826/2761/17 Про стягнення заборгованості на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах - 22.04.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ22 квітня 2021 року м. Київсправа № 826/2761/17адміністративне провадження № К/9901/22811/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючий - Стародуб О.П., судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Радіовимірювач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2017 (суддя - Добрянська Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (судді - Сорочко Є.О., Земляна Г.В., Ісаєнко Ю.А.) у справі за позовом Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Державного підприємства "Радіовимірювач" про стягнення заборгованості,встановив:У лютому 2017 року Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з ДП "Радіовимірювач" заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку №2 за квітень - вересень 2016 року в розмірі 86 528,19 грн.Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство "Радіовимірювач" є юридичною особою та перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків Лівобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" складає 136 048,94 грн.Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, складених позивачем за період травень-вересень 2016 року позивача повідомлено про суми необхідних до сплати місячних відшкодувань за Списком №2, фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, на підставі яких розраховувалися щомісячні платежі, а саме: за травень 2016 всього на суму 25 143,25 грн; за червень 2016 всього на суму 25 585,26 грн; за липень 2016 - на суму 25 057,37 грн; за серпень 2016 - на суму 23 331,05 грн; за вересень 2016 - на суму 24 298,07 грн.Вищевказані розрахунки були надіслані на адресу позивача та отримані належним чином, що підтверджується відмітками про вручення в рекомендованих поштових повідомленнях про вручення поштового відправлення.Враховуючи, що в добровільному порядку відповідач суму боргу не відшкодував, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цих сум.В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши що відповідачем станом на 01.05.2017 частково сплачено борг в сумі 49 520,75 грн. і наразі заборгованість ДП "Радіовимірювач" перед управлінням, за період з квітня 2016 по вересень 2016 становить 86 528,19 грн.В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за квітень-вересень 2016 у останнього виникла заборгованість перед Пенсійним фондом, яка становить 86 528,19 грн., і яка відповідачем самостійно не сплачена.Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, позов задоволено.Стягнуто з Державного підприємства "Радіовимірювач" на користь Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість у розмірі 86 528,19 грн.Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт заборгованості відповідача по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах пенсіонерам, підтверджується копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 з доказами вручення відповідачу, така заборгованість на момент розгляду справи відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.Також, суди дійшли висновку щодо безпідставності посилань відповідача на неправомірність призначення його колишнім працівникам - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах, і як наслідок відсутність у нього підстав для відшкодування позивачу фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених вказаним особам на пільгових умовах по списку №2, оскільки ці обставини не є предметом розгляду даної справи.Крім того, питання призначення зазначеним працівникам відповідача пенсій вже було предметом розгляду адміністративних судів, які визнали право цих осіб на отримання пільгових пенсій.З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено обставини справи, не надано їм належної правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.Зокрема, посилався на відсутність обов`язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій працівникам відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які мають пільговий стаж на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці до 01.01.1992.Крім того, посилався на те, що пенсії зазначеним особам мають виплачуватися позивачем на підставі статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" без подальшого їх відшкодування позивачу відповідачем.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до положень частини 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (1058-15) (з наступними змінами та доповненнями), який передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Частиною 4 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно з пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 № 1931-ХІІ (1931-12) Закон України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) введено в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.

Відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

До набрання чинності Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) пенсійне забезпечення осіб здійснювалось відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972.

Пунктом 16 наведеного вище Положення, зокрема, було визначено, за наявності якого стажу роботи та віку особи мають право на пенсію на пільгових умовах. При цьому вимоги щодо атестації робочих місць за умовами праці згідно раніше діючого законодавства були відсутні.

Отже, відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особа, яка до 1 січня 1992 року (тобто до набрання чинності Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) ) набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 і після цієї дати не працювала на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, пенсія призначається відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) згідно із статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Особі, яка до і після 1 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками №1 та №2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням результатів атестації робочих місць.

Відтак, право органу Пенсійного фонду України складати та направляти розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виникає за умови призначення та виплати пенсій їх працівникам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і кореспондує з обов`язком суб`єктів підприємницької діяльності відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених їх працівникам відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Порядок та розмір відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначений Розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року (z0064-04) , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (z0064-04) (далі Інструкція №21-1).

Підпунктом 6.1 пункту 6 цієї Інструкції № 21-1 передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , зокрема, 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з пп. 6.8 п. 6 Інструкції № 21-1 підприємства та організації зобов`язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Аналогічна правова позиція щодо застосування правових норм в подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 (справа №802/1426/16-а) та від 29.07.2020 (справа № 802/1425/16-а).

Судами встановлено, що станом на час звернення позивача до суду відповідач мав борг по відшкодуванню понесених пенсійним органом витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій, призначених відповідно Списку №2 в розмірі 86 528,19 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідач повинен був сплатити суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (за списком №2) за період травень-вересень 2016 року у розмірі 86 528,19 грн.

При цьому, на виконання вимог Інструкції №21-1, зазначені розрахунки направлялись відповідачу, такі ним не оскаржені не були, а отже є узгодженими.

Таким чином, всі розрахунки щодо фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період квітень-вересень 2016 року надіслані відповідачу та підлягають сплаті.

Що стосується покриття відповідачем витрат на виплату та доставку пенсій його колишнім працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, то як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, право вказаних осіб на пенсію на пільгових умовах підтверджено судовими рішеннями у справах №754/14523/14а, №753/22903/14а та №754/10855/15а, щодо цих працівників вже прийнято рішення про призначення їм пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому в цій частині суди попередніх інстанцій також обгрунтовано дійшли висновку про покриття відповідачем таких витрат.

Крім того, наявність у відповідача обов`язку покриття позивачу витрат на виплату та доставку пільгових пенсій зазначеним особам, тільки за інший період (квітень-вересень 2017), підтверджено постановою Верховного Суду у справі №826/12253/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а їх зміст зводиться до переоцінки доказів, що, в силу положень частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Радіовимірювач"- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді:О.П. СтародубА.А. ЄзеровВ.М. Кравчук