620/882/20 Про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України про відмову вклеєти фотокартку у паспорт громадянина, про зобов`язання вклеєти фотокартку у паспорт громадянина - 21.04.2021 Прийняття

1. У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Талалаївського районного сектору Управління державної міграційної служби в Чернігівській області (далі - відповідач 1, Талалаївського РС УДМС в Чернігівській області), Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області (далі - відповідач 2, УДМС в Чернігівській області), у якому просила:

1.1. визнати протиправною відмову Талалаївського РС УДМС в Чернігівській області у вклеюванні фотокартки до паспорта позивача;

1.2. зобов`язати Талалаївський РС УДМС в Чернігівській області вклеїти фотокартку до паспорта ОСОБА_1 .

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позбавлення позивачки можливості користуватися паспортом у формі книжечки або примушування до обміну такого паспорта на паспорт у формі картки становить втручання держави в особисте життя особи та не відповідає задекларованим правам та свободам особи і практиці Європейського суду з прав людини. Додатково, в обґрунтування своїх вимог посилається на правові висновки, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач довів суду належними та допустимими доказами свої дії у спірних правовідносинах, оскільки позивачу не було відмовлено у видачі паспорта громадянина Україна у формі книжечки, а було відмовлено у вклеюванні до паспорта у формі книжечки фотокартки.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. 19 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржниця просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суд від 12 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржниця посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 200/6627/19-а, від 05 грудня 2019 року у справі № 420/270/19, від 15 січня 2020 року у справі № 620/1043/19, від 24 січня 2020 року у справі № 420/3611/19.

6.1. Скаржниця наголошує, що відмова відповідача 1 у вклеюванні нової фотокартки у зв`язку із досягненням 45 років суперечить вимогам Положення про паспорт громадянина України, що затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992, яке було чинним та підлягало застосуванню на час вирішення спірного питання. Такі дії відповідача вважає необґрунтованими, проведеними без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких вони спрямовані.

6.2. На думку скаржниці, судами попередніх інстанцій не було взято до уваги той факт, що дії відповідача 1 щодо відмови у вклеюванні фотокартки та рекомендування здійснити обмін паспорта в порядку, визначеному законодавством, хоча і вчинені у відповідності до пп. 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2015 року № 302, однак здійснені без ураховання приписів пункту 16 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (2503-12) , які містять вичерпний перелік підстав для обміну паспорта у формі книжечки, серед яких відсутній пропуск строку для вклеювання фотокартки. На переконання скаржниці, суди попередніх інстанцій підійшли формально до розгляду справи не встановивши об`єктивної істини та не врахували правових позицій Верховного Суду.

6.3. Скаржниця підкреслює, що відсутність у позивачки дійсного паспортного документа суттєво обмежує реалізацію її права, гарантовані Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо. Крім того, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

7. 19 жовтня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

8. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20 квітня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог частин першої та третьої статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Позиція інших учасників справи

10. 20 листопада 2020 року від УДМС в Чернігівській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач 2 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо того, що оскільки позивачу не було відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, а було відмовлено у вклеюванні до паспорта фотокартки, дана адміністративна справа не має ознак зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№ 806/3265/17), а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року, у даному випадку застосуванню не підлягають. Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 квітня 2020 року за результатами розгляду адміністративної справи № 200/2694/19-а. Отже, питання наявності підстав для застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17), було досліджено судами першої та апеляційної інстанцій, що спростовує твердження позивача щодо того, що висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у зазначеній постанові, не були взяті до уваги судами при прийнятті рішень. Крім того, підтримують висновки судів першої та апеляційної інстанцій з приводу того, що якщо особа досягла 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, здійснюється обмін паспорта.

11. Від відповідача 1 відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій.

12. 30 листопада 2020 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, мотивована тим, що відхилення відповідачем рішення Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року ухваленого у зразковій справі № 806/3265/17, відповідно до якого особі гарантується право на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки є недоречним, так як відповідач у спірних правовідносинах (правове регулювання яких не змінилося після прийняття наведеного судового рішення) фактично спонукає позивачку до отримання паспорту у формі у формі ID-картки. Крім того, на думку скаржниці, порушення строку для звернення до відповідача із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки з у зв`язку із досягнення 45-річного віку не можна тлумачити так, що вона взагалі повинна бути позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки. Звертає увагу, що позивачка пропустила вищевказаний строк з поважних причин, які зазначала у своїй заяві на вклеювання фотокартки, а також у позовній заяві, яка подавалась до суду першої інстанції, а саме догляд за своєю хворою матір`ю яка не здатна до самообслуговування (що підтверджується випискою із протоколу засідання лікувально - консультативної комісії) й догляд за грудною дитиною (що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження дитини), а також та обставина, що вона перебувала за межами населеного пункту (що могли підтвердити її родичі). З огляду на відзив відповідача 1, який було подано до суду першої інстанції, поважність причин пропуску взагалі не були враховані, оскільки законодавством їх не передбачено.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

13. ОСОБА_1, після досягнення 45-річного віку, у січні 2020 року звернулася із заявою до відповідача, у якій просила вклеїти фото із її зображенням.

14. При зверненні до міграційного органу із вказаною заявою позивачка зазначила обставини, через які нею було пропущено строк звернення із відповідною заявою та надала необхідні документи, визначені у пункту 15 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503.

15. У зв`язку з відмовою відповідача прийняти зазначені документи особисто від ОСОБА_1, то остання звернулася до відповідача засобами поштового зв`язку. Згоди на обробку своїх персональних даних позивачка не надавала, що обґрунтовано релігійними переконаннями.

16. Листом від 10 січня 2020 року за вих. №Ш-1/6/7431-20/7431/1-20 Талалаївський РС УДМС в Чернігівській області повідомив ОСОБА_1 про те, що якщо встановлений законодавством термін надання адміністративної послуги сплив (не пізніше як через місяць), то відсутні законні підстави для вклеювання фотокартки по досягненню віку до паспорта громадянина України.

17. Відповідач роз`яснив позивачці, що паспорт, у якому не вклеєна фотокартка при досягненні його власником відповідного віку, вважається не дійсним. Одночасно запропоновано позивачу подати документи для обміну паспорта.

18. Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень позивачка звернулася із зазначеним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Нормативне регулювання

19. За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

20. За приписами частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

21. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI (5492-17) , у редакції чинній на час винесення спірних правовідносин) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

22. Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

22.1. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

22.2. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

23. Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

24. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних" (2297-17) .

24.1. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

25. За частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

26. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

27. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, '…' містять безконтактний електронний носій.

28. Згідно ч. 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

29. Згідно з частиною першою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

30. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

31. За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (2503-12) ; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

32. Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

33. Згідно п.п. 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (302-2015-п) обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

34. Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

35. Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" від 01 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI (2297-17) ) персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

36. Приписами частини 1, 5-6 статті 6 Закону № 2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

37. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII (1474-19) до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII (1474-19) , Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

38. У межах встановленого Законом № 1474-VIII (1474-19) строку уряд прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302. Постанова № 745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

39. Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року №3423-ХІІ (3423-12) ) прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ "Про громадянство України" (який втратив чинність згідно із Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ "Про громадянство України" (2235-14) ).

40. На підставі Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року №3423-ХІІ (3423-12) ) Кабінет Міністрів України постановою від 04 червня 1994 року №353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185 "Деякі питання виконання Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (185б-2013-п) визнано такою, що втратила чинність. Однак постановою від 12 червня 2013 року № 415 уряд зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року № 185, відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

41. Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

41.1. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис " Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

42. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 03 листопада 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

44. Предметом спору у цій справі є протиправність відмови Талалаївського РС УДМС в Чернігівській області від 10 січня 2020 року за вих. №Ш-1/6/7431-20/7431/1/20 у вклеюванні фотокартки до паспорта ОСОБА_1 .

45. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить з того, що згідно з підпунктом 6 пункту 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

46. Отже, за чинним законодавством передбачено, що громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 25 чи 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки.

47. З матеріалів справи слідує, що позивачці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося 45 років, однак з вимогою вклеїти фотокартку у зв`язку з досягненням 45-річного віку вона звернулася лише 22 січня 2020 року, тобто з порушенням місячного строку, визначеного у постанові № 2503-XII.

48. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (пункт 8 Положення № 2503-XII).

49. При цьому, паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним немає наслідком його вилучення. Крім того, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.

50. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на висновки рішення Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, відповідно до якого особі гарантується право на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідно до вищенаведених норм, тоді як відповідач у спірних правовідносинах (правове регулювання яких не змінилося після прийняття наведеного судового рішення) фактично спонукає до отримання позивачем паспорту у формі паспортної картки.

51. Матеріалами справи підтверджується, що на сторінці 9 паспорта Серії НОМЕР_1, який виданий Талалаївським РВ УМВС України в Чернігівській області 22 листопада 2002 року на ім`я ОСОБА_1, Бахмацькою об`єднаною державною податковою інспекцією проставлена відмітка "має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта".

52. Порядок обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган, а також процедуру внесення відмітки до паспорта таких осіб визначено у Положенні про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 29 вересня 2017 року № 822 (z1306-17) , зареєстрованим Мін`юстом України 25 жовтня 2017 року за № 1306/31174.

53. Обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за спеціальним порядком без присвоєння ідентифікаційного номера підлягають особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про що у паспорті проставляється відповідна відмітка.

54. Згідно частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій.

55. Відповідно частини шостої статті 6 Закону № 2297-ІV обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

56. Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

57. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

58. Отже, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

59. Проте, норми Закону № 5492-VI (5492-17) на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

60. Таким чином, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

61. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначеної у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону №5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

62. За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування відповідачем норми підпункт 6 пункт 6 Порядку № 302, є, по суті, примушуванням позивачку до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що суперечить її релігійним переконанням, а, отже, обмежує її права й свободи.

63. З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

64. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 зазначила, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (2503-12) .

65. На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

66. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року указала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

67. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачка мала право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням нею 45 років, а тому її позовна заява підлягала задоволенню.

68. При цьому, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивачки у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта позивача зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.

69. Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив у постановах від 05 грудня 2019 року у справі № 420/270/19, від 15 січня 2020 року у справі № 620/1043/19, від 24 січня 2020 року у справі № 420/3611/19, від 31 січня 2020 року у справі № 200/6627/19-а, від 06 лютого 2020 року у справі № 480/1430/19 та 31 березня 2020 року у справі № 460/842/19. Правові позиції, сформовані Верховним Судом у цих постановах не були враховані судами попередніх інстанції при вирішенні цього спору.

70. З огляду на наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору було допущено неправильне застосування норм матеріального права шляхом неправильного тлумачення вищевикладених приписів Закону № 5492-VI (5492-17) та Закону № 2297-ІV.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

71. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

72. За змістом частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

73. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або не застосування закону, який підлягав застосуванню.

74. Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне прийняти нову постанову про задоволення позову, не направляючи справу на новий судовий розгляд.

75. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

76. За приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

77. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

78. Відповідно до матеріалів справи, за подання адміністративного позову до суду першої інстанції, за подачу апеляційної скарги та касаційної скарги на судові рішення попередніх інстанцій позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 3786,00 грн (841,00 грн + 1263,00 грн + 1682,00 грн).

79. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, судові витрати мають бути присуджені на користь позивачки в сумі 3786,00 грн.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 620/882/20 скасувати.

3. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Талалаївського районного сектору Управління державної міграційної служби в Чернігівській області, Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

4. Визнати протиправною відмову Талалаївського районного сектору Управління державної міграційної служби в Чернігівській області від 10 січня 2020 року за вих. №Ш-1/6/7431-20/7431/1/20 у вклеюванні фотокартки до паспорта ОСОБА_1 .

5. Зобов`язати Талалаївський районного сектору Управління державної міграційної служби в Чернігівській області вклеїти фотокартку до паспорта ОСОБА_1 .

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 22 листопада 2002 року Талалаївським РВ УМВС в Чернігівській області) за рахунок бюджетних асигнувань Талалаївського районного сектору Управління державної міграційної служби в Чернігівській області (17200, Чернігівська область, Талалаївський район, смт. Талалаївка, вул. Вишневе, 4, код ЄДРПОУ 37804450) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 00 копійок.