П/811/1139/16 Про визнання протиправною відмову Апеляційного суду у нарахуванні та виплаті особі вихідної допомоги у зв`язку з виходом судді у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, зобов`язання Апеляційного суду нарахувати та виплатити особі вихідну допомогу у зазначеному розмірі - 18.03.2021 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Кіровоградської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державної судової адміністрації України - про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Коршуна А.О., суддів Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Кіровоградської області (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державної судової адміністрації України (далі - третя особа, ДСА України) з вимогами: визнати протиправною відмову Апеляційного суду Кіровоградської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку з виходом судді у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобов`язати Апеляційний суд Кіровоградської області нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

2. На обґрунтування позову позивачка посилається на те, що Апеляційним судом Кіровоградської області протиправно не виплачено їй вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбаченою статтею 136 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 01 квітня 2014 року; далі - Закон №2453-VI (2453-17) ).

3. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року в справі №П/811/1139/16 позов задоволено. Визнано протиправним рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2016 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги при виході судді у відставку та зобов`язано Апеляційний суд Кіровоградської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при виході судді у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року і прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з позицією якої погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (1166-18) (далі - Закон №1166-VII (1166-18) ), який набрав чинності 01 квітня 2014 року, внесено зміни до Закону №2453-VI (2453-17) , а саме: виключено статтю 136 вказаного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

6. Визначальною умовою для отримання суддею вихідної допомоги є вихід у відставку. ОСОБА_1 звільнено у відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 05 липня 2016 року №1433-ІІІ "Про звільнення суддів", тобто у той час, коли вже було відсутнє право на отримання вихідної допомоги, передбачене статтею 136 Закону №2453-VI.

7. 30 квітня 2020 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року в справі №П/811/1139/16 за виключними обставинами.

8. Як підставу для такого перегляду позивачка зазначила, що Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року (va02p710-20) №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VІІ (1166-18) .

9. Отже, оскільки вказаним Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними положення законодавства, яке судом апеляційної інстанції використано при вирішенні спору в цій справі, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року в справі №П/811/1139/16 має бути переглянута за виключними обставинами та скасована, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року залишена без змін.

10. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року в справі №П/811/1139/16 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Кіровоградської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державної судової адміністрації України - про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за виключними обставинами, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року (va02p710-20) №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) не змінює правовідносини, які існували до його ухвалення.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за виключними обставинами, позивачка подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати.

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржниця зазначає аналогічні аргументи, що і в поданій до суду апеляційної інстанції заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

14. Також скаржниця посилається на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, в якій, зокрема вказано те, що, скориставшись своїм правом на оскарження конституційності застосованого щодо неї закону, особа прагне відновити саме свої права та законні інтереси. Коли Конституційний Суд України задовольняє конституційну скаргу має бути механізм, що забезпечує реальне поновлення її порушених прав. Таким механізмом є перегляд справи за виключними обставинами.

15. Негативні наслідки порушення Конституції України (254к/96-ВР) не будуть адекватно усунені тільки констатацією невідповідності положень нормативного акта Конституції і не можуть бути виправлені в інший спосіб, окрім як за допомогою повторного судового провадження.

16. Держава має забезпечити ефективне поновлення прав через можливість повторного розгляду справи, під час якого суд загальної юрисдикції, зважаючи на рішення Конституційного Суду України, повинен переглянути судове рішення, яке ґрунтувалося на неконституційних положеннях закону, відповідно до закону, який узгоджується з Конституцією (або без застосування закону, який з Конституцією України (254к/96-ВР) не узгоджується), та на основі юридичної позиції Конституційного Суду України.

17. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Яковенку М.М., суддям Дашутіну І.В., Шишову О.О .

18. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

19. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 01 жовтня 2020 року №1885/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

20. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2020 року, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

21. Від третьої особи надійшли заперечення на касаційну скаргу позивачки, в яких вона наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржуване судове рішення без змін.

ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно з частиною першою статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) , а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон №2136-VIII (2136-19) ) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

25. Статтею 91 Закону №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

26. Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

27. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

28. Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

29. Статтею 365 КАС України встановлено порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Так, відповідно до частин першої, другої цієї статті КАС України (2747-15) заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

30. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

31. Відповідно до частини першої статті 136 Закону №2453-VI (у редакції, чинній до 01 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

32. Стаття 136 Закону №2453-VI була виключена відповідно до положень підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII (1166-18) .

ІV. Позиція Верховного Суду

33. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої позивачкою касаційної скарги, Суд виходить з такого.

34. Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року (va02p710-20) №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII (1166-18) , яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI.

35. Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

36. Конституційний Суд України у рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

37. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 (v020p710-10) в справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Закону України від 08.12.2004 №2222-IV "Про внесення змін до Конституції України" (2222-15) (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) ) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

38. Таким чином, за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

39. У пункті 2 резолютивної частині Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) Конституційний Суд України вирішив, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII (1166-18) визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

40. Отже, дія підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII (1166-18) втратила чинність з 15.04.2020.

41. За таких обставин Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року (va02p710-20) №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

42. Аналогічної позиції щодо оцінки, як виключної обставини, рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 25 липня 2019 року в справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року в справі №814/1274/17 і в ухвалах від 23 січня 2019 року в справі №820/2462/17, від 12 серпня 2020 року в справі №826/18177/15, від 23 вересня 2020 року в справах №820/1331/16, №808/1090/16, №820/1498/16.

43. Суд також указує, що зі змісту пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України випливає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

44. Слід звернути увагу, що словосполучення "ще не виконане", вжите у вказаній нормі, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння. Наведена процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це обумовлено процесуальним законодавством.

45. Водночас у випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним, у контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

46. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року в справі №808/2492/18 та постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року в справі №808/1628/18.

47. Таким чином, суд апеляційної інстанцій правильно встановив, що Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року (va02p710-20) №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) не є підставою для перегляду постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, ухваленої у цій справі, у зв`язку з виключними обставинами.

48. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

49. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

50. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. Отже, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Судові витрати

52. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.