686/11384/17 Про зобов'язання виплатити заборгованість з пенсії - 25.02.2021 Прийняття

на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.10.2017 (суддя Мороз В.О.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 (колегія у складі суддів Полотнянка Ю.П., Загороднюка А.Г., Драчук Т.О.)

у справі №686/11384/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому,

про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, в якому просив зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити йому виплату заборгованості з пенсії з лютого 2015 року по серпень 2016 року.

2. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.10.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018, позов задоволено.

3. У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримував пенсію за віком з терміном виплати "довічно".

5. З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини на території Донецької області, позивач був змушений залишити місце проживання в м. Донецьку та прибув до м. Хмельницького, і з 14.10.2014 Відповідач продовжив виплату пенсії позивачу, де останній був взятий на облік з 01.11.2014.

6. Позивача у встановленому порядку взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується також відповідними довідками від 09.09.2016 та від 26.04.2017.

7. Позивач не отримував суми своєї пенсії за період з лютого 2015 року по серпень 2016 року, що підтверджується матеріалами пенсійної справи та не заперечується представником відповідача.

8. При цьому, відповідач не надсилав та не повідомляв позивача про припинення такої виплати, що не заперечується відповідачем, а матеріали пенсійної справи не містять такого повідомлення.

9. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії з лютого 2015 року по серпень 2016 року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Відповідач у касаційній скарзі наголошує, що припинив виплату пенсії позивача з 01.02.2015 у зв`язку з відсутністю довідки про взяття на облік. При цьому, поновлення виплати пенсії позивачу відбулося 01 вересня 2016 року після отримання уточнених даних.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

13. Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

14. Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

15. Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

16. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.

17. У справі, що розглядається, суди встановили, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідачем не приймалось.

18. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

19. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

20. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

21. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

22. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 350, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у справі №686/11384/17 залишити без змін.