1240/2062/18 Про скасування наказу про звільнення з податкових органів, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - 22.04.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ22 квітня 2021 року м. Київсправа № 1240/2062/18адміністративне провадження №К/9901/403/19, К/9901/4587/19Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Данилевич Н.А.,суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В., розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року (головуючий суддя - Смішлива Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді - Блохін А.А., Шишов О.О.,) у справі №1240/2062/18, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

13 липня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1), Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Державної фіскальної служби України від 15.06.2015 №1634-0 його було призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції. Наказом Державної фіскальної служби України від 05.09.2016 №3102-о його було звільнено з посади у запас Збройних Сил України у зв`язку з Розпорядженням Управління СБУ у Луганській області №57д від 22.07.2016. Позивач вказує, що зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва та праці на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, оскільки передбачає продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Запропонована посада начальника відділу проектів міжнародної технічної допомоги департаменту державних інвестиційних проектів є нижчою за попередню та не відповідає рівню моєї професійної компетентності, а отже не могла пропонуватися мені. Крім того, у відповідача відсутні жодні докази того, що позивач на момент звільнення відмовилася від запропонованої посади. При цьому на момент звільнення у відповідача значилися ще декілька вакантних посад, які йому запропоновані не були.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано наказ Державної фіскальної служби України №962-о від 12.06.2018 "Про виконання постанов суду" та наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 12.06.2018 №159-о "Про оголошення наказу" в частині визначення строку, на який поновлено ОСОБА_1, а саме: "тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника полковника податкової міліції Савченка В.Ю.".

Визнано протиправними та скасовано наказ Державної фіскальної служби України №1100-о від 02.07.2018 "Про звільнення ОСОБА_1" та наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 02.07.2018 №173-о "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, з 03 липня 2018 року.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 липня 2018 року по 07 вересня 2018 року у сумі 34459,25 грн (тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять грн. 25 коп) з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа,8, код ЄДРПОУ 39292197) та Головного управління ДФС у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, код ЄДРПОУ 39591445) солідарно на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири грн. 80 коп).

Допущено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, з 03 липня 2018 року.

Допущено до негайного виконання постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 15631,00 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять одна гривня 00 копійок) з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

Ухвалюючи судове рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що поновлюючи ОСОБА_1 на службі на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 812/1309/16 відповідачі повинні були поновити останнього на посаді, яку він обіймав до незаконного звільнення з дотриманням всіх умов, які існували на час його звільнення. Суд дійшов висновку, що поновлення позивача на займаній посаді тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника полковника податкової міліції Савченка В.Ю., є протиправним. Судом враховано, що незалежно від початку оскарження позивачем свого звільнення, наказ про його звільнення визнано судом незаконним з моменту прийняття, а тому і права позивача підлягають поновленню з моменту їх порушення. Під час розгляду даної справи суд дійшов висновку, що поновлення позивача на посаді із зазначенням строку, на який його поновлено є незаконним, станом на 12 червня 2018 року (дата поновлення ОСОБА_1 на виконання рішення суду) між позивачем та відповідачами строковий трудовий договір не укладався; доказів того, що станом на 02 липня 2018 року, а саме на дату звільнення, між ДФС України та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір представником відповідачів не надано. Оскільки день звільнення є останнім робочим днем, то суд дійшов висновку, що позивача необхідно поновити з 03 липня 2018 року. Суди вказали, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 34459,25 грн (за липень 2018 року 14920,50 грн ((15631,00/22) х 21), за серпень 2018 року - 15631,00 грн та за вересень 2018 року - 3907,75 грн ((15631,00/20) х 5).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області задоволено частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року в справі №1240/2062/18 змінено.

В абзаці четвертому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року в справі №1240/2062/18 слова і цифри " 34459,25 грн (тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять грн. 25 коп.)" замінити словами і цифрами " 33783,41 (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят три гривні 41 коп.)".

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року в справі №1240/2062/18 - залишено без змін.

Змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду про незаконність звільнення позивача та наявність підстав для поновлення його на займаній посаді. Водночас, щодо вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює обчислення розміру грошового забезпечення під час поновлення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції, є наказ Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року №616 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції" (z0928-18) , зареєстрований Міністерством юстиції України від 16 серпня 2018 року № 928/32380 (z0928-18) (далі - Порядок № 616). Оскілки з листопада 2017 року грошове забезпечення ОСОБА_1 відповідачем не нараховувалась, при розрахунку середньої заробітної плати суд виходив з того, що на час поновлення ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад - 9300,00 грн, оклад за спеціальним званням полковник податкової міліції - 1480,00 грн та надбавку за вислугу років (45%) - 4851,00 грн, а всього - 15631,00 грн. Таким чином, суд розрахував, що загальна кількість днів вимушеного прогулу складає 67 календарних днів, а сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 33783,41 (67*504,23) грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

02 січня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що задоволення позову в частині визначення строку, на який поновлено позивача, призвело до наявності двох чинних наказів, на підставі яких дві особи проходять службу на одній і тій самій посаді, адже Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ №114 не містить такої підстави для звільнення, як поновлення на посаді іншого працівника. Вказує, що позивачем не було висловлено жодних зауважень або незгоди з наказом ДФС України №962-о від 12.06.2018 "Про виконання постанов суду" та наказом ГУ ДФС у Луганській області від 12.06.2018 №159-о "Про оголошення наказу". Наведені обставини відповідач-1 вважає свідченням власного волевиявлення позивача на укладення строкового договору. Зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин Порядок №616, однак не врахував, що 24 серпня є святковим (вихідним) днем.

18 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги представником ГУ ДФС у Луганській області наведено доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі ДФС України.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №812/1309/16 скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 05.09.2016 №3102-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", скасовано пункт 1 наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 06.09.2016 №242-о, поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, з 06.09.2016 (арк. спр. 145-148).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №812/1309/16 в частині скасування оскаржуваних наказ та поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, з 06.09.2016 залишено без змін (арк. спр. 149-153).

Наказом Державної фіскальної служби України №962-о від 12.06.2018 "Про виконання постанов суду" скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 05.09.2016 №3102-о "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-031431) на службі на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції (тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника полковника податкової міліції Савченка В.Ю. ) з 06 вересня 2016 року (арк. спр. 109).

Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 12.06.2018 №159-о "Про оголошення наказу" скасовано пункт 1 наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 06.09.2016 №242-о "Про звільнення ОСОБА_1", визначено вважати таким, що поновлений на службі на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції (тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника полковника податкової міліції Савченка В.Ю. ) з 06 вересня 2016 року (арк. спр. 78).

Із зазначеними наказами ОСОБА_1 ознайомився 18.06.2018, одночасно отримавши їх копії, про що зазначено на наказах особисто позивачем.

ОСОБА_1 18.06.2018 направлено до ДФС України листа, у якому він повідомляє про те, що він має трудові відносини з Луганською територіальною організацією партії "Блок Петра Порошенка "Солідарність" та роботодавець вимагає від нього відпрацювати два тижні перед звільненням, у зв`язку з чим просить дозволу приступити до виконання обов`язків на поновленій посаді з 02.07.2018 (арк. спр. 46-48).

Зазначений лист отримано першим відповідачем 22.08.2018 (арк. спр. 137-138), копія вказаного листа подана до ГУ ДФС у Луганській області 18.06.2018 (арк. спр. 127-128).

За результатами розгляду вищевказаного листа 19 червня 2018 року ГУ ДФС у Луганській області винесено наказ №164-о "Про кадрові зміни", у якому зазначено: "вважати таким, що приступив до виконання обов`язків на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції (тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника полковника податкової міліції Савченка В.Ю. ) полковника податкової міліції ОСОБА_1 з 02 липня 2018 року (арк. спр. 126).

Наказом ДФС України від 02 липня 2018 року №1100-о звільнено полковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, призначеного на період відпустки для догляду за дитиною Савченка В.Ю., у зв`язку з закінченням строку договору, п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України (арк. спр. 110).

Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 02.07.2018 №173-о продубльовано наказ ДФС України від 02.07.2018 №1100-о про звільнення ОСОБА_1 (арк. спр. 60).

Також судами установлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №812/1309/16 стягнуто з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2016 по 14.11.2017.

На час поновлення ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад - 9300,00 грн., оклад за спеціальним званням полковник податкової міліції - 1480,00 грн. та надбавку за вислугу років (45%) - 4851,00 грн., а всього - 15631,00 грн. Зазначене підтверджується довідкою ГУ ДФС у Луганській області від 30.08.2018 №6112/9/12-32-05-02-14.

Одноденний розмір грошового забезпечення судом визначено у розмірі 9300+1480+4851=15631/31=504,23 грн.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Конституція України (254к/96-ВР) , трудове та цивільне законодавство закріплює обов`язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов`язки і встановлює відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання обов`язків.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі (ч. 1 ст. 235 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 статті 23 КЗпП України).

Згідно п.2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 стаття 23 КЗпП України).

Закінчення строку трудового договору є самостійною підставою для його припинення за пунктом 2 статті 36 КЗпП, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх розірвання.

З цієї підстави припиняються строкові трудові договори, контракти та трудові договори, укладені на час виконання певної роботи, а також трудові договори тимчасових працівників після закінчення тимчасової роботи і сезонних працівників - після закінчення сезону.

спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює обчислення розміру грошового забезпечення під час поновлення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції, є наказ Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року №616 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції" (z0928-18) , зареєстрований Міністерством юстиції України від 16 серпня 2018 року № 928/32380 (z0928-18) (далі - Порядок №616).

Згідно з частиною четвертою розділу XII цього Порядку особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Відповідно до частини другої розділу I Порядку №616 одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання подій.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Згідно з п. 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи дійшли правильного висновку, що поновлюючи ОСОБА_1 на службі на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №812/1309/16 відповідачі повинні були поновити останнього на посаді, яку він обіймав до незаконного звільнення з дотриманням всіх умов, які існували на час його звільнення.

При цьому, посилання скаржника на обставини наявності двох чинних наказів, на підставі яких дві особи проходять службу на одній і тій самій посаді, що відбулось внаслідок виконання вищезазначеного судового рішення, колегія суддів оцінює критично.

Оскільки наказ ДФС України від 05.09.2016 №3102-о про звільнення позивача скасовано в судовому порядку з моменту його прийняття, відновлення порушених прав та законних інтересів позивача повинно відбуватись саме шляхом поновлення його на займаній до незаконного звільнення посаді з 06.09.2016.

При цьому саме відповідачі як роботодавці, а не суд як орган, який розглядав публічний спір щодо звільнення позивача зі служби, повинні вжити певних заходів як для відновлення прав позивача як особи, яка поновлюється на службі внаслідок незаконного звільнення, так і для дотримання прав тієї особи, яка призначена після незаконного звільнення позивача на займану ним до звільнення посаду.

Також помилковими є посилання скаржників на укладення з позивачем шляхом його тимчасового поновлення строкового трудового договору, оскільки обставин його укладення між позивачем та відповідачами судами попередніх інстанцій не встановлено.

Крім того, суди обґрунтовано спростували посилання відповідачів на те, що ознайомлення позивача із наказами про поновлення його на роботі тимчасово, до виходу з декретної відпустки іншого працівника, без зауважень та незгоди є свідченням власного волевиявлення позивача на укладення строкового договору, адже ОСОБА_1 оскаржив ці накази в установленому законом порядку.

Стосовно зауважень скаржників про те, що при розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача судом апеляційної інстанції не враховано, що 24 серпня є святковим (вихідним) днем, Суд звертає увагу на таке.

Отже, беручи до уваги те, що розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, здійснено судом виходячи з календарних днів періоду вимушеного прогулу, відповідно до приписів Порядку №616, Суд не вбачає допущення судами попередніх інстанцій порушень при вирішенні позовних вимог в зазначеній частині.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Суд вважає, що доводи касаційних скарг не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -ПОСТАНОВИВ:Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 1240/2062/18 залишити без змін.Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова