812/154/17 Про стягнення з районного відділу ГУМВС області на користь особи невиплаченого на день звільнення грошового забезпечення (заробітної плати) за відповідний період, а також невиплачену частину одноразової допомоги - 23.02.2021 Прийняття

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області

про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач 1), Кремінського районного відділу ГУМВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач 2), в якому позивач після уточнення позовних вимог просив:

- стягнути з Кремінського районного відділу ГУМВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь Позивача невиплачене на день звільнення грошове забезпечення (заробітну плату) за період з 05.11.2015 по 06.11.2015 у сумі 313,60 грн (середньоденний заробіток ) за кожен день, у розмірі 627,20 грн.;

- стягнути з Кремінського районного відділу ГУМВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь Позивача невиплачену частину одноразового грошового забезпечення при звільнені відповідно ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 41754,94 грн;

- стягнути з Кремінського районного відділу ГУМВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь Позивача невиплачену компенсацію за невикористану чергову відпустку у кількості 30 діб за 2014 рік у сумі 6137,60 грн та за невикористану чергову відпустку за 2015 рік у сумі 8183,40 грн;

- стягнути з Кремінського районного відділу ГУМВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь Позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.11.2015 по день фактичного розрахунку з урахуванням середньоденного грошового забезпечення за кожен календарний день у сумі 204,50 грн, розмір якого станом на 24.05.2017 становить 108794 грн.

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії розрахувати помісячно та надати ОСОБА_1 довідку згідно додатку 2 до Інструкції про грошове забезпечення у період з 16.04.2015 по 31.10.2015, де урахувати середньомісячне грошове забезпечення 6137,6 грн, яке складається: з посадового окладу - 650,00 грн, окладу за спеціальним званням підполковник міліції - 130,00 грн, 30% надбавки за вислугу років - 234,00 грн, 50% надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби - 507,00 грн, премії - 4616,60 грн (згідно наказу №499 від 31.12.2007 та постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 (1294-2007-п) ) та довідку про грошове забезпечення у період служби у Кремінському районному відділі ГУМВС у Луганській області у період з 07.04.2015 по 16.04.2015 та за час служби у Краснодонському МВ ГУМВС України у Луганській області з 15.04.2014 по 30.06.2014.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що йому не було виплачено при звільненні належні суми грошового забезпечення у повному обсязі. Вважає, що отримання заробітної плати є конституційним правом, яке на протязі тривалого часу порушується відповідачем.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУМВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто з Кремінського районного відділу ГУМВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08670817, місцезнаходження: 92900, Луганська обл., Кремінський район, місто Кремінна, площа Кооперативна, будинок 12) на користь ОСОБА_1 (іден. код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 ) невиплачене на день звільнення грошове забезпечення (заробітну плату) за період з 05.11.2015 по 06.11.2015 у розмірі 627,20грн (шістсот двадцять сім гривень 20 коп), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Кремінського районного відділу ГУМВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08670817, місцезнаходження: 92900, Луганська обл., Кремінський район, місто Кремінна, площа Кооперативна, будинок 12) на користь ОСОБА_1 (іден. код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 ) невиплачену частину одноразового грошового забезпечення при звільнені відповідно ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 41754,74 грн (сорок одна тисяча сімсот п`ятдесят чотири гривні 74 коп), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Кремінського районного відділу ГУМВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08670817, місцезнаходження: 92900, Луганська обл., Кремінський район, місто Кремінна, площа Кооперативна, будинок 12) на користь ОСОБА_1 (іден. код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 ) невиплачену компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2015 рік у сумі 8183,40 грн (вісім тисяч сто вісімдесят три гривні 40 коп), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії розрахувати помісячно та надати згідно додатку 2 до Інструкції про організацію з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям внутрішніх військ, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення у період з 16.04.2015 по 31.10.2015, де урахувати середньомісячне грошове забезпечення 6137,6 грн, яке складається: з посадового окладу - 650,00 грн, окладу за спеціальним званням підполковник міліції - 130,00 грн, 30% надбавки за вислугу років - 234,00 грн, 50% надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби - 507,00 грн, премії - 4616,60грн. (згідно наказу №499 від 31.12.2007 та постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 (1294-2007-п) ) та довідку про грошове забезпечення у період служби у Кремінському районному відділі ГУМВС у Луганській області у період з 07.04.2015 по 16.04.2015.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди зазначили, зокрема, що позовні вимоги позивача про стягнення сум компенсації за невикористану відпустку за 2014 рік є необґрунтованими, оскільки пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. Зважаючи на те, що роком звільнення позивача є 2015 рік, а не 2014, заявлені в цій частині вимоги, на думку судів, є нормативно не обґрунтованими. Крім того, суди відмовили в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.11.2015 по день фактичного розрахунку з тих підстав, що спеціальним законодавством, під дію якого підпадають спірні правовідносини, не передбачене право звільненого працівника міліції на середній заробіток за весь час затримки по день фактичної виплати грошових коштів при звільненні відповідно до положень ст. 117 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

12 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що спеціальним законодавством, під дію якого підпадають спірні правовідносини, не передбачене право звільненого працівника міліції на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичної виплати грошових коштів при звільненні відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, адже вважає, що спеціальними нормами, які регламентують порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу, не врегульовано це питання. Крім того, вважає безпідставною відмову судами попередніх інстанцій в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану ним у 2014 році відпустку, адже у 2015 році його було незаконно звільнено зі служби.

Відповідачем 2 до суду надано відзив на касаційну скаргу, в обґрунтування якого вказано на безпідставність викладених в ній доводів позивача. Відповідач 2 просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Луганській області, Кремінського РВ УМВС України у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України у Луганській області від 16 квітня 2015 року № 130 о/с "По особовому складу" про звільнення з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п. 64 "Є" підполковника міліції ОСОБА_1 - оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області з 16 квітня 2015 року. Поновлено підполковника міліції ОСОБА_1 - оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області з 17 квітня 2015 року. Стягнуто з Кремінського РВ УМВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 квітня 2015 року по 04 листопада 2015 року у розмірі 42 963,20 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. У задоволені решти позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 36,54 грн. Допущено негайне виконання постанови суду в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 137 грн. 60 коп. (а.с. 10-14).

Згідно з ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області залишено без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі № 812/584/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Кремінського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення залишено без змін (а.с. 6-9).

Відповідно до витягу з наказу за підписом голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області від 23.03.2016 за № 5 о/с на підставі заяви про виконання рішення суду та поновлення на посаді адвоката Овчаренка О.В. від 18.03.2016, постанови Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 №812/584/15, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 № 812/584/15 відмінений наказ ГУМВСУ від 16.04.2015 №130 о/с в частині звільнення за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) підполковника міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу Головного управління МВС України у Луганській області.

Згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) підполковника міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу Головного управління МВС України у Луганській області (а.с. 72).

Відповідно до витягу з наказу за підписом голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області від 18.11.2016 за № 21 о/с на підставі листа члена ліквідаційної комісії Кремінського РВ ГУМВС, свідоцтва про хворобу від 01.09.2016 № 131, виданого військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Луганській області", розрахунку вислуги років на пенсію частково змінений пункт наказу ГУМВСУ України у Луганській області від 23.03.2016 № 5 о/с: підполковника міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу Головного управління МВС України у Луганській області вважати звільненим з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п. 64 "б" (через хворобу), 06.11.2015, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 18 років 03 місяці 16 днів (а.с. 73).

Відповідно до грошового атестату № 5/1 позивачем відпустка за 2015 рік не використана (а.с. 70).

Згідно з листом від 10.06.2016 за підписом заступника начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ЛК ГУМВС України у Луганській області позивач відповідно до наказу ГУМВСУ від 12.12.2014 № 424 знаходився у відпустці з 17.12.2014 по 26.12.2014 та згідно цього наказу отримав матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 6525,75 грн. Ніякої іншої інформації стосовно не використаної позивачем відпустки в УФЗБО ГУМВСУ не значиться, тому нарахувати та сплатити компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку підстав, як вказав відповідач, немає. (а.с. 69).

З постанови Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 по адміністративній справі №812/584/15 суди встановили, що ОСОБА_1 поновлено на посаді, стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 42 963,20 грн. по день винесення рішення (04 листопада 2015), визначивши при цьому середньомісячний заробіток у розмірі 6 137,60 грн., середньоденний заробіток у розмірі 313,60 грн. При цьому суд при обрахунку середньоденного заробітку у розмірі 313,60 грн. виходив з розміру його грошового забезпечення за лютий та березень 2015 року згідно довідки ГУМВС України у Луганській області № 9/3 -1310 від 16.10.2015, де грошове забезпечення за лютий 2015 складало 6715,47 грн., за березень 2015 - 6455,91 грн., разом - 13171,38 грн., тобто у вказаний середньоденний заробіток враховано всі складові грошового забезпечення, які на той час виплачувалися.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР

від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114), визначено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Зі змісту касаційної скарги випливає, що ОСОБА_1 не зазначає жодних доводів щодо необхідності перегляду судових рішень в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим Суд переглядає вказані судові рішення лише в частині позовних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено, та доводи щодо яких є предметом поданої касаційної скарги.

Щодо тверджень позивача про необхідність стягнення на його користь компенсації за невикористану у 2014 році відпустку Суд зазначає таке.

Право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України (254к/96-ВР) . Особу не може бути позбавлено такого права. Порядок отримання такої відпустки особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ станом на час винекнення спірних правовідносин визначався Положенням №114. Так, відповідно до підпункту а) пункту 49 Положенням №114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються чергові відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення пунктів 52 та 55 Положенням №114. Так, згідно із абзацом другим пункту 52 вказаного Положення передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Крім того, відповідно до абзацу третього пункту 55 Положенням №114 за бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що законом не виключаються випадки, коли осою рядового і начальницького складу відпустка не буде використана протягом календарного року. Одночасно, не передбачено позбавлення таких осіб права на відпустку, яке вони уже отримали в попередньому календарному році. При цьому, за бажанням таких осіб, вони можуть використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особа має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 (v008p710-02) у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України (322-08) .

Відтак, з огляду на неврегулювання приписами Закону №565-XII (565-12) та Положення №114 питання компенсації невикористаної частини відпустки працівникам органам внутрішніх справ за роки, що передували року звільнення, засновуванню підлягають приписи КЗпП України (322-08) , Закону №504/96-ВР (504/96-ВР) та Порядку №100.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин неодноразово застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №810/3246/16, від 11 червня 2020 року у справі №823/384/17, від 25 червня 2020 року у справі № 440/2896/19, від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, від 04 лютого 2021 року у справі №640/17872/19.

Так, згідно з приписами частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної так і додаткової відпустки.

З огляду на наведе, помилковими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення на його користь компенсації за невикористану у 2014 році відпустку.

При цьому, варто зауважити, що судами не перевірено правильності розрахунків розміру належної позивачу компенсації за 2014 рік.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Законом України "Про міліцію" (565-12) , Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (1294-2007-п) , Положенням №114 та Інструкцією №499 не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст.ст. 116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.

У постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року №6-259цс17 наведені правові висновки, за якими установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.03.2018 у справах №806/1899/17, №806/1551/17, від 19.04.2018 у справі №806/1183/16 та від 14.03.2019 у справі №820/660/17.

З огляду на викладене, враховуючи задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог щодо стягнення належним позивачу сум при звільненні, Суд вважає, що у ОСОБА_1 наявне право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №825/325/16, від 23 грудня 2020 року у справі №825/1732/17, при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку, суду необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, та інші обставин справи.

Проте, судами попередніх інстанцій не було встановлено фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи в зазначеній частині позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача компенсації за невикористану у 2014 році відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні, підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану у 2014 році відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.