Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргами Компанії "IBE TRADE CORP." (далі – Компанія) та Закритого акціонерного товариства "Росава" (далі – Товариство) справу за позовом Компанії до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (далі – Фонд) про визнання дій незаконними, скасування наказів та зобов’язання вчинити дії,

У квітні 2008 року Компанія звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просила: визнати незаконними дії Фонду щодо прийняття ним наказів від 12 лютого 2008 року № 42 "Про результати засідання конкурсної комісії по проведенню II етапу конкурсу з продажу цілісного майнового комплексу – СДВП "Об’єднання Азот" та від 25 лютого 2008 року № 55 "Про повторне проведення конкурсу з продажу цілісного майнового комплексу – СДВП "Об’єднання Азот"; скасувати вказані накази; зобов’язати Фонд затвердити рішення конкурсної комісії про визнання Компанії переможцем конкурсу, а також укласти з нею договір купівлі-продажу зазначеного комплексу та скласти акт його прийому-передачі останній.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 12 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 червня 2009 року ухвалені у справі судові рішення скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

У скаргах до Верховного Суду України скаржники, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), просять переглянути за винятковими обставинами та скасувати рішення касаційного суду, при цьому Компанія ставить питання про залишення в силі рішень попередніх судів, а Товариство – закриття провадження у справі. На обґрунтування зазначеного скаржники додали рішення Верховного Суду України від 4 листопада 2008 року і від 20 січня 2009 року, Вищого господарського суду України від 25 листопада 2008 року, Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2007 року та інші у справах за аналогічними позовами, у яких, на їх думку, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи, дійшла таких висновків.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що вирішуваний спір належить до адміністративної юрисдикції. Проте із цим висновком погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв’язку із частиною 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Судами ж установлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу приватизації державного майна.

У частині 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України закріплено правило, згідно з яким господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.

Чинне законодавство не дає підстав для висновку, що спірні правовідносини не підпадають під викладене в наведеній нормі загальне правило і що для вирішення такого спору законом установлено виняток – інші порядок, суд.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують, зокрема, спори, пов’язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), у тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації.

Таким чином, при визначенні питання до юрисдикції якого суду відносилась ця справа, суди мали виходити з характеру спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ураховуючи наведене, ухвалені в адміністративній справі судові рішення є помилковими і підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Керуючись статтями 157, 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Компанії "IBE TRADE CORP." задовольнити частково, а скаргу Закритого акціонерного товариства "Росава" – повністю.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року, постанову Луганського окружного адміністративного суд від 12 червня 2008 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.