Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Б. Л. С. справу за її позовом до прокурора м. Харцизька Донецької області (далі - Прокурор) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, встановила:

У жовтні 2007 року Б. Л. С. звернулась із зазначеним позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність Прокурора, а саме: непроведення дослідчої перевірки в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК (1001-05) ) за її заявою від 6 серпня 2007 року та ненадання їй відповіді про розгляд справ, а також зобов'язати відповідача вчинити дії, передбачені статтею 97 КПК.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2007 року у задоволенні позову відмовив.

Постановою від 7 лютого 2008 року Донецький апеляційний адміністративний суд це рішення скасував та частково задовольнив позовні вимоги: визнав протиправною бездіяльність Прокурора щодо ненаправлення Б. Л. С. копії постанови на її заяву від 6 серпня 2007 року та зобов'язав Прокурора направити їй цю копію, в іншій частині - відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 жовтня 2009 року ухвалені у справі судові рішення скасував, провадження закрив.

У скарзі про перегляд ухвалених у справі судових рішень за винятковими обставинами Б. Л. С., посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить Верховний Суд України скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий касаційний розгляд. На обґрунтування скарги Б. Л. С. послалася на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2009 року у справі за аналогічним позовом, у якій, на її думку, одні й ті самі норми права застосовані інакше, ніж у справі, що розглядається.

Виконуючи покладений на Верховний Суд України частиною 1 статті 47 Закону України від 7 лютого 2002 року N 3018-III "Про судоустрій України" обов'язок щодо забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для задоволення скарги немає.

Судові рішення в адміністративних справах, переглянуті в касаційному порядку, а також рішення суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені за винятковими обставинами з мотиву неоднакового застосування касаційним судом (судами) однієї й тієї самої норми права, якщо воно мало місце за аналогічних обставин і призвело до ухвалення неправильного рішення.

Згідно з частиною 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Ухвала Вищого адміністративного суду України відповідає вимогам зазначеної норми, оскільки висновок цього суду про те, що повноваження прокурора при отриманні заяви про злочин регламентовані нормами КПК (1001-05) , що виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства, є обґрунтованим.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися, а оскаржуване рішення касаційного суду є законним, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, постановила:

У задоволенні скарги Б. Л. С. про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2009 року відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.