Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання Міщенко Т. В., за участю представників: позивача - Стадніка О. М., відповідача - Медведєвої О. А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - Завод) до СДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення, встановила:

У лютому 2007 року Завод звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ від 16 лютого 2007 року N 00001736/0, яким йому зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень та серпень 2006 року на 9673418 грн. 11 коп.

Господарський суд Миколаївської області постановою від 28 квітня 2007 року позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 жовтня 2008 року це рішення скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 червня 2009 року рішення апеляційного суду скасував та залишив в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі про перегляд ухвалених у справі судових рішень за винятковими обставинами СДПІ, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить Верховний Суд України скасувати рішення касаційного суду та залишити в силі рішення апеляційного суду.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить висновку про обґрунтованість скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 3 статті 241 КАС провадження за винятковими обставинами здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для касаційного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. Зазначений кодекс не наділяє суд касаційної інстанції та суд, який перевіряє судові рішення за винятковими обставинами, правом переоцінювати докази та встановлювати фактичні обставини.

Водночас, судами, які наділені таким правом, зокрема апеляційним судом, встановлено, що позивач сплатив продавцю ПДВ за ставкою 20 % при придбанні природного газу, операції з ввезення якого на митну територію України були звільнені від цього податку та з продажу якого підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Відповідно до статті 47 Закону України від 7 лютого 2002 року N 3018-III "Про судоустрій України" Верховному Суду України на виконання завдання щодо забезпечення однакового застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції в цій справі слід роз'яснити зміст правового регулювання спірних правовідносин та з'ясувати: чи захищає закон платника податку, який сплатив ПДВ за ставкою 20 %, зокрема за операціями, які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою; чи є можливість захисту порушеного права, обраним позивачем способом, за рахунок бюджету.

Статтею 8 Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік", зокрема встановлено, що у 2006 році: операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення цієї норми слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20 % операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

У пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" (1729-2001-п) (у редакції постанови від 2 березня 2006 року N 244), зокрема встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло", а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР (168/97-ВР) ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. З аналізу пункту 6.1 статті 6 Закону N 168/97-ВР випливає, що не відносяться до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

Таким чином, покупець, сплативши продавцю ПДВ за ставкою 20 % з операцій, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону N 168/97-ВР або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 цього Закону, а також, які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

Ураховуючи наведене, висновок апеляційного суду про безпідставність вимог позивача є правильним, а рішення касаційного суду - необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року скасувати, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.