ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/8788/20
адміністративне провадження № К/9901/22239/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В.,
Мартинюк Н. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2020 (головуючий суддя - Н. Г. Вєкуа)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 (головуючий суддя - Н. В. Безименна, судді - Л. В. Бєлова, А. Ю. Кучма)
у справі № 640/8788/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до суду з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л. І. про відкриття виконавчого провадження ВП № 61447978 від 04.03.2020 на виконання постанови ВП № 60970909 від 15.01.2020.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження ВП № 60970909 по виконанню наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 по справі № 904/2337/19 про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості в розмірі 103 306, 40 грн. 18.02.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 по справі № 904/2337/19 виконано позивачем в добровільному порядку, про що повідомлено державного виконавця. 04.03.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 61447978 на виконання постанови № 60970909 від 15.01.2020 про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави виконавчого збору у розмірі 10 330, 64 грн. Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 145-ІХ від 02.10.2019 (145-20) , встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , оскільки додатком 2 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 847-ХІV від 07.07.1999 (847-14) , Акціонерне товариство "Українська залізниця" включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 04.03.2020 про відкриття виконавчого провадження є законною та правомірною, оскільки заборона щодо вчинення виконавчих дій відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (145-20) були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) не поширюється на стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
6. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: незастосування судами висновку Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18, згідно якого обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення суду та фактичне стягнення суми боргу, та пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, пункт 3 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (145-20) були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) .
Позиція інших учасників справи
7. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого відповідно до положень статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
9. Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2021 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. На виконанні у Печерському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження ВП № 60970909 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 № 904/2337/19 про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості в розмірі 103 306, 40 грн.
11. 04.03.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61447978 на виконання постанови № 60970909 від 15.01.2020 про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави суму виконавчого збору у розмірі 10 330, 64 грн.
12. Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
13. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
15. Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) .
16. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
17. Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
18. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Тобто примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом.
19. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
20. Частинами першою та другою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
21. Відповідності до абзацу 1 частини четвертої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
24. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
25. Так судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020 № 61447978 прийнята відповідачем на підставі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 15.01.2020, яка була прийнята раніше виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 60970909. Вказана постанова від 15.01.2020 у даній справі позивачем не оскаржується.
26. Отже, державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , була винесена оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
27. Щодо посилання скаржника на неврахування судами висновку Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18 колегія суддів зазначає наступне.
28. Спірні правовідносини у цій справі регулюються частиною другою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 № 2475-VIII (2475-19) , який набрав чинності через місяць з дня його опублікування (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 36, ст.272), тобто з 28.08.2018.
29. У справі № 2540/3203/18 спірні правовідносини виникли 03.08.2018 у зв`язку із винесення органом державної виконавчої служби постанови про стягнення виконавчого збору та були врегульовані частиною другою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у попередній редакції, яка передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
30. Таким чином, судами правомірно не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18, оскільки правовідносини, які виникли у цій справі не є подібними.
31. Судами першої та апеляційної інстанцій також вірно відхилено посилання позивача на положення пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 145-ІХ від 02.10.2019 (145-20) , яким заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
32. Верховний Суд вказує, що з аналізу наведеної правової норми слідує, що нею заборонено вчинення будь-яких виконавчих дій відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) щодо об`єктів права державної власності, які станом на 20.10.2019 (день набрання чинності Закону № 145-ІХ (145-20) ) були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) . Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
33. Акціонерне товариство "Укрзалізниця" включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що є додатком до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) .
34. Судами встановлено та не заперечується позивачем, що предметом спору є не постанова про стягнення виконавчого збору, а виключно постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 61447978 від 04.03.2020 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 60970909 від 15.01.2020.
35. Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19, сформовано правову позицію, згідно з якою положення щодо заборони вчинення виконавчих дій, передбаченої пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ (145-20) слід застосовувати таким чином, що така заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цієї правової позиції у цій справі.
36. Застосування у цій справі судами норм пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ (145-20) відповідає практиці Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладених, зокрема у вищевказаній постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № № 640/8808/20.
37. За такого правового регулювання, предмета і підстав позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
38. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
40. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
41. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
42. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 у справі № 640/8788/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк