640/5320/20 Про стягнення вихідної допомоги у зв'язку із звільненням з органів прокуратури - 23.02.2021 Прийняття

У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач, Офіс Генпрокурора), у якому просив стягнути з Офісу Генпрокурора на користь позивача вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням в розмірі 28 914,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року № 2065ц було звільнено ОСОБА_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язано Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу виплати після звільнення. Проте, згідно розрахункового листа за грудень 2019 року після звільнення ОСОБА_1 було нараховано та виплачено лише компенсацію за невикористані 83 дні відпустки, індексацію доходів, заробітну плату за 18 робочих днів, але не нараховано та не виплачено вихідну допомогу при звільненні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

З 15 вересня 2004 року ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури, а з 28 квітня 2011 року по 24 грудня 2019 року працював в Генеральній прокуратурі України.

Наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року № 2065ц позивача звільнено з посади прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року. Вказаним наказом також зобов`язано Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

Згідно з розрахунковим листком за грудень 2019 року Генеральною прокуратурою України при звільненні 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані 83 календарні дні відпустки, індексацію доходів та заробітну плату за 18 робочих днів.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 27 грудня 2019 року № 358 "Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора", юридична особа "Генеральна прокуратура України" перейменована в "Офіс Генерального прокурора" без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наказом №351 від 23 грудня 2019 року днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02 січня 2020 року.

У зв`язку з невиплатою вихідної допомоги при звільненні позивач звернувся до відповідача з відповідним запитом, на який листом від 06 лютого 2020 року № 27/3-671вих-20 Офіс Генерального прокурора повідомив про відсутність правових підстав для її виплати, оскільки ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", а не відповідно до ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) , яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, а тому позивач не набув права на її отримання.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року зупинено провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генпрокурора про стягнення вихідної допомоги до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/341/20.

Апеляційний суд зазначив, що правомірність звільнення позивача згідно наказу Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року № 2065ц є предметом судового розгляду у справі № 640/341/20, результат вирішення якого безпосередньо впливає на предмет спору у даній справі.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі ч. 3 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України з підстав порушення судом апеляційної інстанції п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

25 січня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 22 лютого 2021 року зазначену справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 23 лютого 2021 року.

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що обставини, які встановлюються у ході розгляду справи № 640/341/20, ніяким чином не перешкоджають прийняттю судом законного рішення у цій справі.

ОСОБА_1 вважає, що апеляційним судом не зазначено, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 640/341/20, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 640/5320/20.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не подавав, що не є перешкодою для перегляду судового рішення апеляційної інстанції.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Питання зупинення провадження у справі врегульовано ст. 236 КАС України, відповідно до п. 3 ч. 1 якої суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, за змістом наведеної норми процесуального закону, яка не підлягає розширеному тлумаченню, в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, адміністративного судочинства суд зупиняє провадження у справі, але саме до набрання законної сили судовим рішенням в такій іншій справі.

VІІ. Висновки Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

В силу положень ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, предметом розгляду у цій справі є невиплата відповідачем вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 на підставі наказу Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року №2065ц.

Позовними вимогами у справі № 640/341/20 є: визнання протиправним та скасування рішення № 6 Кадрової комісії № 2 від 04 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 ; визнання протиправним і скасування наказу Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2065ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України; поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України; стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зупиняючи провадження у справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що результат вирішення справи щодо правомірності звільнення позивача згідно наказу Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року № 2065ц, що є предметом судового розгляду у справі № 640/341/20, безпосередньо впливає на розгляд даної справи, оскільки предмет спору у даній справі пов`язаний зі звільненням позивача.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Положення статті 236 КАС регулюють питання зупинення провадження у справі. Так, у пункті 3 частини першої цієї статті передбачено, що суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Водночас, у цій статті також міститься застереження про те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета справи.

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку, зокрема, адміністративного судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

З матеріалів справи убачається, що наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року № 2065ц було звільнено ОСОБА_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язано Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу виплати при звільненні.

Предметом доказування в адміністративній справі, що розглядається, є стягнення на користь позивача вихідної допомоги у зв`язку з його звільненням, наявність або відсутність для цього правових підстав.

Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що факт звільнення позивача є визначальним та достатнім для вирішення питання, щодо виплати вихідної допомоги.

У свою чергу, питання правомірності/протиправності звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури жодним чином не впливає на вирішення питання щодо наявності підстав для виплати вихідної допомоги у зв`язку з таким звільненням.

Сама лише взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі щодо вирішення питання про правомірності звільнення позивача згідно наказу Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року № 2065ц, що є предметом судового розгляду у справі № 640/341/20.

Оскаржувана ухвала не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, як в частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі №640/341/20, так і в частині того, що зібрані у даній справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить положенням п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.