804/179/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та суму податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг готівкових коштів - 14.04.2021 Прийняття

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Борисенко П. О.) від 14 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Сафронова С. В., Чепурнов Д. В., Поплавський В. Ю.) від 15 листопада 2016 року,

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" (далі - ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод") звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 грудня 2015 року № 0002082201, від 02 лютого 2016 року № 0000112202, від 15 лютого 2016 року № 0000152202, від 11 лютого 2016 року № 0001142210 та № 0001152210.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені на підставі актів перевірки, висновки яких суперечать чинному законодавству України.

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2015 року № 0002082201, від 02 лютого 2016 року № 0000112202, від 15 лютого 2016 року № 0000152202, від 11 лютого 2016 року № 0001142210, від 11 лютого 2016 року № 0001152210, винесені Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 10 771,40 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 березня 2018 року Нікопольська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" у задоволенні позовних вимог.

5. 26 березня 2018 року касаційну скаргу Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).

6. Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2018 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 07 березня 2018 року до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року - без змін.

8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2310/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено ряд перевірок ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" по взаємовідносинам з його контрагентами, висновки яких оформлені відповідними актами перевірки, а саме:

- акт перевірки № 1908/2201/0548389 від 30 листопада 2015 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Гере Союз" за жовтень 2015 року". Згідно висновків акту перевіркою встановлені порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого занижено податок на додану вартість у жовтні 2015 року на загальну суму 478 729 грн;

- акт перевірки № 17/2202/05448389 від 14 січня 2016 року "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Декком", ТОВ "Фортуна Альянс", ТОВ "Сайлес Груп", ТОВ "Енергетична будівельна компанія "Грицівград" за період діяльності листопад 2015 року". Згідно висновків акту перевіркою встановлені порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2015 року на суму 906 525 грн;

- акт перевірки № 146/2201/05448389 від 29 січня 2016 року "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Декком" та ТОВ "Бізнес Перфект Груп за період діяльності грудень 2015 року". Згідно висновків акту перевіркою встановлені порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2015 року на суму 611 201 грн;

- акт перевірки № 35/04-36-32-08/0544838 від 01 лютого 2016 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року". Згідно висновків акту перевіркою встановлені порушення пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 174 749 грн, у тому числі за 2014 рік у сумі 174 749 грн; пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 194 166 грн, у тому числі за січень 2014 року у сумі 15 360 грн, за квітень 2014 року у сумі 21 378 грн, за травень 2014 року у сумі 2 333 грн, за серпень 2014 року у сумі 109 021 грн, за вересень 2014 року у сумі 6 055 грн, за жовтень 2014 року у сумі 24 664 грн, за листопад 2014 року у сумі 13 850 грн, за грудень 2014 року у сумі 1 502 грн; порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , в результаті не оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій КОРО на загальну суму 6 752,53 грн.

12. На підставі висновків викладених в зазначених актах перевірки, контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0002082201 від 17 грудня 2015 року на загальну суму 718 093,50 грн, з яких: 478 729 грн - за основним платежем, 239 364,50 грн - штрафні санкції;

- № 0000112202 від 02 лютого 2015 року на загальну суму 1 359 787 грн, з яких: 906 525 грн - за основним платежем та 453 262,50 грн - штрафні санкції;

- № 0000152202 від 15.02.2016 року на загальну суму 916 081,50 грн, з яких: 611201 грн - за основним платежем та 305 600,50 грн - штрафні санкції;

- № 0001142210 від 11 лютого 2016 року на загальну суму 291 249 грн, з яких: 194 166 грн - за основним платежем та 97 083 - штрафні санкції;

- № 0000692210 від 22 січня 2016 року на загальну суму 510 грн.

13. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що господарські операції для визначення податкового кредиту позивачем фактично були здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану позивача, а висновки податкового органу стосовно допущення позивачем порушень податкового законодавства не відповідність фактичним обставинам у справі.

15. Такі висновки судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що реальність здійснення позивачем господарських операцій по договорам, укладеним з його контрагентами: ТОВ "Гере Союз", ТОВ "Юркен-Гор", ТОВ "Декком", ТОВ "Фортуна Альянс", ТОВ "Сайлес Груп", ТОВ "Енергетична будівельна компанія "Грицівград", ТОВ "Бізнес Перфект Груп", ТОВ "Фірма Ламберта", ТОВ "Феросистема", ТОВ "Парада", підтверджується долученими до матеріалів справи копіями первинних документів, оформлених внаслідок виконання з зазначеними вище контрагентами договорів. А саме, актами виконаних робіт, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, сертифікатами якості, рахунками-фактури.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

17. В доводах касаційної скарги контролюючий орган наголошує, що під час дослідження ланцюга постачання товарів по взаємовідносинах ТОВ "Гере Союз" встановлено відсутність легального джерела походження ТМЦ та неможливість відвантаження ТМЦ з юридичної адреси зазначеного контрагента, оскільки там знаходиться станція технічного обслуговування ТОВ "Лексус Центр". До того ж встановлено, що ТОВ "Гере Союз" не має власних або орендованих основних фондів, виробничих потужностей, матеріально-технічної бази, кількості працівників відповідної кваліфікації, що свідчить про формальне відображення операцій у звітності підприємства та відображення недостовірних даних у первинних документах.

18. Аналогічні твердження наведено контролюючим органом і стосовно господарських операцій ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" з ТОВ "Декком", ТОВ "Фортуна Альянс", ТОВ "Сайлес Груп", ТОВ "Енергетична будівельна компанія "Грицівград", ТОВ "Фірма Ламберта" та ТОВ "Феросистема".

19. Водночас скаржник зауважив про нереальність господарських операцій ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" з ТОВ "Парада" з огляду на відсутність у останнього відповідної кількості кваліфікованого персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень.

20. Скаржник наголошує, що зазначені доводи були викладені в запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, однак суди попередніх інстанцій не надали оцінки зазначеним доводам відповідача, а лише обмежилися констатацією щодо надання позивачем формально складених первинних документів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ (460-20) , а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

23. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

24. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

25. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

26. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

27. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

28. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

29. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

30. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

31. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) (далі - Закон № 996-ХIV (996-14) ).

32. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

33. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

34. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

35. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" та ТОВ "Гере Союз", ТОВ "Сайлес Груп", ТОВ "Фортуна Альянс", ТОВ "Енергетична будівельна компанія "Грицівград", ТОВ "Декком", ТОВ "Парада", ТОВ "Бізнес Перфект Груп", ТОВ "Феросистема", ТОВ "Фірма Ламберта", було укладено договори поставки товарів від 01 жовтня 2015 року № 011015, від 02 листопада 2015 року № 021115, від 02 листопада 2015 року № 021115, від 15 жовтня 2015 року № 151015, від 03 листопада 2015 року № 031115, від 22 липня 2014 року № 227, від 01 грудня 2015 року № 011215, від 20 листопада 2013 року № 17, від 29 квітня 2014 року № 34 відповідно.

37. Предметами зазначених договорів є постачання на адресу позивача сировини та матеріалів.

38. На підтвердження реальності виконання укладених договорів поставки Товариство надало копії видаткових, податкових і товарно-транспортних накладних та докази здійснення оплати на користь контрагентів.

39. В той же час, на підтвердження своїх доводів щодо того, що укладені між позивачем та його контрагентами договори поставки реально не виконувались Нікопольська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області надала інформацію про те, що вищезгадані господарські товариства не здійснювали та не мали можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем угод.

40. Однак суди попередніх інстанцій лише зазначили про укладення господарських угод з посиланням на наявність податкових та видаткових накладних без дослідження їх змісту. Хоча, як вбачається із вище викладеного, відповідач оспорює такі документи в акті перевірки, а тому вказані зауваження податкового органу підлягали обов`язковій оцінці.

41. Верховний Суд наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

42. При цьому, суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності й взаємозв`язку та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

43. Положення статей 11, 71, 86 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

44. Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

45. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару та його транспортування, та наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

46. Оцінка правовідносин позивача та його контрагентів у даному разі вимагає й ретельної перевірки обставин виконання розглядуваних поставок із встановленням, де саме навантажувався та розвантажувався товар, хто безпосередньо здійснював його транспортування, здійснював прийняття товарно-матеріальних цінностей за кількістю та якістю тощо. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають представлені платником первинні документи реальні факти господарської діяльності.

47. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

48. Відповідно витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

49. Згідно з підпунктом 14.1.36 ПК України (2755-17) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

50. Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

51. Така позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 ПК України (2755-17) , відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

52. Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

53. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

54. Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

55. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не перевірили чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції постачання товарів контрагентами позивачу.

56. Зважаючи на викладене, оскільки суди не перевірили добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності, а також реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

57. Встановлені частиною другою статті 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 804/179/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.