380/5209/20 Про визнання протиправною бездіяльність Військової частини Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати особі грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за відповідний період, зобов`язання Військової частини нарахувати та виплатити особі грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій - 23.02.2021 Прийняття

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 4114 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20 червня 2019 року;

- зобов`язати Військову частину А 4114 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20 червня 2019 року;

- визнати протиправним і скасувати п.3 наказу командира Військової частини А 4114 Західного оперативного - територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 20.06.2019 року № 132 в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати Військову частину А 4114 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини А 4114 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 20 червня 2019 року;

- зобов`язано Військову частину А 4114 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме - 20 червня 2019 року;

- визнано протиправним і скасовано п.3 наказу командира Військової частини А 4114 Західного оперативного - територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 20.06.2019 року № 132 в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язано Військову частину А 4114 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених ч.1 ст. 295 КАС України, а також несплатою судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України (не надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. Позиція інших учасників.

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, уважає його необґрунтованим, та ухвалу такою, що підлягає скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Зокрема, скаржник зазначає, що копію оскаржуваного рішення він отримав 01 вересня 2020 року, а з апеляційною скаргою звернувся 01 жовтня 2020 року, тобто в межах строку на оскарження. Також, скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції дійсно мав підстави для залишення апеляційної скарги без руху за відсутності заяви про поновлення строку, але повинен був вирішувати питання щодо наявності факту пропуску строку на апеляційне оскарження з врахуванням дати отримання скаржником повного тексту оскаржуваного судового рішення. Не подання клопотання про поновлення строку не свідчить про неусунення недоліків, оскільки, як зазначає скаржник, він має безумовне право на поновлення строку, оскільки він не був пропущений, а також ним був усунутий один з недоліків апеляційної скарги (сплачений судовий збір), що свідчить про реагування на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду ухвали апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини 4114 Національної гвардії України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року.

Справа надійшла до суду касаційної інстанції 18.01.2021.

Ухвалою від 22.02.2021 зазначену адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Нормативне регулювання.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Стаття 295 КАС України визначає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Позиція Верховного Суду.

Як убачається з матеріалів справи, рішення Львівського окружного адміністративного суду прийнято 26 серпня 2020 року, повний текст рішення складено 26 серпня 2020 року, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 295 КАС України саме з цього дня обчислюється строк на апеляційне оскарження. Згідно супровідного листа від 27 серпня 2020 року судом першої інстанції копію рішення направлено сторонам по справі. 31 серпня 2020 року військовій частині 4114 Національної гвардії України вручено вищезазначене рішення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Натомість, апеляційна скарга подана скаржником 01 жовтня 2020 року, тобто з пропуском 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення (26 серпня 2020 року), а також 30 днів з дня вручення повного тексту рішення (31 серпня 2020 року).

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, шляхом сплати судового збору та надання обґрунтувань поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником сплачено судовий збір, докази чого надано суду, проте не усунуто недолік апеляційної скарги в частині подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.

Враховуючи, що військовою частиною 4114 Національної гвардії України не надано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 листопада 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій та забезпечують право на суд.

Отже, первиною ознакою запровадження обмеження є його закріплення у нормативному акті, що має силу закону. Відсутність такого законодавчого закріплення вказує, що строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

Суд, маючи дискреційні повноваження щодо поновлення строку на оскарження, обов`язково має проаналізувати наведені у відповідній заяві підстави поновлення строку на апеляційне оскарження та відповідні ним докази та зробити висновок про прийняття чи відмову у прийнятті таких підстав та їх достатність для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18.

Частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на те, що скаржником, в установлений судом строк, недоліки, які були підставою для залишення апеляційної скарги усунуто не було, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.

Доводи касаційної скарги про те, що скарга була подана протягом 30 днів з дня отримання повного тексту рішення 01 вересня 2020 року, а тому наявність у скаржника безумовного права на поновлення строку на апеляційне оскарження не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають матеріалам справи та не підтверджені жодними доказами. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судове рішення вручено скаржнику 31 серпня 2020 року, а тому, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 295 КАС України, останній мав подати апеляційну скаргу 30 вересня 2020 року, натомість подав 01 жовтня 2020 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Жодних доказів протилежного в матеріалах справи не міститься.

Викладені в касаційні скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.