300/2353/19 Про визнання бездіяльності ДПС протиправною та зобов'язання списати безнадійну податкову заборгованість з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість - 09.03.2021 Прийняття

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС у Івано-Франківській області), у якому просила визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача списати податковий борг ОСОБА_1 в сумі 1 819 656,16 грн як безнадійний.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заборгованість позивача з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 819 656,16 грн у розумінні пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є безнадійним податковим боргом, стосовно якого минув строк давності у зв`язку з чим підлягає списанню, однак відповідачем протиправно в порушення вимог ПК України (2755-17) та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 (z1844-13) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 844/24376 (далі - Порядок № 577), допущено бездіяльність, яка полягає у нездійсненні заходів щодо списання такого безнадійного податкового боргу.

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо несписання безнадійного податкового боргу з податку на доходи фізичних в сумі 57 209,16 грн та з податку на додану вартість в розмірі 1 762 447 грн, що разом становить 1 819 656,16 грн.

Зобов`язано ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних в сумі 57 209,16 грн та з податку на додану вартість в розмірі 1 762 447 грн, що разом становить 1 819 656,16 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 28 грудня 2020 року до Верховного Суду від ГУ ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року - без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду справу закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 05 липня 2006 року по 12 січня 2017 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебувала на обліку в контролюючому органі як платник податків.

10. У серпні 2019 року позивач звернулась до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області із заявою про надання інформації щодо стану розрахунків останньої за податками, зборами та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 01 серпня 2019 року.

11. Листом за № 1680/10/09-19-51-17 від 28 серпня 2019 року, відповідачем повідомлено, що станом на 27 серпня 2019 року згідно інтегрованих карток платника в ІТС "Податковий блок" по ОСОБА_1 обліковується податковий борг в сумі 1 819 656,16 грн, який виник на підставі ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року по справі № 2а-3944/12/0970, яка набрала законної сили 06 лютого 2013 року.

12. 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 28 жовтня 2019 року, у якій просила прийняти рішення про виникнення та списання безнадійного податкового боргу, оскільки з моменту виникнення основної суми податкового боргу минуло більше 6 років у зв`язку з чим заборгованість позивача відповідно до статті 14 ПК України визнається безнадійною та підлягає списанню разом із штрафними санкціями та пенею.

13. Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, за наслідком розгляду заяви щодо списання податкового боргу, листом від 13 листопада 2019 року № 509/10/09-19-51-10-16 повідомило ОСОБА_1, що станом на 13 листопада 2019 року згідно інтегрованих карток платника в ІС "Податковий блок" по ОСОБА_1 обліковується податковий борг в сумі 1 819 656,16 грн, зокрема: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 57 209,16 грн, який виник в результаті несплати податкових зобов`язань в сумі 57 209,16 грн, нарахованих згідно акта перевірки № 1292/17-02/ НОМЕР_1 від 18 липня 2008 року та податкового повідомлення-рішення № 0004811702/0 від 31 липня 2008 року; податок на додану вартість - 1 762 447 грн, який виник в результаті несплати податкових зобов`язань в сумі 936 135 грн, нарахованих згідно акта перевірки № 1292/17-02/ НОМЕР_1 від 18 липня 2008 року і податкового повідомлення-рішення № 0004801702/0 від 31 липня 2008 року та в сумі 826 312 грн штрафних санкцій, нарахованих згідно податкового повідомлення-рішення (форма Р) № 0004801702/0 від 31 липня 2008 року, який виник на підставі ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року по справі № 2а-3944/12/0970, що набрала законної сили 06 лютого 2013 року. Окрім того відповідач вказав, що приймати рішення про списання безнадійного податкового боргу є правом контролюючого органу і визначено підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України, одночасно зазначивши, що станом на 13 листопада 2019 року Калуським управлінням Головного управління ДПС в Івано-Франківській області не винесено рішення про списання безнадійного податкового боргу.

14. Водночас судами встановлено, що 26 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Калуської об`єднаної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0004811702/0 від 31 липня 2008 року.

15. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року, адміністративний позов задоволено.

16. Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2012 року, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. 21 грудня 2012 року, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, справу призначено до розгляду.

18. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004811702/0 від 31 липня 2008 року - залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 128 та частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Вказане судове рішення згідно частини першої статті 254 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), набрало законної сили 06 лютого 2013 року.

19. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо несписання податкового боргу ОСОБА_1 в сумі 1 819 656,16 грн як безнадійного, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, не приймаючи рішення про списання безнадійного податкового боргу по податку на доходи фізичних в сумі 57 209,16 грн та з податку на додану вартість в розмірі 1 762 447 грн, що разом становить 1 819 656,16 грн, допустило протиправну бездіяльність.

21. Такий висновок суду обґрунтовано тим, що у відповідності до приписів ПК України (2755-17) , в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

22. Водночас як було встановлено судом першої інстанції, грошові зобов`язання ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57 209,16 грн та з податку на додану вартість - 1 762 447 грн, а всього разом 1 819 656,16 грн є узгодженими. Таким чином, оскільки з моменту виникнення зазначеного податкового боргу 1095 денний строк, визначений у статті 102 ПК України сплинув, такий борг підлягає визнанню "безнадійним".

23. При цьому суд першої інстанції зауважив, що, оскільки борг ОСОБА_1 в сумі 57 209,16 грн за податком на доходи фізичних осіб та в сумі 1 762 447 грн за податком на додану вартість є безнадійним, бездіяльність відповідача щодо списання податкового боргу є протиправною та можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, то зобов`язання відповідача списати такий безнадійний борг є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

24. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання списати податковий борг в сумі 1 819 656,16 грн як безнадійний є безпідставними та задоволенню не підлягають.

25. Зокрема апеляційний суд зауважив про передчасність звернення ОСОБА_1 до суду з даними вимогами, оскільки судом не встановлено обставин порушення діями/бездіяльністю відповідача інтересів позивачки з огляду на те, що невчинення дій за зверненням ОСОБА_1 не є протиправною бездіяльністю. Звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу передбачається лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою пункту 4.1 Порядку № 577. В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків та відповідно до підпункту 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України вчинення таких дій є правом контролюючого органу.

Крім того, судом не встановлено обставин вчинення контролюючим органом заходів, спрямованих на стягнення цієї заборгованості, зокрема шляхом формування позивачу податкової вимоги про її сплату.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

27. Зокрема, за доводами скаржника, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 807/2097/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 813/4430/16, від 19 вересня 2019 року у справі № 910/11620/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 925/1242/15, від 05 грудня 2019 року у справі № 910/1678/19, від 17 квітня 2019 року у справі № 43/75/15/7-б.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

29. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

30. Згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.

31. У пункті 101.2 цієї статті під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 ).

32. Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів.

33. Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

34. Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком № 577.

35. Відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Порядку № 577 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України) є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

36. Згідно з приписами пунктів 4.3- 4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

37. Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

38. При цьому звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою пункту 4.1 Порядку № 577. В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

39. Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

40. Врахувавши обставини, встановлені судовими рішеннями, ухваленими у адміністративній справі № 2а-3944/12/0970 щодо терміну виникнення у ОСОБА_1 податкового боргу із вище зазначених податків та у вище зазначених сумах, підтвердження відповідачем характеру цього податкового боргу як безнадійного за ознакою збігу строку давності, протягом якого цей борг може бути стягнутий з позивача, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених обставин та дійшов обґрунтованого висновку, що податковий борг, суми якого ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача списати, є безнадійним, підлягає списанню, а бездіяльність відповідача щодо несписання цього боргу є протиправною.

41. Аналогічний висновок щодо застосування пункту 101.5 статті 101 ПК України у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 0240/2269/18-а.

42. Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про втручання в його дискреційні повноваження, зобов`язуючи його списати податковий борг ОСОБА_1, виходячи з наступного.

43. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

44. Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

45. Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

46. Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

47. Верховний Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

48. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

49. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

50. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року).

51. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

52. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки борг ОСОБА_1 в сумі 1 819 656,16 грн є безнадійним, відмова відповідача у списанні податкового боргу та продовження його обліку в інформаційних систем органів доходів і зборів за позивачем є протиправною та можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, то зобов`язання відповідача списати такий безнадійний борг є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.