2040/5524/18 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та суму податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції - 23.02.2021 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області (правонаступник Головного управління ДФС у Харківській області) на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.),

У С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм" (далі - ТОВ "Церій Фарм", Товариство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2018 №00001401401, №0001391401, якими Товариству збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 58' 696,00 грн (в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 11' 696,00 грн) та з податку на прибуток на 147' 457,00 грн.

Товариство, обґрунтовуючи позов, посилалося на те, що контролюючий орган провів документальну планову податкову перевірку щодо нього з порушенням пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України (далі - ПК), зважаючи на те, що перевірка не була передбачена в плані-графіку проведення планових документальних перевірок на 2018 рік, оприлюдненому на офіційному веб-сайті ДФС України. Позивач також зазначив, що висновок, викладений в акті перевірки, про безтоварність операцій з придбання ремонтно-будівельних робіт у ТОВ ``Лакшері Буд`` є безпідставним, оскільки обґрунтований посиланням на порушення кримінальних проваджень по факту фіктивного підприємництва з використанням ТОВ ``Лакшері Буд``, тоді як обвинувальний вирок за такий злочин не ухвалено. Відсутність у ТОВ ''Лакшері Буд'' виробничих можливостей для виконання ремонтно-будівельних робіт, на що також послався контролюючий орган в акті перевірки, не може бути беззаперечним свідченням (доказом), що господарські операції не відбулися, оскільки спеціальна техніка, устаткування могли бути задіяні виконавцем робіт на підставі господарських договорів, зокрема про оренду. З посиланням на норми статті 241 Цивільного кодексу України (ЦК) позивач зазначив, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним, тому доводи контролюючого органу щодо підписання договору підряду від 03.08.2015 №2 ОСОБА_1, як директором ТОВ ''Лакшері Буд'', за відсутності у нього на цю дату відповідних повноважень, не можуть прийматися до уваги при оцінці документів, які підтверджують виконання робіт.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 26.09.2018 в задоволенні позову відмовив.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що договір підряду №2 від 03.08.2015 між позивачем (замовник) і ТОВ ''Лакшері Буд'' (виконавець), акт за формою КБ-2в з додатками, технічне завдання, договірна ціна з боку ТОВ ''Лакшері Буд'' підписані ОСОБА_1, який був призначений на посаду директора і отримав право підпису документів тільки 18.08.2015. Суд першої інстанції зробив висновок, що зазначений договір та документи, якими оформлені операції з постачання послуг ТОВ ''Лакшері Буд'' на користь позивача, складені з порушенням цієї частини другої статті 207 ЦК, а відтак зазначені операції не підтверджені належними первинними документами. Суд відхилив довід позивача про відсутність Товариства у плані- графіку перевірки на 2018 рік та про недотримання контролюючим органом умови щодо надіслання рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення перевірки, вказавши, що допуск Товариством посадових осіб ГУ ДФС до перевірки мав місце, тому предметом оцінки суду є лише обставини щодо виявлених під час перевірки порушень Товариством податкового законодавства.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16.04.2018 №00001401401 та №0001391401.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що договір підряду №2 від 03.08.2015 між позивачем (замовник) і ТОВ ''Лакшері Буд'' (виконавець) з боку останнього підписаний ОСОБА_1 .

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку, ніж суд першої інстанції, щодо факту господарських операцій з поставки ТОВ ``Лакшері Буд`` послуг на користь позивача. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи (акт приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, відомості, технічне завдання, локальний кошторис), підписані уповноваженою особою ТОВ ``Лакшері Буд`` та підтверджують, що господарські операції позивача з цим контрагентом відбулися. Застосувавши норму частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд також зробив висновок, що встановлені у кримінальних проваджень обставини щодо діяльності ТОВ ''Лакшері Буд'' як суб`єкта підприємницької діяльності з ознаками фіктивності не є належним доказом в адміністративній справі, а обвинувальний вирок у кримінальних провадженнях, на які посилається ГУ ДФС, не ухвалювався.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить встановлену у ході податкової перевірки інформацію щодо ТОВ "Лакшері Буд", за операціями з яким Товариство збільшило у податковому обліку витрати та податковий кредит, а саме: відсутність у зазначеного контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності через відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів; види діяльності контрагента позивача у відповідності з реєстраційними даними не включають виконання ремонтно-будівельних робіт; аналіз номенклатури товарів в податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), свідчить, що ТОВ ''Лакшері Буд'' придбавало товари (м`ясна продукція, цукор, програмна продукція), а реалізувало послуги (будівельно-монтажні, ремонтні роботи), не маючи для виконання зазначених виробничих і трудових ресурсів; щодо діяльності ТОВ ''Лакшері Буд'' в ряді кримінальних проваджень встановлені обставини як щодо діяльності фіктивного підприємництва; договір підряду від 03.08.2015 №2 про виконання для позивача ремонтно-будівельних робіт від імені ТОВ ''Лакшері Буд'' підписаний ОСОБА_1 як директором, тоді як згідно з реєстраційними даними ця особа була призначена на посаду директора ТОВ ''Лакшері Буд'' тільки 18.08.2015. Відповідач зазначає, що наведені обставини свідчать про безтоварний характер операцій, за якими позивач сформував дані податкового обліку, тоді як суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 (537-2019-п) суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС на ГУ ДПС у Харківській області.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ (дата набрання чинності 08.02.2020), відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ``Церій Фарм`` з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 02.03.2018 №821/20-40-14-01-08/38397772 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, Товариство порушило норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 ''Зобов`язання'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 (z0085-00) , пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 ''Дохід'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (z0860-99) , завищивши суму податкового кредиту за серпень 2015 року на 136228,40грн за операціями з придбання послуг (виконання ремонтно-будівельних робіт) у ТОВ ``Лакшері Буд`` та операційні витрати (рядок 2120 фінансового звіту за 2015 рік), а також фінансовий результат до оподаткування (рядок 02 декларації за 2015 рік) на 817' 370,00 грн за рахунок витрат на придбання вказаних послуг. Такі порушення призвели до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2015 року на 46' 784,00 грн, з податку на прибуток за 2015 рік на 147'127,00 грн та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 91' 829,00 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Висновок контролюючого органу про порушення ТОВ ''Церій Фарм'' правил податкового обліку обґрунтований посиланням на те, що господарські операції з придбання послуг у ТОВ ``Лакшері Буд`` не відбулися, операції були вчинені лише з метою отримання податкової вигоди (є безтоварними), тому у Товариства не було підстав для збільшення в бухгалтерському та податковому обліках сум витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Як на підставу висновку про безтоварність операцій із ТОВ ``Лакшері Буд`` відповідач посилався на те, що цей суб`єкт господарювання має ознаки фіктивного підприємництва, про що свідчать такі обставини, як: відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів, які об`єктивно необхідні для здійснення господарської діяльності; зазначене товариство фігурує в ряді кримінальних проваджень, порушених за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів); серед видів статутної діяльності цього товариства, немає виконання ремонтно-будівельних робіт; згідно з інформацією з ЄРПН ТОВ ''Лакшері Буд'' придбавало різноманітні товари (м`ясна продукція, цукор, програмна продукція), а реалізувало послуги з виконання будівельно-монтажних, ремонтних робіт, не маючи для виконання зазначених робіт умов та виробничих ресурсів. Крім того, договір підряду від 03.08.2015 №2 з боку ТОВ ``Лакшері Буд`` підписаний директором ОСОБА_1, тоді як згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру ця особа була призначена директором, головним бухгалтером лише з 25.08.2015, до цього право на підписання документів від ТОВ ''Лакшері Буд'' належало ОСОБА_2 .

За твердженням відповідача, зазначені обставини у сукупності спростовують реальність операцій між Товариством та ТОВ ``Лакшері Буд``, у зв`язку з чим виписані від імені ТОВ ``Лакшері Буд`` первинні документи не визнані документами, які підтверджують відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку суми витрат (817' 370,00 грн) та податкового кредиту (136' 228,00грн).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХIV (996-14) ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' (далі - Закон №996-ХIV (996-14) ).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни в активах.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Тобто, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Про відсутність фактичного змісту господарських операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.

Верховний Суд послідовно дотримується цієї правової позиції у справах з подібними правовідносинами.

Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій. Проте наявність таких обставин разом може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій. З метою дослідження фактичного постачання товарів/послуг у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та разом, а також разом з іншими доказами у справі.

Тобто, лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення господарських операцій.

У судовому процесі ГУ ДФС наголошувало, що у ТОВ ''Лакшері Буд'' об`єктивно не було можливості виконати ремонтно-будівельні роботи, замовником яких був позивач (внутрішній та зовнішній ремонт будівлі в м. Харкові на вулиці Героїв Праці, 24, включаючи електромонтажні роботи) через відсутність власної та орендованої спеціальної техніки, використання якої потребує виконання таких робіт, та трудових ресурсів. Згідно з відомостями з ЄРПН ТОВ ``Лакшері Буд`` необхідні механізми не придбавало (не орендувало), а також не придбавало ці роботи як посередник. Відповідач посилався також на відповідність діяльності контрагента позивача ознакам фіктивного підприємництва, обґрунтовуючи цей довід інформацією, яка зібрана у кримінальних провадженнях №№32014040000000130, 120170400000000753, порушених за фактами вчинення кримінальних правопорушень у сфері економіки.

Не заперечуючи правильність висновку апеляційного суду, що порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва та/або ухилення від сплати податків в контексті доказу в адміністративній справі не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, водночас, не можна погодитися, що такий довід відповідача не підлягав перевірці з використанням засобів доказування у адміністративній справі. Такі обставини мають значення для розгляду справи і відповідно до частини другої статті 73 КАС входять до предмета доказування, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Такий висновок зроблено Верховним Судом, зокрема у постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

Необхідність з`ясування у цій справі обставин щодо фіктивної підприємницької діяльності з використанням ТОВ ''Лакшері Буд'' обумовлена обставинами, які характеризують діяльність зазначеного товариства, а також неспростованими доводами ГУ ДФС щодо відсутності у нього матеріально-технічних та трудових ресурсів, без яких роботи, замовником яких був позивач, виконати неможливо.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Статтею 90 КАС встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша, третя, четверта зазначеної статті).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції визнав помилковою оцінку судом першої інстанції первинних документів (акта приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (і витрат), відомості ресурсів до локального кошторису на ремонтно-будівельні роботи, технічного завдання, на які позивач посилається на підтвердження своїх доводів, як таких, що підписані від імені ТОВ ''Лакшері Буд'' неуповноваженою особою.

Така оцінка судом першої інстанції зазначених доказів ґрунтувалася на встановленій у справі обставини щодо призначення ОСОБА_1 директором ТОВ ''Лакшері Буд'' з 18.08.2015 та на застосуванні норм частини другої статті 207 ЦК. Згідно цими нормами правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на те її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Водночас, у відповідності з абзацом першим частини першої статті 218 ЦК недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (частина друга статті 218 ЦК).

Отже, оцінка судом першої інстанції наданих позивачем документів тільки в межах вимог частини першої статті 207 ЦК та без врахування, що зазначені документи були складені після 18.08.2015 і що в них уповноваженою особою ТОВ ''Лакшері Буд'' зазначено директора ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнана хибною.

Разом з тим, з оцінку наданих позивачем документів, яку зробив суд апеляційної інстанції, також не можна визнати правильною, оскільки суд апеляційної інстанції при цьому не дотримався норм статті 90 КАС

Всупереч нормам частин третьої, четвертої статті 90 КАС суд апеляційної інстанції не дав оцінку доводу відповідача про недостовірність наданих позивачем документів з огляду на неможливість виконання ТОВ ''Лакшері Буд'' робіт як через фактичну відсутність необхідних для цього ресурсів, так і з врахуванням дійсних цілей, за для яких це товариство було створене.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції цим критеріям судового рішення не відповідає.

Згідно з нормами частин першої, третьої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З огляду на те, що в постанові суду апеляційної інстанції можливість поставити відповідні роботи контрагентом позивача не досліджувалася, підстав для висновку, що апеляційний перегляд справи був здійснений, немає.

Згідно з пунктом другим частини другої статті 353 КАС ( в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ (460-20) , яка підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' зазначеного Закону) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.