620/3320/18 Про визнання протиправною бездіяльності військової частини та зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію невиплаченого грошового забезпечення, а також стягнення грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпуски як учаснику бойових дій - 22.04.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ22 квітня 2021 року м. Київсправа № 620/3320/18адміністративне провадження № К/9901/6521/19Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Данилевич Н.А.,суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку про зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді - Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі №620/3320/18, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - Чернігівський ЗВ ВСП) та просив:

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.04.2018;

- зобов`язати відповідача нарахувати ти виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2016-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 31.08.2018.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним усіх розрахунків, зокрема, щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) . Крім того, за період з 01 січня 2016 року по 01 квітня 2018 року індексація грошового забезпечення відповідачем йому не виплачувалась. Вказує, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи наведене, зазначив, що невиплата індексації грошового забезпечення втрати частини доходів є обмеженням його Конституційних прав та незаконна.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 26295412, вул. Шевченка, 107, м. Чернігів, 14000) про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.04.2018.

Зобов`язано Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.04.2018.

Визнано протиправними дії Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік.

Зобов`язано Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції зазначив, що на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації та роз`яснення Міністерства оборони України, Міністерства соціальної політики України суд визнав необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом невиділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Судом встановлено, що відповідач не здійснював нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.04.2018, що є порушенням вимог Закону №1282-ХІІ (1282-12) та Порядку №1078. Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Чернігівський ЗВ ВСП нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні соціальної додаткової відпуски як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки, суд зазначив, що позивач з 2016 року є учасником бойових дій, про що йому видано посвідчення від 25.08.2016 серії НОМЕР_2, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Отже, на час прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу, Чернігівським ЗВ ВСП не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки в 2016 - 2018 роках. Крім того, керуючись статтями 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вирішив за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку задоволено частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року змінено.

В абзацах другому та третьому резолютивної частини рішення замість вислову "з 01.01.2016 року по 01.04.2018 року" замінено висловом "з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року".

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік та зобов`язання Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Прийнято в цій частині постанову, якою визнано протиправними дії Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік та зобов`язано Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Позовні вимоги щодо вказаної компенсації за 2016 та 2017 роки залишено без задоволення.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року залишено без змін.

Приймаючи рішення у справі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Водночас, суд врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (704-2017-п) було змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, дана постанова набрала чинності з 01.03.2018. Таким чином, у зв`язку зі зміною базового місяця, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обчислення позивачу індексу споживчих цін для проведення індексації в період з 01.03.2018 по день звільнення не здійснюється. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання компенсації за невикористану частину соціальної додаткової відпустки, суд зазначив, що військовослужбовці за певних умов мають право на додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення. Використання такого права гарантується як безпосередньо під час вибуття особи у відпустку або шляхом компенсації невикористаної відпустки за відповідний рік, водночас, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткових, припиняється. Суд вказав, що в силу абз. 2 п. 56 Положення №114 при звільненні з органів внутрішніх справ позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2018 році додаткову відпустку, передбачену п. 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верхового Суду від 04.04.2018 року №805/5111/15-а. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для нарахування і виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпуски лише за 2018 рік.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

07 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, в якій позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на наявність судової практики Верховного Суду, відповідно до якої позовні вимоги позивачів про нарахування і виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку за попередні, ніж рік звільнення, роки були задоволені. Вказує, що він під час проходження служби виконував покладений на нього Конституцією України (254к/96-ВР) обов`язок по захисту суверенітету та територіальної цілісності нашої держави, однак у зв`язку з дією особливого періоду не мав можливості скористатись правом на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів. Позивач зазначає, що пункт 56 Положення №114 розповсюджує свою дію на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, тоді як він проходив військову службу в Збройних Силах України.

Відповідачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в обґрунтування якого вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Посилається на відсутність коштів для виплати індексації, а також вказує на відсутність механізму нарахування і виплати індексації за попередні роки. Також зазначає, з настанням особливого періоду законом було визначено та обмежено види відпусток, які можуть надаватись військовослужбовцям, а компенсація за цей період виплачується лише за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Чернігівському ЗВ ВСП на посаді інспектора відділення Військової служби правопорядку Чернігівського ЗВ ВСП Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву і Київській області).

Наказом начальника Чернігівського ЗВ ВСП від 31.08.2018 №191 старшину ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу відділу та знято з усіх видів забезпечення (а.с. 9).

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, індексація грошових доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.04.2018 не виплачувалась, додаткова відпустка в 2016-2018 роках як учаснику бойових дій, - не надавалась, грошова компенсація за невикористані дні вказаної відпуски, - не виплачувалась (а.с. 30, 59, 60).

Позивач з 2016 року є учасником бойових дій, про що йому видано посвідчення від 25.08.2016 серії НОМЕР_2, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 12).

Як вбачається з довідки Чернігівського ЗВ ВСП від 25.10.2018 №275 у 2016 - 2018 роках ОСОБА_1 додаткова соціальна відпустка як учаснику бойових дій не надавалась (а.с. 60). Станом на день звернення до суду, грошова компенсація за вказану невикористану відпустку відповідачем не виплачувалась, що підтверджується витягом з наказу начальника Чернігівського ЗВ ВСП від 31.08.2018 №191 (а.с. 9).

Вважаючи що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.04.2018, грошову компенсацію за невикористані дні соціальної відпуски, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

відповідно до ч. 8 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) .

Пунктом 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Згідно п. 17 та 18 ст. 10-1 Закону №2011-XII, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

В силу вимог п.19 ст. 10-1 Закону №2011-XII, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (3543-12) та від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ "Про оборону України" (1932-12) (далі - Закони № 3543-ХІІ (3543-12) та № 1932-ХІІ (1932-12) , відповідно).

За визначенням ст. 1 Закону № 3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-ХІІ визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім цього, в ст. 1 Закону № 3543-ХІІ надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Суд зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції позивачем оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2016-2018 роки, тоді як доводів стосовно необґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про нарахування і виплату індексації касаційна скарга не містить.

Також колегія суддів відхиляє посилання відповідача на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача, адже судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову відповідачем в касаційному порядку не оскаржуються.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для нарахування і виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпуски лише за 2018 рік Суд зазначає таке.

З аналізу наведеного правового регулювання убачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Тобто, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки".

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (z0745-18) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (z0745-18) (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Наведений правовий висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, вкладеній у постанові від 21 серпня 2019 за результатом розгляду апеляційної скарги на рішення Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Чернігівського ЗВ ВСП щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік та зобов`язання Чернігівського ЗВ ВСП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік.

Таким чином, в зазначеній частині позовних вимог суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Частиною 1 статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

В межах розгляду даної справи Суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень Законів №3551-XII (3551-12) , №2011-ХІІ (2011-12) , №504/96-ВР (504/96-ВР) , що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції в частині, яке відповідає закону.

Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 352 КАС України Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, судове рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік та зобов`язання Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, скасувати, та залишити в цій частині позовних вимог в силі рішення суду першої інстанції, а в іншій частині оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік та зобов`язання Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, скасувати, та залишити в цій частині позовних вимог в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року.