804/8952/15 Про поновлення на службі на посаді в правоохоронних органах та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - 18.03.2021 Прийняття

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті (далі - відповідач 1, МВС України на ЗТ), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 2, МВС України, скаржник), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 3, ДКСУ) про поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року допущено заміну Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті в адміністративній справі №804/8952/15 на його правонаступника - Міністерство внутрішніх справ України.

Допускаючи процесуальне правонаступництво у справі, суд першої інстанції зазначив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.07.2018 року діяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті припинено 17.11.2017 (номер запису 10651110013003492). Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство внутрішніх справ України було єдиними засновником "Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті", а відтак, суд приходить до висновку, що в значенні ст. 52 КАС України Міністерство внутрішніх справ України є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 в справі № 804/8952/15 задоволено частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 в справі № 804/8952/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення скасовано.

Ухвалено в справі № 804/8952/15 нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про здійснення процесуального правонаступництва задоволено частково.

Замінено у виконавчому листі № 804/8952/15, виданому у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення, боржника Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті боржником Міністерством внутрішніх справ України.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначив, що за змістом уточненої заяви позивача, позивач фактично просить замінити боржника у виконавчого листі, проте, посилається на статтю 52 КАС України як процесуальну підставу такої заміни. Суд зауважив, що процесуальне правонаступництво допускається, коли при розгляді адміністративної справи вибула або змінена сторона (позивач, відповідач) чи третя особа. При цьому таке правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу. Таким чином, здійснення процесуального правонаступництва можливо лише до прийняття остаточного рішення в адміністративній справі. Оскільки в справі № 804/8952/15 прийнято остаточне судове рішення, відповідно здійснити будь-яке процесуальне правонаступництво на підставі статті 52 КАС України неможливо, відповідно, ухвала суду підлягає скасуванню. Крім того, суд вказав, що за приписами частини 4 статті 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Оскільки МВС є засновником УМВС, саме МВС відповідно до норм цивільного законодавства є правонаступником УМВС, а без здійснення заміни боржника неможливо виконати остаточне судове рішення, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважав за необхідне вийти за межі вимог заяви позивача та здійснити заміну боржника у виконавчому листі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

10 грудня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати судове рішення останнього та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Міністерство внутрішніх справ України зазначає, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові робить взаємовиключні висновки щодо правонаступництва усього майна та обов`язків УМВС саме МВС, як єдиного засновника УМВС. Скаржник підкреслює, що УМВС України на ЗТ було ліквідовано, а не реорганізовано. Окрім того, ані наказами МВС України (№ 220 від 15.05.2015, № 254 від 09.06.2009), ані Законом України "Про Національну поліцію", яким визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію" (565-12) , ані іншими актами законодавства, прийнятими на виконання цього Закону, не передбачено правонаступництво органів та підрозділів міліції, які ліквідуються.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

Відповідачем відзиву на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України призначено до касаційного розгляду.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 в справі № 804/8952/15 частково задоволений позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення, стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2008 по 29.12.2009 в розмірі 53590,04 грн. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 в справі № 804/8952/15 в частині задоволених вимог, у цій частині ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22.11.2008 по 29.12.2009 в розмірі 42439,14 грн. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2016 в нескасованій частині та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 в справі № 804/8952/15 залишено без змін.

08.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про заміну боржника управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті на Міністерство внутрішніх справ України.

27.07.2018 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 до канцелярії суду подано уточнену заяву, в якій заявник просить замінити сторону правонаступником - Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті на Міністерство внутрішніх справ України.

Заява обґрунтована тим, що 24 вересня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, колегією суддів у письмовому провадженні розглянуто справу №804/8952/15. За висновками розгляду було винесено постанову, згідно якої адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державної Казначейської служби України про поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення - задоволено частково, а саме: стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 01 жовтня 2008 року по 29 грудня 2009 року у розмірі 53 690,04 грн.; стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.; стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6,80 грн.

Також вказано, що 08 червня 2016 року на підставі апеляційних скарг Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1, колегією Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду України винесена постанова про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняття нової постанови у частині задоволених вимог у справі №804/8952/15, а саме: стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у період з 22 листопада 2008 року по 29 грудня 2009 року у розмірі 42 439,14 грн. та моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.

В заяві також зазначено, що у зв`язку з тим, що постанова суду набрала чинності та після отримання виконавчого листа до Державної Казначейської служби України, на підставі "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011, була направлена заява і необхідні документи, а саме виконавчий лист, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і необхідні реквізити для виконання, у частині задоволених вимог.

Зауважено, що Державна Казначейська служба України розглянула заяву ОСОБА_1 та повідомила про те, що боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства. Згідно із виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/8952/15, боржником визнано Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, а такий боржник, визначений у виконавчому листі суду, у казначействі не обслуговується, у зв`язку з чим, Державна казначейська служба України не має повноважень самостійно встановлювати, з якого саме органу необхідно провести безспірне списання коштів за виконавчим листом суду, та запропонувало ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про заміну сторони боржника правонаступником.

УМВС на залізничному транспорті, на яке судовим рішенням, що набрало законної сили, покладено обов`язок з виплати позивачу суми грошового забезпечення та моральної шкоди, ліквідовано, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення цієї юридичної особи 17.11.2017.

За виконавчим листом № 804/8952/15 не відкривалось виконавче провадження органами державної виконавчої служби.

Виконання судового рішення здійснюється органами Державної казначейської служби України відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (845-2011-п) .

ІІI. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд (далі - Суд) виходить з того, що за приписами частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд зауважує, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 в справі № 804/8952/15 скасовано, а відтак, касаційному перегляду підлягає судове рішення суду апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до Державної Казначейської служби України, на підставі "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011, була направлена заява, виконавчий лист, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2016 про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 22 листопада 2008 року по 29 грудня 2009 року у розмірі 42 439,14 грн. та моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн. і необхідні реквізити для виконання, у частині задоволених вимог.

Державна Казначейська служба України, розглянувши заяву ОСОБА_1, повідомила про те, що боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства. Згідно із виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/8952/15, боржником визнано Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, а такий боржник, визначений у виконавчому листі суду, у казначействі не обслуговується, у зв`язку з чим, Державна казначейська служба України не має повноважень самостійно встановлювати, з якого саме органу необхідно провести безспірне списання коштів за виконавчим листом суду, та запропонувало ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про заміну сторони боржника правонаступником.

Судами також встановлено, що, згідно з даних в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Управління МВС України на залізничному транспорті (код ЄДРПОУ 25577060), 17.11.2017 внесено відомості про припинення даної юридичної особи (номер запису 10651110013003492).

Суд в контексті даних спірних правовідносин, зазначає, що частинами другою та третьою статті 81 ЦК України встановлено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права; цим Кодексом встановлюється порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права; порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України (254к/96-ВР) та законом.

Порядок утворення, реорганізації або ліквідації юридичних осіб публічного права врегульовано спеціальним законодавством, а саме: Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 № 3166-VI (3166-17) (надалі - Закон № 3166-VI (3166-17) ) та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади" від 20.10.2011 № 1074 (1074-2011-п) (надалі - Порядок № 1074).

Частиною першою статті 1 Закону № 3166-VI передбачено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права (ч.1 ст.4 Закону); міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізовуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за погодженням із Прем`єр-Міністром України (ч. 1 ст. 5 Закону).

Згідно пункту першого частини першої статті 13 Закону № 3166-VI, територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 1 Порядку № 1074, цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку № 1074 передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Пунктом 6 Порядку № 1074 визначено, що права та обов`язки органів виконавчої влади переходять:

у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;

у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;

у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;

у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади;

у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань і функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Таким чином, законодавством передбачено правонаступництво територіальних органів міністерства-юридичних осіб публічного права. Виключення становить лише випадок, коли держава відмовляється від виконання функцій та завдань, які виконував орган виконавчої влади, що ліквідовується.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 28.10.2015 № 878 (878-2015-п) , Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг.

Відповідно до відомостей, які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, його засновником являється Міністерство внутрішніх справ України; основний вид діяльності - діяльність з охорони громадського порядку та безпеки; рішення про створення та припинення вказаної юридичної особи публічного права приймались Міністерством внутрішніх справ України.

З огляду на викладені обставини, Суд вважає, що держава не відмовилась від виконання завдань і функцій по діяльності з охорони громадського порядку та безпеки, які виконувались Управлінням МВС України на залізничному транспорті, вказані завдання і функції згідно постанови Кабінету Міністрів України № 878 від 28.10.2015 (878-2015-п) закріплені за Міністерством внутрішніх справ України. Відтак, дане міністерство являється процесуальним правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи Міністерства внутрішніх справ України безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки суду - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд також зауважує, що ухвалою Верховного Суду від 14.01.2019 зупинено виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі № 804/8952/15 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Зважаючи на те, касаційним розглядом підтверджена законність постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, то враховуючи приписи частини 3 статті 375 КАС України, Суд дійшов до переконання про необхідність поновлення виконання вказаного судового рішення.