ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 806/538/16

касаційне провадження № К/9901/24929/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 (суддя Попова О.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 (головуючий суддя - Жизневська А.В., судді - Котік Т.С., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Інспекції, у якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2015 № 0002502100.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послалася на те, що нею не було допущено порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії, оскільки вона не реалізовувала підакцизний товар, а громадянка ОСОБА_2, яку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніколи не працювала у неї продавцем, з урахуванням того, що: у період з 27.06.2015 по 14.07.2015 вона не вела господарську діяльність (що підтверджується відсутністю записів у книзі обліку доходів за вказаний період), оскільки перебувала на лікуванні у м. Трускавці, що підтверджується проїзними документами; 14.07.2015 будь-яких перевірок діяльності ФОП ОСОБА_1, у тому числі діяльності магазину, як податковими так і іншими органами не проводилось, з урахуванням того, що магазин 14.07.2015 взагалі не працював.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016, у задоволенні позову відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди виходили з того, що: згідно пояснень інспектора і свідків магазин ПП " ОСОБА_1 " 14.07.2015 був відчинений, в ньому знаходилась продавець, яка підтвердила, що пиво продається, пиво знаходилось в місці здійснення торгівлі у спеціалізованому холодильнику для продажу пива; продавець - громадянка ОСОБА_2 була допущена до торгового місця, яку згідно постанови Овруцького райсуду Житомирської області від 07.08.2015 у справі №286/2711/15-п було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка ОСОБА_2 не оскаржувалась.

ФОП ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що 14.07.2015 була проведена перевірка саме магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та/або перевірка ФОП ОСОБА_1, а також доказів того, що в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", де позивач здійснює свою господарську діяльність", здійснювався продаж пива; у період з 27.06.2015 по 14.07.2015 вона не вела господарську діяльність (що підтверджується відсутністю записів у книзі обліку доходів за вказаний період), оскільки перебувала на лікуванні у м. Трускавці, що підтверджується проїзними документами; будівля, в якій знаходиться магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " складається з двох приміщень, одне із яких орендує позивач згідно договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 10.10.2013, а друге приміщення використовується іншими особами, куди гіпотетично могли заходити міліціонери 14.07.2015.

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.03.2021 прийняв касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 02.03.2021, під час якого суд дійшов висновку про необхідність призначення справи до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 16.03.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що на підставі доручення Управління міністерства внутрішніх України в Житомирській області про заборону реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без дозвільних документів №320/Рд від 10.07.2016, яким начальникам МВ-РВ доручено негайно здійснити перевірки всіх торгівельних об`єктів, у яких здійснюється торгівля алкогольними напоями (горілка, вино, пиво) та тютюновими виробами, при цьому перевіривши наявність дозвільних документів на право торгівлі, 14.07.2016 посадовими особами Овруцького РВ УМВС проведено перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить ФОП ОСОБА_1 .

За результатами перевірки дільничним інспектором міліції Овруцького РВ УМВС України в Житомирській області був складений протокол про адміністративне правопорушення ЖИ №032025 від 14.07.2015 щодо громадянки ОСОБА_2, в якому зазначено, що близько 11:00 год. 14.07.2015 в АДРЕСА_1, громадянка ОСОБА_2, працюючи продавцем у ПП " ОСОБА_1 ", здійснювала продаж алкогольних напоїв (пива) без відповідних на це документів (ліцензії), чим порушено вимоги частини першої статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення ЖИ №032025 від 14.07.2015 Інспекція 28.12.2015 прийняла податкове повідомлення-рішення №0002502100, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосувала до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 17000,00 грн.

Також, судами було встановлено, що постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 07.08.2015 у справі №286/2711/15-п ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано щодо неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн., а алкогольні напої конфісковано.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпункту 3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Положеннями пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених цим пунктом.

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 80.7 статті 80 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до пункту 80.10 статті 80 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 1 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, контролюючий орган, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається у контролюючому органі, який проводив перевірку. Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Положеннями пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, а також з урахуванням доводівФОП ОСОБА_1, наведених у позовній заяві, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, повинні були встановити, чи був дотриманий порядок проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, порядок та строки оформлення результатів такої перевірки, а також строків прийняття податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками проведеної перевірки.

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, вказаних обставин не встановили та не надали належної правової оцінки доводам позивача щодо відсутності доказів проведення перевірки саме господарської одиниці, яка належить ФОП ОСОБА_1 .

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.