Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластфарма" (далі - Товариство) справу за його позовом до Львівської митниці (далі - Митниця) та Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання нечинним митного оформлення товарів та зобов'язання вчинити дії, встановила:

У червні 2006 року Товариство звернулося до суду із позовом, у якому просило: визнати нечинним оформлення Митницею товару згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією N 209030006/5/001389 за кодом 0206 49 10 00 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД); зобов'язати відповідача здійснити оформлення цього товару за кодом 0510 00 00 00 УКТЗЕД, а Головне управління Державного казначейства у Львівській області - повернути надмірно сплачені ним 61614 грн. 15 коп. ввізного мита та 12322 грн. 84 коп. податку на додану вартість. На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що при здійсненні оформлення у митному режимі вантажу відповідач безпідставно зобов'язав його вказати код 0206 49 10 00 замість 0510 00 00 00 УКТЗЕД.

Господарський суд Львівської області постановою від 30 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2007 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав нечинним оформлення Митницею товару та зобов'язав Головне управління Державного казначейства у Львівській області повернути надмірно сплачені ним суми; у частині вимог про зобов'язання відповідача здійснити оформлення цього товару за кодом 0510 00 00 00 УКТЗЕД - відмовив. При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що розмитнення ввезеної позивачем замороженої підшлункової свинячої залози для виробництва субстанції інсуліну за кодом 0206 49 10 00 УКТЗЕД не відповідає чинному законодавству (що встановлено, зокрема рішеннями Господарського суду Львівської області в інших справах, де цей суд дійшов висновку, що митне оформлення аналогічного товару повинно здійснюватися за кодом 0510 00 00 00 УКТЗЕД), тому оформлення Митницею товару є нечинним і надмірно сплачені у зв'язку з цим ввізне мито та податок на додану вартість підлягають поверненню. Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити оформлення цього товару за кодом 0510 00 00 00 УКТЗЕД обґрунтоване тим, що процедура розмитнення зазначеного товару завершена, він не знаходиться під митним контролем, а випущений у вільний обіг на територію України, тому його повторне митне оформлення є неможливим.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 квітня 2009 року ухвалені у справі судові рішення скасував, у задоволенні позову відмовив, пославшись на те, що відсутній предмет спору, оскільки Товариство не оскаржувало рішення, дії чи бездіяльність Митниці, а просило, зокрема визнати нечинним оформлення нею товару згідно з поданою самим позивачем вантажною митною декларацією. Крім того, касаційний суд вказав на безпідставність посилання попередніх судів на рішення в інших справах, де позивач не був стороною.

У скарзі до Верховного Суду України Товариство, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить переглянути за винятковими обставинами та скасувати постанову Вищого адміністративного суду України. На обґрунтування своїх вимог скаржник додав копії рішень Верховного Суду України від 5 лютого 2008 року та Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2006 року, в яких, на його думку, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про обґрунтованість скарги позивача, виходячи з такого.

Відповідно до статті 47 Закону України від 7 лютого 2002 року N 3018-III "Про судоустрій України" Верховному Суду України на виконання завдання щодо забезпечення однакового застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції в цій справі слід роз'яснити, чи поширюються на спірні правовідносини положення статті 17 КАС.

Згідно з пунктом 1 частини 1 цієї статті компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 17 частини 1 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК) митні органи визначено як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Статтею 313 МК передбачено, що класифікацію товарів, тобто віднесення їх до зазначених в УКТЗЕД класифікаційних групувань, покладено на митні органи, рішення яких із цього питання є обов'язковими для підприємств і громадян.

Висновок касаційного суду про відсутність предмету спору не ґрунтується на законі, оскільки позивачем оспорюється правомірність дій (рішення) Митниці, яка, як встановлено судами, відмовлялась пропускати задекларований позивачем товар за визначеним ним кодом, запропонувавши задекларувати цей товар за іншим кодом, обґрунтованість ввезення товару за яким і оспорюється.

За змістом чинного законодавства позивач міг не погодитися з законністю такої вказівки Митниці і оспорити відмову в пропуску товару на митну територію України. Однак, обраний позивачем спосіб захисту, - оформлення товару за вказаним Митницею кодом, а потім оскарження її дій (рішень) - не суперечить закону.

Таким чином, оформлення Митницею товару згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив код товарної номенклатури, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону.

Ураховуючи наведене, постанова Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню з направленням справи до цього суду на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластфарма" задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2009 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.