804/2073/17 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за прострочення строків сплати податку на додану вартість - 05.03.2021 Прийняття

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року (суддя Сліпець Н.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (судді: Білак С.В. (головуючий), Малиш Н.І., Суховаров А.В.) у справі №804/2073/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" (далі - позивач, Товариство) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2017 №0001971201 та №0001981201.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем протягом жовтня 2015 року по грудень 2017 року сплачувались поточні зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) за 2015-2016 роки, але податковий орган зараховував сплачені кошти в рахунок погашення боргу, який виник раніше, у січні 2015 року, у зв`язку з чим і виникла затримка у погашенні податкового боргу. Проте, позивач зазначає, що законодавець наділив податковий орган правом застосовувати штраф до платника податку згідно з нормою ст. 126 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні із затримкою, водночас податковий орган не наділений правом застосовувати штраф при виконанні п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеної платником податку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019,у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення судів обґрунтовано тим, що у зв`язку із наявністю зазначеного у позивача боргу, відповідачем усі платежі, які надходили від позивача, було правильно направлено на погашення боргу за минулі періоди відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України незалежно від призначення, визначеного у платіжних дорученнях. Враховуючи, що позивачем допущено несвоєчасне погашення узгоджених сум грошових зобов`язань, тобто вчинено правопорушення у розумінні ст. 109 Податкового кодексу України, контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штраф у розмірах, встановлених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку дотримання термінів сплати податку на додану вартість згідно: уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.02.2016 №9019359714, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.02.2015 №9256720529, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.05.2016 №9081940368, податкової декларації з податку на додану вартість від 18.10.2016 №9195947159 за вересень 2016, податкової декларації з податку на додану вартість від 18.11.2015 №9236202494 за жовтень 2015 року, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.09.2016 №9172903735 за серпень 2016 року, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.12.2016 №9247482878 за листопад 2016 року, податкової декларації з податку на додану вартість від 22.12.2015 №9258191040 за жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт №55/121/33165522, яким встановлено порушення п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність платника п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, а саме: затримка сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 199 385,00 грн до 30 календарних днів та затримка сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 1 533 246,35 грн більше 30 календарних днів.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001971201 від 21.02.2017, яким до позивача за затримку на 25 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 199 385,00 грн застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 19 938,50 грн та податкове повідомлення-рішення №0001981201 від 21.02.2017, яким до позивача за затримку на 421, 403, 393, 391, 341, 249, 116, 86 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 1 533 246,35 грн застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 306 649,27 грн.

З інтегрованої картки платника податків судами також встановлено, що станом на 30.11.2015 за позивачем обліковується податковий борг за минулі періоди, що виник у зв`язку із несвоєчасною сплатою узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначених в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2015 року від 18.11.2015 №923620294 (погашено 27.12.2016 згідно платіжного доручення №9130665 від 26.12.2016), податковій декларації з ПДВ за жовтень 2015 року від 18.11.2015 №923620294 (погашено 24.01.2017 згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017), уточнюючому розрахунку від 18.12.2015 №9256720529 (погашено 24.01.2017 згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 на суму 2 001 820,00 грн), податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року від 22.12.2015 №9258191040 (погашено 24.01.2017 згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 на суму 2 001 820,00 грн), уточнюючому розрахунку від 18.02.2016 №901935714 (погашено 24.01.2017 згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 на суму 2 001 820,00 грн), уточнюючому розрахунку від 20.05.2016 №90819403689 (погашено 24.01.2017 згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 на суму 2 001 820,00 грн), податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року від 20.09.2016 №9172903735 (погашено 24.01.2017 згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 на суму 2 001 820,00 грн), податковій декларації з ПДВ за вересень 2016 року від 18.10.2016 №9195947159 (погашено 24.01.2017 згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 на суму 2 001820,00 грн), податковій декларації з ПДВ за листопад 2016 року від 20.12.2016 №9247482878 (погашено 24.01.2017 згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 на суму 2 001 820,00 грн).

Позивачем не заперечувався факт наявності у нього боргу, наявність такого підтверджено і матеріалами справи.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального права, вказує на їх неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій, зазначає, що у контролюючого органу були відсутні законодавчі підстави для застосування штрафу до Товариства, оскільки податковий орган не наділений правом застосовувати штраф при виконанні п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеної платником податку. Крім того, позивач вказує, що ним заявлялось клопотання про зупинення розгляду справи до вишення справи №2а-10115/12/1370, правовідносини в якій, на його думку є аналогічними, що розглядаються у цій справі, проте у задоволенні клопотання було відмовлено.

9. Контролюючим органом подано заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач вказує на правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про допущені позивачем порушення та просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.39. пункту 14.1 статті 14.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

10.2. Підпункт 14.1.156. пункту 14.1 статті 14.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

10.3. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

10.4. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

10.5. Пункт 87.9 статті 87.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

10.6. Пункт 109.1 статті 109.

Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

10.7. Пункт 126.1 статті 126.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

10.8. Пункт 131.2 статті 131.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

10.9. Пункт 203.2 статті 203.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. На платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання.

Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України (2755-17) .

12. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Відповідальність передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у вигляді штрафу пов`язана із фактом наявності порушення, а саме несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання, і не залежить від способу, в який здійснювалась сплата (погашення) податкового боргу - добровільно чи в порядку п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

13. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) ).

15. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

16. Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, що позивачем несвоєчасно, в межах встановлених законодавством термінів, проведено сплату податкових зобов`язань, що позивачем не заперечувалось, та підтверджується матеріалами справи (податкові декларації, уточнюючі розрахунки, інтегрована картка платника податків, платіжні доручення), колегія суддів вважає правомірним визначення контролюючим органом штрафу позивачу у розмірах, встановлених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки Товариством вчинено правопорушення у розумінні ст. 109 Податкового кодексу України.

Правильним є і висновок судів першої та апеляційної інстанції, що у зв`язку із наявністю боргу у Товариства, відповідач відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України зобов`язаний був усі платежі, які надходили від позивача, направляти на погашення боргу за минулі періоди незалежно від призначення, визначеного у платіжних дорученнях.

Безпідставними є доводи позивача стосовно відсутності у податкового органу права здійснювати нарахування штрафних санкцій за умов зарахування коштів в рахунок сплати податкового боргу на підставі п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, оскільки, як же зазначалось вище, п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України не містить винятків для застосування штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання в залежності від того, як платник податків її сплатив - добровільно чи в порядку п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

17. Щодо доводів позивача про відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про зупинення розгляду цієї справи до вишення справи №2а-10115/12/1370, правовідносини в якій, на його думку є аналогічними, що розглядаються у цій справі, то колегія судів зазначає, що зупинення провадження у справі відповідно до п.5 частини другої ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України (перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції), по - перше, є правом суду, а не обов`язком, а по - друге, зупинення можливе у разі перегляду судового рішення у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, проте справа №2а-10115/12/1370 прийнята до провадження (на момент постановлення цієї постанови касаційний перегляд закінчено - постанова Верховного Суду від 21.05.2020) колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Тобто судове рішення у справі №2а-10115/12/1370 у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду не переглядалось.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Судами першої та апеляційної інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

19. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 слід залишити без задоволення.

20. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

21. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) ).