Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Генеральної прокуратури України справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі – Сільрада), третя особа – Відкрите акціонерне товариство "Забір?я", про скасування рішення,

У червні 2006 року ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати недійсним рішення Сільради від 11 березня 2006 року № 156/1 "Про розгляд протесту прокурора Києво-Святошинського району від 2 березня 2006 року про скасування рішення сесії Забірської сільської ради від 28 квітня 2005 року № 105, 105/1, 105/2, 105/3 про надання ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. дозволу на складання проекту землеустрою у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків в с. Забір?я.

Києво-Святошинський районний суд постановою від 22 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 вересня 2009 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі про перегляд ухвали касаційного суду за винятковими обставинами Генеральна прокуратура України, посилаючись на неоднакове, порівняно з іншими справами застосування цим судом одних і тих самих норм процесуального права (статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), просить її скасувати та закрити провадження у справі, оскільки справа не належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення, суди всіх інстанцій виходили з того, що дана справа належить до адміністративної юрисдикції. Однак цей висновок не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом спору у справі, що розглядається, є захист права користування спірною земельною ділянкою. Такий спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС, суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs7162458) від 10 вересня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2007року та постанову Києво-Святошинського районного суду від 22 січня 2007 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.