380/632/20 Про визнання протиправною бездіяльності військової частини та стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - 13.04.2021 Прийняття

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо не проведення своєчасного розрахунку при звільненні, невиплати ОСОБА_1 на день звільнення 07.02.2019 компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017-2019 роки загальним терміном 42 дні;

- стягнути із Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 - 2019 роки із розрахунку 413, 14 грн. в день за період із 18.04.2019 по 27.12.2019 терміном 253 дні у сумі 104 524,42 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (44-2004-п) .

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що компенсацію за невикористані дні відпустки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у сумі 16 286, 27 грн. виплачено ОСОБА_1 27.12.2019. Рішенням суду у справі № 1.380.2019.003078 визнано протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні невиплату ОСОБА_1 на день виключення із списків частини (07.02.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно; стягнуто з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 07.02.2019 по 17.04.2019 у сумі 28 919,73 грн. На підставі викладеного, позивач вказує, що за період із 18.04.2019 по день фактичного розрахунку 27.12.2019 (з 18.04.2019 по 26.12.2019) терміном 253 дні Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) зобов`язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (100-95-п) .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо не проведення своєчасного розрахунку при звільненні, невиплати ОСОБА_1 на день звільнення 07.02.2019 компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) за 2017-2019 роки загальним терміном 42 дні. Стягнуто із Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 - 2019 роки із розрахунку 413, 14 грн. в день за період із 18.04.2019 по 27.12.2019 терміном 253 дні у сумі 104 524,42 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (44-2004-п) .

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного розрахунку при звільненні, невиплати ОСОБА_1 на день звільнення 07.02.2019 компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017-2019 роки. Крім того, з урахуванням рішення суду у справі № 1.380.2019.003078, суди виходили з того, що оскільки з позивачем на день виключення зі списків особового складу військової частини не проведено розрахунок у повному обсязі, а тому відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України такий має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.03.2020 у справі № 808/2122/18, від 04.12.2019 у справі № 825/742/16, від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17, від 04.03.2020 у справі № 802/1854/17-а, від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, від 24.07.2019 у справі № 805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі № 662/1626/17, від 17.01.2019 у справі № 2-1579/11, від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами не надано правову оцінку таким обставинам, як відсутність спору на момент звільнення позивача, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 Кодексу законів про працю України відсутні. Зазначає, що стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Вказує, що норми статті 117 Кодексу законів про працю України не можуть бути застосовані до затримки виплати підйомної допомоги, що передбачена статтею 9-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що свідчить про безпідставність заявленого позову.

Крім того, в касаційній скарзі відповідач вказує про порушення судами норм процесуального права, оскільки рішенням у справі № 1.380.2019.005156 було вирішено питання щодо визнання протиправною бездіяльності Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення, 07.02.2019, компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017-2019 роки загальним терміном 42 календарні дні та зобов`язано Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 -2019 загальним терміном 42 календарні дні. А відтак наголошує, що позивач факт звернення до суду приховав, а суд першої інстанції даному факту правової оцінки не надав та повторно визнав протиправною бездіяльність відповідача.

Позиція інших учасників справи

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає доводи відповідача, зазначені у касаційній скарзі, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просить оскаржувані рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги

7. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494).

8. Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

9. Згідно з наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.01.2019 № 6-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

10. Відповідно до наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07.02.2019 № 37-ос "По особовому складу" виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1, інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби "Шегині" (тип А) відділу прикордонної служби "Шегині" 1 категорії (тип Б) звільнено за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статі 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) у запас.

11. 27.12.2019 Мостиським прикордонним загоном (військова частина 1494) виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у сумі 16 286, 27 грн.

12. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі № 1.380.2019.003078 позов ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) задоволено повністю, а саме визнано протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні невиплату ОСОБА_1 у день виключення із списків частини (07.02.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно та стягнуто з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 07.02.2019 по 17.04.2019 у сумі 28 919, 73 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (44-2004-п) .

13. З урахуванням рішення суду у справі № 1.380.2019.003078, позивач вважає, що за період із 18.04.2019 по день фактичного розрахунку 27.12.2019 (з 18.04.2019 по 26.12.2019) терміном 253 дні Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) зобов`язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (100-95-п) .

Оцінка Верховного Суду

14. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

15. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

16. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

17. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

18. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

19. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

20. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

21. Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постанові від 11.04.2018 у провадженні № 11-257заі18.

22. Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

23. Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

24. На переконання колегії суддів суду касаційної інстанції, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не враховано приписи статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

25. Так, судами попередніх інстанцій при перегляді адміністративної справи не в повній мірі досліджено обставини, якими обґрунтовувалися вимоги відповідача.

26. Так з матеріалів справи встановлено, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог ОСОБА_1 як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, вказував про те, що позивачем приховується факт звернення до суду з позовними вимогами, які частково аналогічні вимогам, які заявлені позивачем у цій справі. Відповідач наголошував, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 1.380.2019.005156 позов ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення, 07.02.2019, компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017-2019 роки загальним терміном 42 календарні дні та зобов`язано Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену ОСОБА_1 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 -2019 загальним терміном 42 календарні дні.

27. При цьому, при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінку вказаним доводам та вимогам відповідача.

28. Відсутня в оскаржуваних рішеннях і будь-яка оцінка предмету та підстав позову у цій справі у порівнянні, з підставами позову у справі № 1.380.2019.005156.

29. Отже, відповідно до матеріалів справи, судами попередніх інстанцій неповно встановлено обставини справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

31. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

32. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування.

Висновки щодо розподілу судових витрат

33. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

34. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:1. Касаційну скаргу Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) задовольнити частково. 2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 у справі № 380/632/20 скасувати.3. Справу № 380/632/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду. 4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.