Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: Кривенка В. В. (головуючого), Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г. (суддів), розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Головного управління ПФУ в Донецькій області (далі - Головне управління) справу за позовом П. до Головного управління про перерахунок пенсії, встановила:

У травні 2008 р. П. звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 1 квітня 2007 р. він має право на перерахунок пенсії згідно зі ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р. N 2262-XII (далі - Закон N 2262-XII (2262-12) ; у редакції, була чинною діяла на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. N 594 (далі - постанова КМУ N 594) Міністерству оборони України дозволено здійснювати преміювання військовослужбовців понад встановлені законодавством розміри.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 16 липня 2008 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 р., позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 червня 2009 р. зазначені судові рішення залишив без змін.

У поданій до Верховного Суду України скарзі Головне управління порушило питання про перегляд за винятковими обставинами зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а саме - ч. 3 ст. 63 Закону N 2262-XII. На підтвердження своїх вимог воно додало ухвали цього суду від 14 та 15 квітня 2009 р., в яких, на його думку, зазначену норму права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Постановляючи ухвалу про залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, Вищий адміністративний суд керувався тим, що нові граничні розміри премій з 1 квітня 2007 р. поширюються на всіх військовослужбовців, що проходять службу у військових частинах та установах, мають загальний характер та їх дію і законність ніхто не оскаржував.

Проте з таким його висновком погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону N 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України N 594 Міністерству оборони України дозволено здійснювати у поточному році, починаючи з 1 квітня, преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу понад установлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році.

На виконання цієї постанови Міністром оборони України наказом "Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України" від 14 квітня 2007 р. N 175 встановлено граничні розміри премії, які можуть бути виплачені військовослужбовцям у межах видатків на грошове забезпечення на 2007 рік.

Аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що премія, яку позивач просив врахувати для обчислення нового розміру пенсії, мала тимчасовий характер, її виплата була дозволена за наявності передбачених підстав лише в межах видатків, передбачених у кошторисах військових частин для грошового забезпечення військовослужбовців у 2007 році. Конкретні розміри премії зазначеною постановою встановлені не були.

З огляду на наведене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241 - 243 КАС України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Головного управління задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2009 р., ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 р. та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 р. скасувати, у задоволенні позову П. відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України.