760/17223/16-а Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи внаслідок хвороби, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, оформленої протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, зобов'язання вирішити питання щодо виплати зазначеної одноразової грошової допомоги - 18.03.2021 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року (суддя Лазаренко В.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року (колегія суддів: Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 760/17223/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Кіровоградський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (975-2013-п) ;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 12.08.2014 відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (975-2013-п) .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2018, позов задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за одноразовою грошовою допомогою, оскільки останній звернувся безпосередньо до Міноборони, а не обласного військового комісаріату, який не подав відповідного висновку. Вказує, що позивач не проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення. Вказує, що, оскільки позивач проходив службу в прикордонних військах КДБ СРСР, за отриманням відповідної допомоги повинен звертатися до Адміністрації державної прикордонної служби України. Зазначає, що при зверненні за призначенням та виплатою допомоги позивачем не надано документ про обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, який передбачено Порядком № 975. Також вказує на порушення підсудності судом першої інстанції, оскільки справа має розглядатися окружним адміністративним судом, а не місцевим.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 18.10.1982 по 15.02.1985 проходив військову службу в лавах прикордонних військ збройних Сил СРСР, з 18.07.1983 по 13.02.1985 був учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан.

Відповідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 25 липня 2014 року №2059 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

На підставі копії виписки з акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 620393 від 24 вересня 2014 року встановлено, що 12 серпня 2014 року позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням та захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

Листами за вих № 2474 Кіровоградський обласний військовий комісаріат та Міністерство оборони України листом від 10.08.2016 за вих № 248/3/6/3407 відмовило позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги оскільки позивач проходив службу в прикордонних військах КДБ СРСР, за отриманням відповідної допомоги повинен звертатися до Адміністрації державної прикордонної служби України.

Вважаючи отриману відмову протиправною позивач звернувся з цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, отримав поранення, що підтверджується протоколом Центральної військово-лікарської комісії.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Пунктом 1 ч. 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.6 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Єдиною підставою для нерозгляду документів позивачу є те, що позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а тому допомогу має виплачувати Адміністрація прикордонної службу України.

Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає таке.

Законом СРСР від 12.10.1967 № 42 "Про загальний військовий обов`язок" у редакції, що діяв на момент проходження позивачем військової служби, визначено, що Прикордонні війська КДБ СРСР були складовою частиною Збройних Сил СРСР.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 № 1431-ХІІ "Про військові формування" (1431-12) підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Статтею 4 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 № 1543-ХІІ встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України (254к/96-ВР) .

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону" (3-92-п) установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (671-2014-п) , Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.

Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в органах Міністерство оборони України, колегія суддів вважає, що обов`язком Міністерства оборони в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі встановленому ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов`язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх численних постановах, зокрема, від 26.09.2018 (справа №760/9113/17), від 18.10.2018 (справа №820/3353/16), від 02.11.2018 (справа №825/1558/18).

Водночас відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно п. 13 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Тобто вказаний Порядок регламентує чіткий алгоритм та послідовність дій щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Також не знайшли свого підтвердження доводи про порушення підсудності, оскільки позивач звертається з вимогами до Міністерства оборони України, при цьому, предметом спору є призначення й виплата суб`єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, яка належить до соціальних виплат, що на момент звернення до суду з позовом були підсудні місцевим судам як адміністративним.

Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Міноборони не прийняло одне з двох передбачених чинним законодавством рішень - про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Водночас зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є передчасними, оскільки документа, що підтверджує обставини поранення позивачем не надано.

Стосовно застосованого способу судового захисту, шляхом зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, колегія суддів зазначає таке.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте вирішенню питання про призначення одноразової грошової допомоги передує, визначена Порядком процедура, призначення її в судовому порядку, без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Однак ефективний спосіб захисту, який застосували суди попередніх інстанцій задовольняючи позов повністю, можливий за наявності рішення Міноборони про відмову у призначенні допомоги за умови встановлення права позивача на її призначення права у позивача. Водночас, в даному випадку Міноборони, вважаючи себе неуповноваженим органом, листом відмовив у призначенні допомоги, а тому належним способом захисту є зобов`язання Міноборони розглянути документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплатити одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності відповідно до Закону № 2011-ХІІ (2011-12) та Порядку № 975, а відтак судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового.

Відповідно до частини першої - третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та подані документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності у відповідності статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (975-2013-п) .