813/1921/15 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податку на додану вартість - 23.02.2021 Прийняття

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" (далі - Товариство) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 (суддя Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 (головуючий суддя - Левицька Н.Г., судді - Обрізко І.М., Сапіга В.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення,

У квітні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2015 № 0009351501.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що суми податку на додану вартість, включені ним до складу податкового кредиту згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.02.2015 № 9019477563 підтверджуються відповідними податковими накладними, сума податку на додану вартість по кожній із яких становить менше 10000,00 грн., з огляду на що позивач не допустив податкового правопорушення в результаті включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за січень 2015 року на підставі податкових накладних, складених у серпні - грудні 2014 року.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 31.06.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту). Платники, які не включили податкові накладні, складені до 01.01.2015, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог пункту 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України (2755-17) . Зазначене стосується податкових накладних, складених до 01.01.2015 як в електронному, так і паперовому вигляді, як зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.05.2016 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: податкові накладні, складені у серпні - грудні 2014 року (сума податку на додану вартість ко кожній із яких становила менше 10000,00 грн.), на загальну суму 204636,00 грн. були отримані Товариством у січні 2015 року, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних, з огляду на що Товариство в межах 180 календарних днів з дати складення податкових накладних, правомірно включило їх до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому вони були отримані, оскільки включення таких даних без наявності податкових накладних було б безпідставним.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що Товариство правомірно в межах 180 календарних днів з дати складення податкових накладних включило до складу податкового кредиту січня 2015 року податок на додану вартість за податковими накладними, які складені у серпні - грудні 2014 року (сума податку на додану вартість ко кожній із яких становила менше 10000,00 грн.), на загальну суму 204636,00 грн.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.02.2021 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 23.02.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року (від 20.02.2015 № 9019477563), результати якої оформлені актом № 612/217/13-04-15-01-09/30823262, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що мало вираз у завищенні Товариством у січні 2015 року податкового кредиту на суму 204636,00 грн., що призвело до завищенні від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 204636,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту січні 2015 року податок на додану вартість за податковими накладними, складеними у період з серпня по грудень 2014 року, оскільки всі податкові накладні, складені у звітних періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року, а платники, які не включили податкові накладні, складені до 01.01.2015, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні податкові періоди з урахуванням вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків цього акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 02.04.2015 № 0009351501, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року на 204636,00 грн.

Відповідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Зазначена вище редакція абзаців 1, 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України діяла до 01.01.2015.

З 01.01.2015 абзаци 1, 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України діяли в новій редакції, за якою не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Тобто норма абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній до 01.01.2015, дозволяла включати до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі отриманої податкової накладної, до якої не висувались вимоги щодо її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому у разі невключення до складу звітного податкового періоду, у даному випадку серпні - грудня 2014 року, податку на додану вартість на підставі отриманої у цьому звітному періоді податкової накладної, за платником податку відповідно до норми абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зберігалося право сформувати податковий кредит протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З набранням чинності з 01.01.2015 нової редакції абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, якою введено умову щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, та нової редакції абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, за якою збережено відповідне право за платником податку, але протягом меншого строку, позивач не втрачає права включити до складу податкового кредиту податок на додану вартість, яке виникло у серпні - грудні 2014 року, на підставі одержаних у цих періодах податкових накладних. При цьому включити суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних платник податку може як шляхом відображення вказаної суми в податковій декларації за звітний податковий період так і шляхом внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 349, ч. 1 ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.