ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2006 Справа N 14/220(33/115)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С. –головуючого
Яценко О.В. (доповідач у справі)
Панової І.Ю.
розглянувши касаційну Відкритого акціонерного товариства
скаргу “Південний гірничо-збагачувальний
комбінат”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.03.2006р.
у справі № 14/220(33/115) господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Промснаб”
до Відкритого акціонерного товариства
“Південний гірничо-збагачувальний
комбінат”
про стягнення 13039,16грн.
в судове засідання представники сторін не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
17.11.2005р. у справі № 14/220(33/115) (суддя Панна С.П. )
стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Південний
гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю “Промснаб” 39805,44грн. інфляційних,
13039,16 –3% річних, 528,45грн. –витрат на держмито, 118грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням Відкрите акціонерне товариство
“Південний гірничо-збагачувальний комбінат” подало апеляційну
скаргу, в якій просило рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 17.11.2005р. у справі
№ 14/220(33/115) скасувати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.03.2006р. у справі № 14/220(33/115) (судді: Джихур О.В.;
Коршун А.О.; Герасименко І.М.) рішення господарського суду
Дніпропетроської області від 17.11.2005р. у справі
№ 14/220(33/115) залишено без змін, а апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства “Південний
гірничо-збагачувальний комбінат” залишено без задоволення.
Не погоджуючись з цією постановою Відкрите акціонерне товариство
“Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, подало касаційну
скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. по даній
справі, як прийняту з порушенням норм матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням
господарського суду Дніпропетровської області по справі № 16/22
стягнуто з відповідача 306 853.27 коп. основного боргу з
урахуванням індексу інфляції за період з 29.11.2000р. по
31.10.2002р.. всього 570 118 грн. 82 коп. (а.с.9)
Судами вірно зазначено, що рішення господарського суду набрало
законної сили. Тобто рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 16.01.2003р. по справі № 16/22 є
обов'язковим та підлягає виконанню згідно зі статтею 115 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За наказом суду від 27.01.2003р у справі № 16/22 державним
виконавцем відділу державної виконавчої служби Інгулецького
районного управління юстиції міста Кривого Рогу відкрите
виконавче провадження та 25.02.2003р. зупинено (ас. 10-13).
Суд апеляційної інстанції правомірно врахував, що на день
звернення позивача з позовом та прийняття рішення господарського
суду відкрите акціонерне товариство “Південний гірничо -
збагачувальний комбінат” м. Кривий Ріг не виконало рішення
господарського суду Дніпропетровської області по справі № 16/22
докази цього не надано ні господарському суду при розгляді
справи у суді першої інстанції, ні апеляційному господарському
суду.
Апеляційним судом вірно зазначено, що рішення господарською суду
Дніпропетровської області від 16.01.2003р. по справі № 16/22 до
теперішнього часу не виконано. Розрахунок позовних вимог
скаржник не оспорює.
Отже, суди дійшли до вірного висновку, що за період з 01.11.
2002р. по 31.03.2004р. сума боргу збільшилась в зв'язку зі
зростанням індексу інфляції.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень
Господарською кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
до господарських
відносин, що виникли до набрання чинності відповідними
положеннями Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, зазначені
положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які
продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими
положеннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо
виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах
звичайно ставляться; до виконання господарських договорів
застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, що передбачені цим
Кодексом ( 435-15 ) (435-15)
.
Статтею 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 1963р.) та ст. 625
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності з 01.01.2004р.
передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу
кредиторів зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Висновок суду апеляційної інстанції, що господарський суд
Дніпропетровської області обґрунтовано задовольнив позовні
вимоги, стягнув 39 805 гри. 44 коп. суми боргу з урахуванням
індексу інфляції та 13 039 грн. 16 коп. - 3% річних, є вірним.
Скасовуючи попередньо прийняті судові рішення, постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
26.08.2004р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 22.06.2004р. Вищий господарський суд України
зазначив, що судами попередніх інстанції не досліджено чи було
оголошення у справі про банкрутство та чи звертались кредитори
до суду з кредиторськими вимогами (т. 1 а.с.146).
Апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу, що матеріали справи
свідчать, що 03.06.2002р. було порушено провадження у справі
№ Б26/94/02 про банкрутство відкритого акціонерного товариства
“Південний гірничо - збагачувальний комбінат” (т. 1а.с.37), яке
припинено 21.03.2003р. у зв'язку з затвердженням мирової угоди
(т. 1 а.є.38). 27.03.2003р. було порушено провадження у справі
№ Б 29/34/03 (т. 1а.с.39). яка, як пояснив представник
відповідача була залишена без розгляду через невиконання вимог
суду щодо публікації оголошення про банкрутство відповідача.
Як зазначено апеляційним судом, господарський суд
Дніпропетровської області повідомив своїм листом від
17.11.2005р. (т.2а.с32), від 18.02.2006р. (отримано апеляційною
інстанцією 01.03.2006р.), що у справах №№ Б 26/94/02 та
Б26/29/34/03 публікацій оголошень про банкрутство відкритого
акціонерного товариства “Південний гірничо збагачувальний
комбінат” в офіційних друкованих органах не здійснювалося.
Таким чином, висновок суду попередньої інстанції, що у позивача
були відсутні підстави для заявлення своїх вимог до відповідача
згідно ч. 2 статті 14 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, є обґрунтованим і відповідає нормам чинного
законодавства.
Оскільки інфляційні виграти пов'язані з інфляційними процесами в
державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені
збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти
річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно
сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс
інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за
порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у
розумінні статті 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Апеляційний суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання
скаржника на відсутність вини, оскільки в силу ч. 1 статті 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а також з урахуванням
того, що інфляційні витрати та річні підлягають відшкодуванню
незалежно від вини боржника.
Таким чином, суди попередніх інстанцій у повному обсязі
з'ясували матеріали справи та вірно застосували чинне
законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що Дніпропетровським
апеляційним господарським судом вірно застосовані норми
матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав
для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.03.2006р. не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Південний
гірничо-збагачувальний комбінат” на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. у справі
№ 14/220(33/115) залишити без задоволення.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.03.2006р. у справі № 14/220(33/115) залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
І.Ю. Панова