П/811/968/18 Про визнання протиправними дій та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру, зобов`язання вчинити певні дії - 04.03.2021 Прийняття

1. У березні 2018 року ОСОБА_2 (далі також - позивачі) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача у ненаданні їй адміністративної послуги згідно з заявою від 03.08.2017 відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги" (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою); визнати протиправним та скасувати рішення (у формі листа) відповідача від 29.01.2018 №Т-237/0-440/0/17-18, яким їй відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313; зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та передати їй у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313.

2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.08.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, які полягають у ненаданні ОСОБА_2 адміністративної послуги згідно з заявою від 03.08.2017 відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги"; визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313, викладену у листі від 29.01.2018 №Т-237/0-440/0/17-18; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 14 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 11.01.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. 20.01.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018, в якій просить їх скасувати в частині вирішення вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та передання їй у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313, та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позов задовольнити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

5. 18.03.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить відмовити у її задоволенні.

6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.,

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 звернулася Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із письмовою заявою від 03.08.2017 (отримана відповідачем 07.08.2017), в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

8. До заяви позивач додала копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, графічні додатки з карт контурів та з карт роздержавлення, довідку про забезпеченість Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області громадськими сіножатями та пасовищами та довідку про їх невикористання.

9. Розглянувши подані позивачем документи, відповідач листом від 04.09.2017 №Т-16177/0-11796/0/6-17 відмовив у задоволенні заяви та повідомив позивача, що Законом України "Про охорону земель" (962-15) визначено правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля. Тому з метою раціонального використання земельних ділянок Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Кіровоградської області.

10. 11.09.2017 з огляду на неотримання у встановлений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України строк дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, позивачем (Замовник) укладено з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) договір на виконання робіт по розробленню проекту землеустрою №193/ПР, згідно з яким Виконавець зобов`язується виконати, а Замовник оплатити роботи по розробленню проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

11. Того ж дня позивачем на адресу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області надіслано повідомлення про замовлення нею розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, без надання дозволу, яке отримане відповідачем 13.09.2017.

12. За замовленням ОСОБА_2 на підставі вказаного договору на виконання робіт по розробленню проекту землеустрою від 11.09.2017 №193/ПР фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність зазначеної земельної ділянки.

13. 11.01.2018 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313.

14. Листом від 29.01.2018 № Т-237/0-440/0/17-18 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило у затвердженні такого проекту землеустрою з посиланням на пункт 7 статті 118 Земельного кодексу України, зазначивши, що немає правових підстав для задоволення заяви з тих підстав, що ОСОБА_2 при замовленні розроблення проекту землеустрою не дотримано принцип мовчазної згоди.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

15. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем з необґрунтованих та непередбачених законом підстав відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, оскільки нею виконано всі вимоги, передбачені законодавством для затвердження проекту землеустрою.

16. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не мало правових підстав для задоволення заяви позивача, оскільки позивачем при замовленні розроблення проекту землеустрою не дотримано принцип мовчазної згоди та позовна вимога про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати у власність земельну ділянку передбачає втручання суду в діяльність суб`єкта владних повноважень.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову у цій справі виходив з того, що відсутні докази отримання позивачем листа Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04.09.2017 №Т-16177/0-11796/0/6-17, а тому протиправними є дії відповідача, які полягають у ненаданні позивачу адміністративної послуги згідно з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 03.08.2017 відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги". Оскільки судом встановлено дотримання позивачем при замовленні розроблення проекту землеустрою строків, встановлених пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України, що виключає недотримання останнім принципу мовчазної згоди, відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав, що не передбачені законодавством, а тому оскаржуване рішення відповідача від 29.01.2018 №Т-237/0-440/0/17-18 є протиправним. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки поданого позивачем проекту землеустрою на відповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів як умови затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності у власність, відтак позовна вимога про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою задоволенню не підлягає. З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства. Суд також зазначив про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та постановлення окремої ухвали.

18. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що в спірному випадку за поданою позивачем заявою від 11.01.2018 про затвердження проекту землеустрою відповідач відповідне управлінське рішення не прийняв, а протиправно направив на адресу позивача відповідь у формі листа, тобто не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. У спірному випадку позивач з огляду на дотримання ним всіх вимог законодавства, що передують затвердженню проекту землеустрою, в тому числі після його погодження, звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

19. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та передання їй у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313, посилаючись на те, що суди вийшли за межі позовних вимог не для ефективного захисту прав позивача. Суди дійшли помилкового висновку, що відсутні докази здійснення відповідачем перевірки проекту на відповідність законам, оскільки таку перевірку відповідач не проводить.

20. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує щодо її задоволення, посилаючись на те, що доводи, викладені у ній, не спростовують правильності висновків судів, сформованих в оскаржуваних рішеннях.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

22. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та передання їй у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313, а тому суд касаційної інстанції переглядає їх в межах доводів та вимог касаційної скарги саме у цій частині.

23. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі також - Земельного кодексу України (2768-14) , в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

24. Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

25. Відповідно до частини першої статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

26. Статтею 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

27. Згідно з положеннями частин першої - третьої та п`ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

28. Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

29. Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

30. Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

31. Згідно зі статтею 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

32. Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) , цим Законом.

33. Частиною першою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

34. Згідно з частиною шостою статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

35. Системний аналіз положень дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

36. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19 та від 01.02.2021 у справі № 560/1282/19.

37. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.01.2018 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313.

39. Листом від 29.01.2018 № Т-237/0-440/0/17-18 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило у затвердженні такого проекту землеустрою з посиланням на пункт 7 статті 118 Земельного кодексу України, зазначивши, що немає правових підстав для задоволення заяви, оскільки ОСОБА_2 при замовленні розроблення проекту землеустрою не дотримано принцип мовчазної згоди

40. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій в оспорюваних судових рішеннях, вказана відмова відповідача є протиправною (у цій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються учасниками справи).

41. Перевіряючи правильність застосування статті 245 КАС України щодо обрання способу захисту прав позивача, колегія суддів зазначає наступне.

42. У позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та передати їй у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313.

43. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

44. Аналіз цього положення дає змогу дійти висновку, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому судом встановлено, суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

45. Зазначений підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

46. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву), зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (пункти 36-39).

47. Ухвалюючи постанову від 28.05.2020 у справі №819/654/17,Верховний Суд у пунктах 54-56 зазначив: "За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно. Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

48. Зазначені правові позиції враховані Верховним Судом під час ухвалення постанови від 22.10.2020 у справі № 823/105/18, предметом спору у якій було, зокрема, зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення фізичній особі земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яким її передати у власність позивачу.

49. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено, що відповідачем здійснювалась перевірка поданого позивачем проекту землеустрою в частині дотримання порядку його погодження, передбаченого статтею 186-1 Земельного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що належним способом захисту прав позивача буде саме повторний розгляд відповідачем заяви ОСОБА_2 від 11.01.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313.

50. Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо проведення відповідачем перевірки проекту на відповідність законам, оскільки, на її думку, таку перевірку відповідач не проводить, так як відповідач здійснює перевірку поданого йому проекту землеустрою в частині дотримання порядку його погодження, передбаченого статтею 186-1 Земельного кодексу України.

51. Також колегія суддів вважає помилковими доводи позивача, що суди вийшли за межі позовних вимог, однак всупереч положенням законодавства не для ефективного захисту прав позивача, оскільки суди, дійшовши висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та передання їй у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313, з урахуванням обставин, встановлених під час розгляду цієї справи, обрали правильний спосіб захисту прав позивача шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 14 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 11.01.2018 про затвердження проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

52. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судами попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

53. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

54. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

55. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

56. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

57. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.