810/2623/17 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 04.03.2021 Прийняття

розглянувши порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року (суддя Виноградова О.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року (головуючий суддя Карпушова О.В., судді: Губська Л.В., Кобаль М.І.) у справі №810/2623/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віракс" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення сум платежів,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віракс" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці ДФС (надалі - відповідач, митний орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 20.12.2016 року №125150001/2016/010094/2, зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортувалися за митною декларацією від 20.12.2016 року №125150001/2016/710449 та стягнути суми переплачених податків та обов`язкових митних платежів в розмірі 56 272,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємством при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, було визначено митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), та було заявлено цей показник у декларації митної вартості, до якої додано документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (4495-17) , тому сумніви у правильності визначення заявленої митної вартості є необґрунтованими.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення митного органу про коригування митної вартості від 20.12.2016 року №125150001/2016/010094/2. Зобов`язано митний орган прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються за митною декларацією від 20.12.2016 року №125150001/2016/710415. Стягнуто з митного органу на користь товариства суму переплачених податків та обов`язкових митних платежів в розмірі 56 272,75 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення товариством митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару та протиправність прийнятого Митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами, що підприємством не надано можливість митному органу впевнитись в достовірності заявлених у митній декларації відомостей. Зазначає, що Митний кодекс України (4495-17) не містить жодної вимоги чи обов`язку митного органу зазначати конкретні документи, що містять неповні відомості чи конкретні розбіжності у документах. Вважає, що підприємством не надані всі необхідні документи в підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Посилається на те, що декларантом у митній декларації до митної вартості не було включено обов`язкову складову митної вартості, зокрема, витрати на транспортування, що не дозволяє визнати митну вартість.

Позивачем 26.11.2018 року надано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та "WERLAND INVEST LP" (продавець) 04.05.2016 року укладено контракт №04/05-16 (надалі - контракт), за умовами якого продавець продає, а покупець купляє санітарно-технічне, нагрівальне, опалювальне та інше устаткування даних груп товарів, а також комплектуючі до нього. Умови даного контракту викладені сторонами у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, які застосовується, з урахуванням особливостей, пов`язаних з даним контрактом. За умовами контракту вартість за одиницю товару визначається в інвойсі.

Підприємством 20.12.2016 року з метою митного оформлення товару, поставленого на виконання вимог контракту подано до відповідача митну декларацію, міжнародну автомобільну накладну (CMR), прайс-лист виробника, інвойс, пакувальний лист, контракт, доповнення до контракту, договір про надання послуг митного брокера, декларацію про походження товару. Відповідно до зазначеної митної декларації товар був поміщений у митний режим імпорт. Митну вартість товару позивач визначив за основним методом, за ціною договору (контракту).

Під час прийняття вказаної митної декларації позивача спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками за наступними профілями ризиків: 106-2 "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів"; 105-2 "контроль правильності визначення митної вартості товарів".

Під час розмитнення товару митний орган дійшов висновку, що подані позивачем документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини, у зв`язку з чим позивачу було надіслано електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, передбачені пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Того ж дня позивач листом №9 просив відповідача винести рішення щодо митної вартості товару раніше 10-денного терміну, у зв`язку із неможливістю надання документів стосовно підтвердження митної вартості.

Митним органом 20.12.2016 прийнято рішення №125150001/2016/010094/2 про коригування митної вартості товарів, за яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125150001/2016/00196.

У зв`язку з прийнятим відповідачем рішенням, позивач в той же день подав відповідачу нову митну декларацію №125150001/2016/710449, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення відповідача про коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, що підтверджуються відповідними відмітками на митній декларації.

В подальшому, 24.02.2017 року Товариство звернулося до відповідача із заявою №2017/02-55 про скасування оскаржуваного рішення від 20.12.2016 щодо коригування митної вартості товарів та прийняття митної вартості товарів, заявлену декларантом, з урахуванням додатково поданих документів. У пункті 2 вказаної заяви позивач зазначив, що умови поставки - CPT UA Parubne, згідно яких витрати на транспортування включені до митної вартості оцінюваних товарів. Страхування не здійснювалось.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 Митного кодексу України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України (4495-17) за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, основними мотивами прийняття оскаржуваного рішення митним органом стало ненадання товариством належних документів, в тому числі на запит, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Витребувані митним органом документи були надані платником податків лише після прийняття рішення митним органом(20.12.2016), тобто 24.02.2017 року.

За вимогами частини сьомої статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (частина 8 статті 55 Митного кодексу України).

Частиною дев`ятою статті 55 Митного кодексу України визначено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом

За приписами часини десятої статті 55 Митного кодексу України, якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано чи розглянуто митним органом подані декларантом додаткові документи разом із заявою платника податків від 24.02.2017 року про визнання заявленої митної вартості товару, оформленого за митними деклараціями з урахуванням додатково поданих документів.

Судами не встановлено чи винесено митним органом письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості, чи скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості або надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, чи повернута надана фінансова гарантія.

Під час з`ясування та дослідження зазначених обставин, судам необхідно враховувати, що лише сам факт подання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, у разі їх належності, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його прийняття, а скасування рішення про коригування заявленої митної вартості відноситься до повноважень органу доходів і зборів відповідно в силу приписів частин 9, 10 статті 55 Митного кодексу України.

Дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органу доходів і зборів, а тому суперечить частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад.

Судам слід врахувати, що предметом судового оскарження у даній справі є правомірність рішення митного органу про коригування митної вартості від 20.12.2016 року №125150001/2016/010094/2, яке прийнято після отримання листа позивача, в якому зазначено, що проведено консультації, та надати додаткові документи немає можливості і висловлено прохання винести рішення щодо митної вартості раніше 10-ти денного строку.

Поза увагою суду залишились доводи та докази, надані судам відповідачем щодо надання позивачем ЕМД за резервним методом із самостійним коригуванням митної вартості (після витребування додаткових документів), тобто первісно заявлена митна вартість була іншою, ніж визначена договором; не надання пояснень про не включення до митної вартості витрат на транспортування.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність рішення митного органу, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.