Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (далі – СПД ОСОБА_1) справу за скаргою СПД ОСОБА_1 на дії Відділу державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі (далі – Відділ ДВС) щодо виконання постанови господарського суду в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Галі? (далі – ТОВ ?Галі?) до СПД ОСОБА_1, третя особа – Управління розвитку торгівлі і побутового обслуговування населення виконавчого комітету Одеської міської ради, про визнання недійсним дозволу на розміщення об’єкту торгівлі та зобов’язання звільнити земельну ділянку,

У березні 2000 року ТОВ ?Галі? звернулося до суду з позовом, в якому, уточнивши в ході розгляду свої вимоги, просило визнати недійсним дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі, виданий СПД ОСОБА_1 управлінням розвитку торгівлі і побутового обслуговування населення виконкому Одеської міської ради та зобов’язати СПД ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, яка передана йому для реконструкції, експлуатації та обслуговування ринку ?Черьомушки? відповідно до рішення Одеської міської ради № 442-ХХІІІ від 9 грудня 1999 року та договору оренди, укладеного з Одеською міською радою 26 листопада 2002 року.

Господарський суд Одеської області рішенням від 9 січня 2003 року позов задовольнив.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 14 лютого 2003 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов ТОВ ?Галі? задовольнив.

У серпні 2003 року СПД ОСОБА_1 в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК (1798-12) ) подала до суду скаргу в якій просила визнати незаконними дії Відділу ДВС щодо виконання вищезазначеної постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 14 лютого 2005 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005 року, скаргу СПД ОСОБА_1 задовольнив.

Вищий господарський суд України ухвалою від 4 листопада 2005 року касаційні скарги заявника та Відділу ДВС разом зі справою передав для вирішення Вищому адміністративному суду України. При цьому виходив з того, що дана справа підвідомча судам адміністративної юрисдикції і після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС) ці касаційні скарги, відповідно до абзацу 2 пункту 10 розділу VІІ ?Прикінцеві та перехідні положення? названого Кодексу, мають розглядатися судом касаційної інстанції в адміністративних справах.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 березня 2009 року ухвалу Господарського суду Одеської області від 14 лютого 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

У скарзі до Верховного Суду України СПД ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, порушує питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України та направлення справи до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги за правилами господарського судочинства.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Згідно зі статтею 121-2 ГПК скарги на дії органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядаються господарським судом.

Таким чином юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи по оскарженню дій органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Оскільки Вищий адміністративний суд України помилково прийняв до свого провадження і розглянув у касаційному порядку справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалена ним постанова від 18 березня 2009 року підлягає скасуванню, а справа направленню до Вищого господарського суду України для вирішення питання про прийняття до свого провадження.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2009 року скасувати.

Справу разом з касаційною скаргою направити до Вищого господарського суду України для вирішення питання про прийняття до свого провадження.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.