420/1793/20 Про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні - 23.02.2021 Прийняття

за позовом Військової частини А1620 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини А1620

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (суддя-доповідач - Турецька І.О., судді: Стас Л.В., Шеметенко Л.П.)

Короткий зміст позовних вимог

Військова частина А1620 (далі - позивач) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні №60738724.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху, оскільки зазначені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження були визнані неповажними та надано строк для усунення недоліків (подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші причини його пропуску, якщо такі є)- десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду 05 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, на підставі п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору не мав можливості вчасно оскаржити судове рішення.

Також скаржник зазначає, що протягом червня-серпня 2020 року Військова частина А1620 приймала участь у ротації підлеглих військовослужбовців у район проведення ООС, а також проводила військово-тактичні навчання.

Крім того, офіцер юридичної групи Військової частини А1620 старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 у період з 15.06.2020 року по 28.08.2020 року перебував у відрядженні в м. Києві з метою підвищення кваліфікації у Військовому інституті Київського національного університету ім. Т. Шевченка. З 31.08.2020 року по 06.10.2020 року перебував на лікарняному у зв`язку із захворюванням на коронавірус.

До того ж, скаржник зазначає, що помічник командира з правової роботи начальник юридичної групи Військової частини А1620 капітан юстиції ОСОБА_2 з 24.06.2020 року по теперішній час перебуває у відрядженні в районі ООС; а командир військової частини А1620 в умовах особливого періоду постійно перебуває у відрядженнях у підпорядкованих військових частинах та на навчаннях в навчально-технічних центрах або полігонах.

Окрім того, позивач вказує, що на території України встановлено карантин, який, зокрема, продовжений до 31 жовтня 2020 року. З посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (540-20) , який набрав чинності 02.04.2020 року, №540-ІХ від 30.03.2020 року, вважає, що під час дії карантину строк на апеляційне оскарження має бути продовженим.

Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Військової частини А1620 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року.

13 січня 2021 року адміністративна справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 22 лютого 2021 зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 23 лютого 2021 року.

Нормативне регулювання

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Стаття 295 КАС України визначає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Позиція Верховного Суду.

Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як убачається з матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду проголошено в судовому засіданні 11 червня 2020 року, в якому інтереси позивача представляли представники за довіреностями Шевченко І.А. та Журавльов А.О. На підставі заяви про направлення документів в електронному вигляді від 11 червня 2020 року, поданої представником позивача Журавльовим А.О., судом першої інстанції на електронну адресу, зазначену представником, 12 червня 2020 року надіслано копію судового рішення.

Рішення суду першої інстанції отримано позивачем 12 червня 2020 року, а з апеляційною скаргою останній звернувся 07 жовтня 2020 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Клопотання про поновлення строку обґрунтовано введенням карантину, а також відсутністю можливості сплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року зазначені позивачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог ухвали від 19 жовтня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано клопотання, в якому, посилаючись на карантинні обмеження, відсутність фінансування, відрядження та лікарняний працівників позивач просив поновити строк.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі відзначив про те, що скаржник в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, посилався на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (540-20) , яким розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України (2747-15) доповнено п. 3, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо, зокрема, залишення позовної заяви без руху продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Проте суд апеляційної інстанції відхилив відповідне клопотання позивача з огляду на те, що за приписами ч.2 Прикінцевих те перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (731-20) 20-денний термін продовження процесуальних строків сплинув 06.08.2020 року, отже обставини, зазначені апелянтом в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними та обґрунтованими.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що перебування посадових осіб у відрядженнях та на лікарняному не може визнаватись поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки, у випадку відсутності певних осіб, на яких покладено, зокрема, обов`язок оскарження судових рішень, Військова частина повинна визначити відповідальних осіб, які будуть тимчасово виконувати обов`язки осіб, які з поважних причин відсутні.

До того ж, скаржник, посилаючись на такі обставини, не надав з цього приводу жодних доказів, які б підтверджували відсутність вказаних осіб.

Посилання позивача на відсутність коштів для сплати судового збору також не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки це не позбавляє апелянта права подати апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження рішення суду та заявити відповідне клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції установив, що у поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянтом не зазначено жодної поважної причини пропуску такого строку, а тому П`ятий апеляційний адміністративний суд зробив висновок про те, що підстави для задоволення поданої заяви та поновлення пропущеного апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутні.

Верховний Суд також уважає за необхідне зазначити, що зазначені вище норми самі собою не можуть бути безумовною підставою для поновлення процесуального строку на подання відповідної скарги, оскільки скаржник повинен аргументувати те, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили йому звернутися до суду з відповідною заявою протягом строку, визначеного законом, а суд, в свою чергу, має надати безпосередню оцінку поважності цих причин.

Оскільки 20-денний термін продовження процесуальних строків сплинув 06.08.2020, обставини, зазначені апелянтом в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними та обґрунтованими. Крім того, жодних доказів на підтвердження зазначених в поданому до суду апеляційної інстанції клопотанні обставин позивачем надано не було.

Не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення доводи позивача щодо перебування посадових осіб у відрядженнях та на лікарняному, оскільки питання організації роботи працівників останнього мають розв`язуватися безпосередньо позивачем та в жоден спосіб не можуть впливати на процесуальний обов`язок скаржника дотримуватися строку апеляційного оскарження судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України (2747-15) певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, вчинення відповідних дій.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

Недостатність бюджетних асигнувань може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку на оскарження реалізовувати право на оскарження судових рішень.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскаржуваної ухвали свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права (ст. 121, ч. 3 ст. 298, п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови в задоволені касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.