для звільнення ПК України (2755-17) від сплати земельного податку відповідно до статті 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (далі - Закон №1669-VII).02.09.2014 (1669-18) Верховною Радою України прийнято Закон №1669-VII (1669-18) , який набув чинності 15.10.2014 та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року (405/2014) введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 6 Закону №669-VII (в редакції, чинній до 08.06.2016) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1669-VII територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (1275-2015-р) (від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", від 5 листопада 2014 року № 1079 "Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053 (1053-2014-р) "), м. Лисичанськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Статтею 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від Закону №1669-VII (1669-18) (в редакції чинній з 8 червня 2016 року, на момент винесення спірного повідомлення-рішення) звільнено суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" (1085-2014-р) м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада) Луганської області в них не зазначений.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що Закон №1669-VII (1669-18) є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до ПК України (2755-17) . Неприйнятним є посилання відповідача на положення статті 10 цього Закону, з огляду на те, що статтею 6 Закону №1669-VII, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України потрібен для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, у той час як стаття 6 Закону №1669-VII передбачає звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тобто від виконання зобов`язань, а не звільнення від відповідальності від виконання зобов`язань. Відтак, згідно з положеннями цього Закону достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб`єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону №1669-VII, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пунктом 56.21 статті 56 цього кодексу.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що в силу положень статті 6 Закону № 1669-VII позивач протягом часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнено від сплати орендної плати за землю в м. Лисичанську Луганської області, оскаржене рішення в частині визначення податкового зобов`язання позивачу за цей період є протиправним та має бути скасоване.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах: від 08.05.2018 у справі № 812/1188/17, від 22.10.2018 у справі № 805/2393/16-а.

В частині правильності розрахунків сум податкових зобов`язань з орендної плати за землю за 2015, 2016, та частину 2017 років по спірному податковому повідомленню-рішенню, враховуючи судове рішення господарського суду, судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено наступне. Так, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок сум податкових зобов`язань з орендної плати за землю за 2015, 2016, та частину 2017 контролюючий орган провів згідно з рішенням Господарського суду Луганської області від 02.07.2014 № 913/1085/14, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки земель, який складав: за 2014 рік - 1,249; за 2015 рік - 1,433; за 2016 рік - 1,06. 2015 рік (369934,77 х 1,249 = 462048,53/12 = 38504,04); 2016 рік (462048,53 х 1,433 = 662115,54/12 = 55176,30); за січень, лютий-березень 2017 року (662115,54 х 1,06 = 701842,47/12 = 58486,87), з урахуванням набрання законної сили рішенням Господарського суду Луганської області від 09.03.2017 № 913/1291/16. Відповідач в своїх поясненнях щодо розрахунку донарахованих грошових зобов`язань, не вказав, до якої саме величини (в розмірі 462048,53 грн в 2016 році та 662115,54 грн в 2017 році) застосовано відповідний коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель. Обґрунтування вказаного розрахунку не містить, зокрема, і акт перевірки. З судового рішення Господарського суду Луганської області від 02.07.2014 № 913/1085/14 встановлено, що розмір нормативно грошової оцінки землі, визначеної в судовому рішенні інший - 6134881,22 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (2755-17) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо здійснення платником податків свого обов`язку - сплати за землю, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.136, 14.1.147, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата);

плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

10.2. Пункт 54.1 статті 54.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

10.3. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

10.4. Пункт 75.1, підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

75.1.1. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

10.5. Пункт 286.2 статті 286.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

10.6. Пункти 287.1, 287.3, 287.4 статті 287.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

10.7. Пункти 288.1-288.4, підпункт 288.5.1 пункту 288.5, пункт 288.7 статті 288.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

10.8. Пункт 289.1 статті 289.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) ).

12. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

14. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення від 19.01.2018 № 0002541205 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (що не спростовано та не заперечується відповідачем), що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового-повідомлення рішення від 19.01.2018 № 0002541205 не було враховано положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII (1669-18) (щодо звільнення позивача від сплати податку на відповідний період), а також рішень Господарського суду Луганської області від 02.07.2014 у справі № 913/1085/14 та від 09.03.2017 у справі № 913/1291/16, якими, зокрема, вносились зміни до договору оренди землі від 16.05.2005 (державна реєстрація від 01.06.2005 за № 040540600030), який укладений між Лисичанською міською радою та ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що хоча відповідач у своїх поясненнях щодо розрахунку донарахованих грошових зобов`язань, зазначив, що розрахунок сум податкових зобов`язань з орендної плати за землю за 2015 рік, 2016 рік, та частину 2017 року контролюючий орган провів згідно з рішенням Господарського суду Луганської області від 02.07.2014 № 913/1085/14, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки земель, та з урахуванням набрання законної сили рішенням Господарського суду Луганської області від 09.03.2017 № 913/1291/16, однак у таких контролюючий орган не вказав, до якої саме величини (в розмірі 462048,53 грн в 2016 році та 662115,54 грн в 2017 році) застосовано відповідний коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель, обґрунтування вказаного розрахунку не містить, зокрема, і акт перевірки.

15. Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі та запереченням на адміністративний позов, контролюючим органом інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.

16. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) ).