489/901/20 Про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - 25.02.2021 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Харламова Олександра Володимировича Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: Домусчі С.Д. (доповідач), Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

1. ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Харламова Олександра Володимировича Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

2. Ленінський районний суд міста Миколаєва рішенням від 13 липня 2020 року позовні вимоги задовольнив частково. Скасував постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 № 329020 від 06.02.2020, про накладення адміністративного стягнення за ч. 1ст. 140 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. та закрито справу про адміністративне правопорушення. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовив.

3. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції та інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області старший лейтенант поліції Харламов Олександр Володимирович, звернулися до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

4. Ухвалою від 01 жовтня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави пропуску апелянтами строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 липня 2020 року у справі № 489/901/20 та залишив вказану апеляційну скаргу без руху, надавши апелянтам строк для усунення недоліків для зазначення інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження із наданням доказів на підтвердження існування інших підстав. Також, апеляційна скарга була залишена без руху через недотримання апелянтами вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України.

5. У встановлений апеляційним судом строк від інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Харламова Олександра надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення № 12558 віл 24.09.2020 року про сплату судового збору в сумі 630,60 грн. Проте, суд зазначив, що відповідно до призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні № 12558 від 24.09.2020 судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги саме Департаментом патрульної поліції, а не інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Харламовим Олександром Володимировичем.

5.1. Крім того, інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області старший лейтенант поліції Харламов Олександр Володимирович разом із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги надав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому зазначив, що розгляд справи був призначений судом першої інстанції на 13.07.2020 у відкритому судовому засіданні, під час якого його представник не був присутнім. Оскільки суд першої інстанції не направив відповідачу копію оскаржуваного рішення, 07.08.2020 до суду першої інстанції був направлений запит на отримання копії оскаржуваного рішення, яке було отримане лише 09 вересня 2020 року. Посилаючись на приписи ст. 120 КАС України, апелянт зазначає, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі розпочався, на його думку, з дня наступного за днем отримання копії оскаржуваного рішення, тобто з 10.09.2020, та закінчився 21.09.2020 року, проте як апеляційна скарга подана 18 вересня 2020 року.

6. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року визнано неповажними причини пропуску інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Харламовим Олександром Володимировичем строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 липня 2020 року у справі №489/901/20.

6.1. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції та інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Харламова Олександра Володимировича на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 липня 2020 року у справі №489/901/20.

7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказав, що станом на 13.11.2020 апелянтами не усунені недоліки апеляційної скарги в частині дотримання вимог ст. 296 КАС України. Крім того, станом на 13.11.2020 року від Департаменту патрульної поліції до апеляційного суду не надходило заяви (клопотання) із зазначенням інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження із наданням відповідних доказів.

7.1. Апеляційний суд також вважав помилковим посилання інспектора відділу безпеки дорожнього руху Харламова О.В. на приписи ст. 121 КАС України, оскільки в цій справі спеціальною нормою є ч. 4 ст. 286 КАС України, відповідно до якої апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції в цій справі мала бути подана у строк до 23.07.2020 включно, але, з урахуванням приписів Законів України №540-ІХ від 30 березня 2020 року (540-20) та №731-ІХ від 18.06.2020 року (731-20) , останнім днем подання апеляційної скарги є 06.08.2020 року.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Департамент патрульної поліції вважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

9. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 13 липня 2020 року. Під час винесення рішення представник відповідача у судовому засіданні не був присутній та надіслав до Ленінського районного суду заяву про направлення копії рішення у справі від 07.08.2020 за вих. №15254/41/16-2020. Оскільки судом так і не було надіслано рішення по справі 489/901/20, 09 вересня 2020 року представником Департаменту патрульної поліції в канцелярії суду було отримано копію рішення у справі, про що свідчить печатка канцелярії суду з відміткою про дату виготовлення з автоматизованої системи документообігу суду. В зв`язку з цим скаржник був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з моменту проголошення рішення, оскільки отримав рішення суду значно пізніше 10-ти денного строку на його оскарження. Апеляційну скаргу на рішення суду ним подано 18 вересня 2020 року, тобто в межах десятиденного строку, передбаченого частиною 4 статті 286 КАС України. Вказує, що стаття 286 КАС України не містить заборони на поновлення строків апеляційного оскарження, як у деяких інших категоріях термінових адміністративних справ. При цьому, скаржник посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі №185/10469/18 (2-а/185/243/18).

9.1. При цьому, скаржник зазначає, що Департамент патрульної поліції в цій справі двічі просив про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин пропуску строку, які він вважає поважними.

9.2. Крім того, скаржник зазначив, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.1 статті 140 КУпАП інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 статті 140 цього Кодексу. Отже, відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України (2747-15) , є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року № 724/716/16-а. А тому, висновок суду з приводу того, що судовий збір було сплачено лише Департаментом патрульної поліції, а інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області старший лейтенант поліції Харламов Олександр Володимирович не усунув недоліки апеляційної скарги в частині дотримання вимог ст. 296 КАС України, є помилковим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

10. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ІІІ. Джерела права й акти їх застосування

11. Відповідно до частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

12. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

13. Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

14. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

15. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

16. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності урегульовані статтею 286 КАС України.

17. Відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

18. Статтею 271 КАС України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

19. Відповідно до положень частин першої і п`ятої статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

ІV. Оцінка Верховного Суду

20 Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

21. Як убачається з матеріалів справи, рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва проголошено 13 липня 2020 року за відсутності учасників справи.

22. В матеріалах справи відсутні зворотні повідомлення про направлення судом першої інстанції відповідачам копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

23. Як вбачається з матеріалів справи, копію судового рішення у справі №489/901/20 представником Департаменту патрульної поліції було отримано 09 вересня 2020 року в канцелярії суду, про що свідчить печатка канцелярії суду з відміткою про дату виготовлення з автоматизованої системи документообігу суду.

24. Апеляційна скарга подана скаржником 18 вересня 2020 року.

25. В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданій на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 01 жовтня 2020 року, причиною пропуску строку зазначено отримання повного тексту рішення суду першої інстанції після закінчення строку на його оскарження.

26. П`ятий апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження виходив із того, що апелянт пропустив установлений статтею 286 КАС десятиденний строк на апеляційне оскарження та не зазначив поважних причин пропуску строку на апеляційне провадження.

27. Суд касаційної інстанції зазначає таке, що дійсно стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальний стосовно статті 295 КАС України строк апеляційного оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

28. Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

29. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС України (2747-15) , надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною 2 статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.

30. Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини 3 статті 298 КАС України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження

31. Право учасників справи одержувати копії судових рішень, у тому числі за їхньою заявою, не скасовує обов`язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

32. Таким чином, зважаючи на те, що скаржник участь у розгляді справи в суді першої інстанції 13.07.2020 не брав, рішення суду першої інстанції ним отримано лише 09.09.2020, а апеляційну скаргу подано 18.09.2020, колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що відповідач скористався правом на апеляційне оскарження в межах 10-ти денного строку на оскарження судового рішення першої інстанції, який передбачений ст. 286 КАС України з врахуванням положень ч. 2 ст. 295 КАС України, тобто мав обґрунтовані сподівання на поновлення пропущеного строку.

33. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції мав перевірити дотримання судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копії судового рішення та надати оцінку своєчасності подання апеляційної скарги з урахуванням дати отримання скаржником повного тексту судового рішення.

34. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

35. Крім того, судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому, що клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження були підписані Паламарчук Н.Р., яка відповідно до копії довіреності від 25.02.2020 №3596/41/3/01-2020, доданою до вказаних клопотань, уповноважена представляти інтереси Департаменту патрульної поліції та його посадових осіб. А тому не зазначення у вказаних клопотань як апелянта, крім інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Харламов Олександр Володимирович також і Департаменту патрульної поліції не є підставою вважати, що від Департаменту патрульної поліції до апеляційного суду не надходило заяви (клопотання) із зазначенням інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження із наданням відповідних доказів.

36. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження з направленням справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

37. Відповідно ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.