640/8799/20 Про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - 21.04.2021 Прийняття

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року (суддя Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року (суддя-доповідач Федотов І.В., судді Коротких А.,Ю., Сорочко Є.О.),

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") звернулося з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський РВ ДВС у місті Києві) про визнання протиправною та скасування постанови від 04.03.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61443165.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в силу пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.10.2019 №145-ІХ "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (145-20) (далі - Закон №145-ІХ (145-20) ) щодо АТ "Укрзалізниця", яке було включене до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, встановлено заборону на три роки вчиняти виконавчі дії. У зв`язку з цим, на думку позивача, винесена державним виконавцем оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 22.10.2019 №60366910 про стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь держави виконавчого збору підлягає скасуванню.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову.

4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборона на вчинення виконавчих дій, установлена пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ (145-20) , не стосується стягнення грошових коштів боржника, тому оскаржувана постанова є правомірною.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі АТ "Укрзалізниця", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове - про задоволення позову.

6. За доводами позивача, Законом №145-ІХ (145-20) чітко та імперативно встановлено норму про заборону вчиняти виконавчі дії щодо певних об`єктів права державної власності, тому ця норма підлягала обов`язковому застосуванню судами до спірних правовідносин.

7. Як стверджує позивач, рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї справи може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наразі існує різна судова практика застосування пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ (145-20) , а висновку об`єднаної або Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах немає.

8. Враховуючи наведене, позивач заявив також клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

9. Відповідачем не подано відзиву на касаційну скаргу.

10.Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, розглянувши подане позивачем клопотання, колегія виходить з такого.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

11. На виконанні у Печерському РВ ДВС у місті Києві перебувало виконавче провадження №60366910 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 №910/8700/19 про стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" збитків, заподіяних незбереженням прийнятих до перевезення вагонів, у сумі 83 946,17 грн та судових витрат у розмірі 1921 грн., всього - 85 867,17 грн.

12. Постановою державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві від 22.10.2019 №60366910 з АТ "Укрзалізниця" на користь держави стягнуто виконавчий збір у розмірі 8586,72 грн.

13. 04.03.2020 державним виконавцем Печерського РВ ДВС у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61443165 з примусового виконання постанови від 22.10.2019 №60366910 про стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь держави 8586,72 грн.

V Позиція Верховного Суду

14. Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

15. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню.

16. У силу пункту 1 статті 10 Закону №1404-VIII одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти боржника.

17. Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII обумовлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

18. 20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон №145-ІХ (145-20) , пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень якого заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

19. Станом на 20 жовтня 2019 року АТ "Укрзалізниця" було включене до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , тобто щодо цього підприємства поширювалася заборона на вчинення виконавчих дій, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

20. Спірним у цій справі є питання про поширення зазначеної заборони на стягнення будь-яких грошових коштів боржника або лише тих, що були передані в заставу за кредитними договорами.

21. Слід погодитися з доводами позивача про існування на час вирішення судами першої та апеляційної інстанцій цього спору неоднозначної судової практики застосування пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ (145-20) у подібних правовідносинах.

22. Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики у постанові від 20 листопада 2020 року у справі №910/12809/19 сформулював правову позицію, згідно з якою положення щодо заборони вчинення виконавчих дій, передбачені пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ (145-20) , слід застосовувати таким чином, що така заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені.

23. Так, у зазначеній справі об`єднана палата Касаційного господарського суду виходила з того, що системний аналіз змісту пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ (145-20) разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ (145-20) , свідчить про їх спрямування на збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

23.1 Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

23.2 Тобто вказаною нормою Закону №145-ІХ (145-20) з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а також відповідає меті та суті Закону №145-ІХ (145-20) .

24. Колегія суддів не вважає за необхідне відступати від наведеної правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду, тому відсутні підстави, визначені у статті 346 КАС України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а відтак - для задоволення заявленого позивачем клопотання.

25. У свою чергу висновок окружного та апеляційного адміністративних судів у справі, яка розглядаються, про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця, що передбачає звернення стягнення на грошові кошти АТ "Укрзалізниця", узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати та ґрунтується на правильному застосуванні пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ (145-20) .

26. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

3. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року залишити без змін.