ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ22 квітня 2021 року справа № 640/12041/19адміністративне провадження № К/9901/9264/21Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києвіна рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року у складі судді Чудак О. М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у складі суддів Шурка О. І., Лічевецького І. О., Оксененка О. М.у справі № 640/12041/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналбудінвест"до Головного управління ДПС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -УСТАНОВИВ:Рух справиТовариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналбудінвест" (далі - Товариство, платник податку, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2018 року №0228091209, яким збільшено грошове зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 1 506 058,28 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 1 204 846,62 грн та за штрафними санкціями на 301 211,66 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для нарахування земельного податку є виключно дані Державного земельного кадастру, натомість відповідач здійснив нарахування Товариству грошового зобов`язання виходячи з даних, отриманих з неналежних джерел, а також без відповідного визначення площі земельної ділянки, яка є об`єктом оподаткування.Суди попередніх інстанцій також застосували норму абзацу 3 пункту 56.9 статті 56 ПК України, за якою рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, то скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків. Зокрема, суди установили, що 14 травня 2018 року позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2018 року №0228091209 у адміністративному порядку шляхом подання відповідної скарги до ДФС України, двадцятиденний строк на прийняття рішення за результатами розгляду скарги або рішення про продовження строків її розгляду закінчився 3 червня 2018 року, проте відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження факту прийняття рішення про результати розгляду зазначеної скарги або про продовження строків її розгляду в межах двадцятиденного строку.17 березня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга податкового органу.9 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №640/12041/19 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (з урахуванням ухвали Верховного Суду про виправлення описки від 21 квітня 2021 року).15 квітня 2020 року справа № 640/12041/19 надійшла до Верховного Суду. Доводи касаційної скаргиПідставою для відкриття касаційного провадження у справі № 640/12041/19 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме пункти 286.1, 286.2 статті 286, пункт 287.6 статті 287 ПК України, та не враховували висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №826/13115/16 (№К/9901/31504/18). В зазначеній постанові Верховний Суд здійснив висновок про те, що особа, яка придбала будівлю, має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, і, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Відповідач стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки листу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25 липня 2018 року №057026-15990, до якого додано копію встановлення меж земельної ділянки ТОВ "Арсеналбудінвест" площею 0,6752 га (кадастровий номер 8000000000:82:035:0047).Скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року по справі № 640/12041/19, прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Відзив Товариства на касаційну скаргу відповідача на адресу суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.З урахуванням змін до КАС України (2747-15) , які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.Обставини справиСуди першої та апеляційної інстанцій установили, що ТОВ "Арсеналбудінвест" з 1 січня 2016 року було включено до реєстру платників єдиного податку та, відповідно, застосовувало спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (3 група).Рішенням ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС У м. Києві від 23 червня 2017 року №29/26-56-12-02-18 Товариству анульовано реєстрацію як платника єдиного податку з 01 липня 2017 року. Вказане рішення направлено позивачу 30 червня 2020 року, про що свідчать надані відповідачем копії рекомендованого повідомлення та поштового конверту. Доказів отримання позивачем копії рішення від 23 червня 2017 року №29/26-56-12-02-18 матеріали справи не містять.25 жовтня 2017 року позивач подав звітну податкову декларацію з єдиного податку за три квартали 2017 року.Товариство з 2009 року є власником: нежилого приміщення (літ. В), загальною площею 403,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана (вул. Січневого повстання), буд. 6; нежилого приміщення (літ. Г), загальною площею 518,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана (вул. Січневого повстання), буд. 6; нежилого приміщення (літ. Д), загальною площею 182,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана (вул. Січневого повстання), буд. 6.На земельні ділянки, на яких знаходяться вказані об`єкти нерухомості, не оформлені будь-які права користування, власності, оренди. При цьому, позивач зазначає, що користується земельною ділянкою, на якій знаходяться вказані нежилі будинки, загальною площею 1 017,10 кв.м., у тому числі: літера "В" - площею 403,7 кв.м., знаходиться на 313,3 кв.м. земельної ділянки; літера "Г" - площею 518,6 кв.м., знаходиться на 466,00 кв.м. земельної ділянки; літера "Д" - площею 182,1 кв.м., знаходиться на 237,80 кв.м. земельної ділянки.12 січня 2018 року позивач подав звітну податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), за реєстраційним номером №9292084535, у якій нараховано земельний податок за 2017 рік у розмірі 392 555,24 грн, виходячи з площі земельної ділянки 1 017,10 кв.м.Позивач сплатив нарахований згідно вказаної декларації земельний податок за 4 квартал 2017 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.12 лютого 2018 року Головне управління ДФС у м. Києві провело камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік платника земельного податку ТОВ "Арсеналбудінвест", за результатом якої складено акт від 12 лютого 2018 року №67/26-15-12-09-19/34481963.В акті перевірки зазначено, що камеральною перевіркою встановлено, що сума податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб (КБК 18010500), визначена за результатами подання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік №9292084535 від 12 січня 2018 року ТОВ "Арсеналбудінвест" є нижча ніж визначена за результатами камеральної перевірки на загальну суму 1 204 846,62 грн. Податкове зобов`язання за вказаною декларацією Товариство сплатило за 4 квартал 2017 року у заниженому розмірі, а за липень-вересень 2017 року не сплачено взагалі.16 квітня 2018 року на підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв податкове повідомлення-рішення №0228091209, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 1 506 058,28 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 1 204 846,62 грн та за штрафними санкціями на 301 211,66 грн.14 травня 2018 року Товариство надіслало до ДФС України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2018 року №0228091209, однак матеріали справи не містять відповіді на неї.Джерела праваПунктом 269.1 статті 269 ПК України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (пункт 270.1 статті 270 ПК України).Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України)За правилами пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6. статті 287 ПК України).Частинами першою, другою статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.Відповідно до пункту 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 1386 (1386-2011-п) (далі - Порядок № 1386) Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру встановлений статтею 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр".Позиція Верховного СудуОбов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.Нормою пункту 287.6 статті 287 ПК України, законодавець пов`язував обов`язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 1 січня 2015 року) та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 1 січня 2015 року).Верховний Суд звертає увагу на те, що спірним питанням у цій справі є розмір податкового зобов`язання, який за позицією податкового органу, має розраховуватися виходячи з площі земельної ділянки - 6752 кв.м., а не 1017,10 кв.м., з якої здійснив розрахунок позивач. Сам обов`язок сплати не заперечується платником податку, а податкове зобов`язання визначене Товариством у податковій декларації за 2017 рік сплачене у визначеному позивачем розмірі.Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач при обчисленні податкового зобов`язання використовував інформацію про використання ТОВ "Арсеналбудінвест" земельної ділянки по вул. Січневого повстання, 6, у Печерському районі м. Києва площею 0,6752 га (кадастровий номер 8000000000:82:035:0047), отриманої з бази даних ПК "Кадастр". Оцінюючи встановлені в акті камеральної перевірки порушення, суди не прийняли розрахунок земельного податку, здійснений контролюючим органом, оскільки висновки останнього ґрунтуються на даних, що надані не Держгеокадастром, всупереч пункту 286.1 статті 286 ПК України, пункту 4 Порядку № 1386 та статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр".Натомість суди попередніх інстанцій врахували дані публічної кадастрової карти, яка не містить земельної ділянки з кадастровим номер 8000000000:82:035:0047. За висновком судів попередніх інстанцій, неприйнятними є посилання відповідача на лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25 липня 2018 року №057026-15990, адже вказаний лист отримано відповідачем після проведення перевірки та прийняття спірного рішення, а тому він не може слугувати доказом отримання відповідачем належної інформації про вказану земельну ділянку, яка використана під час прийняття спірного рішення.Отже суди попередніх інстанцій надали оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, які не можуть бути додатково перевірені судом касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 341 КАС України. Наведені висновки судів попередніх інстанцій не спростовані доводами касаційної скарги, а посилання на неправильне застосування пунктів 286.1, 286.2 статті 286, пункт 287.6 статті 287 ПК України та не врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №826/13115/16 (№К/9901/31504/18), колегія суддів вважає безпідставним, оскільки обов`язок сплати земельного податку не заперечується Товариством.Колегія суддів окремо звертає увагу на те, що скаржник жодним чином не спростував висновки судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на аналізі пунктів 56.2, 56.8, 56.9, статті 56 ПК України, а саме відсутність будь-яких доказів щодо направлення на адресу позивача рішення про розгляд скарги Товариства на податкове повідомлення-рішення, поданої до контролюючого органу вищого рівня або рішення про продовження строків її розгляду, до закінчення 20-денного строку, що є окремою підставою вважати скаргу Товариства задоволеною, а податкове повідомлення-рішення скасованим.Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2018 року №0228091209, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №640/12041/19 залишити без змін.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Головуючий Р. Ф. Ханова Судді: І. А. Васильєва В. П. Юрченко