803/2408/14 Про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення з органів Національної поліції України, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії - 23.02.2021 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року

(суддя-доповідач - Шинкар Т.І., судді: Онишкевич Т.В., Гуляк В.В.)

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1, МВС України), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - відповідач 2, УМВС України в Житомирській області), третя особа на стороні відповідача Міністерство юстиції України, в якому просив:

- визнати незаконними та скасувати накази МВС України від 27.10.2014 року №2239 о/с "По особовому складу", УМВС України в Житомирській області від 04.11.2014 року №350 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника УМВС України в Житомирській області - начальника слідчого управління міліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника УМВС України в Житомирській області - начальника слідчого управління міліції;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (1682-18) - інформацію щодо ОСОБА_1 ;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року задоволено частково адміністративний позов.

Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року № 2239 о/с "По особовому складу".

Визнано протиправним і скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 04 листопада 2014 року №355 о/с "По особовому складу".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області - начальника слідчого управління з 04 листопада 2014 року.

Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 632005,09 грн. (шістсот тридцять дві тисячі п`ять гривень 09 коп.).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, з підстав визначених пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України, оскільки до апеляційної скарги не долучено документів, які підтверджують, що особа, яка підписала апеляційну скаргу, уповноважена відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на підписання та подання апеляційної скарги.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач 1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що документи, які підтверджують, що Роговський А.А. є особою, яка діє в порядку самопредставництва від імені МВС України (з правом підпису та подання апеляційної скарги на рішення (ухвалу) суду) були надані під час розгляду справи судом першої інстанції, зазначені документи наявні в матеріалах справи під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Також скаржник зауважує, що процесуальний закон не вимагає додатково подавати документи на підтвердження повноважень представника, якщо вони подавалися раніше і наявні в матеріалах справи.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до пп. 19 п. 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) , згідно з якими представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Оскільки провадження у справі відкрито у 2014 році, документом, який підтверджує повноваження представника МВС на підписання та подання апеляційної скарги, є довіреність від 18 грудня 2019 року №09/2019, що міститься в матеріалах справи.

Позивачем, відповідачем 2 та третьою особою відзиви на касаційну скаргу не подані, що не перешкоджає її розгляду.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року.

Ухвалою від 22 лютого 2021 зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 23 лютого 2021 року.

Нормативне регулювання. Позиція Верховного Суду.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом апеляційної інстанції в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно з частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Частиною восьмою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) дає підстави для висновку, що право на подання і підписання апеляційної скарги має особисто керівник (інша особа в порядку самопредставництва), або представник на підставі довіреності. Копія довіреності може засвідчуватись суддею, або у визначеному законом порядку. Крім того, при наявності в матеріалах справи копії довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника, останній при зверненні до суду з апеляційною скаргою може не подавати підтвердження своїх повноважень.

У відповідності до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) , згідно абзацу третього якого представництво в суді у провадженнях розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) , здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) (30 вересня 2016 року), а тому представництво в даній справі здійснюється за правилами, що діяли до набрання ним чинності.

Згідно частини першої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

У відповідності до частин першої, третьої статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи. Довіреності від імені осіб приватного права видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи. Довіреності від імені особи публічного права видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи і засвідчуються печаткою такої особи публічного права (за наявності).

З матеріалів справи убачається, що апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України у відповідності до вимог підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) було подано до апеляційного суду через суд першої інстанції.

04 серпня 2020 року адміністративну справу разом з апеляційною скаргою направлено до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року від імені Міністерства внутрішніх справ України підписана представником Роговским А.А.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до апеляційної скарги не долучено документів, які підтверджують, що особа, яка підписала апеляційну скаргу, уповноважена відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на підписання та подання апеляційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду наголошує, що в матеріалах справи, які були наявні в суду апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, містилась копія довіреності № 09/2019 від 18 грудня 2019 року (строк дії довіреності - один рік), наказ від 15 березня 2018 року №206 "Про затвердження Положення про Департамент юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України", наказ від 04 лютого 2020 року №94 "Про внесення змін до Положення про Департамент юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України", наказ від 25 березня 2018 року №207 "Про затвердження посадових інструкцій працівників Департаменту юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України" та копія службового посвідчення Роговського А.А. (том 3, а.с.73-77).

З тексту наданої довіреності убачається, що Роговському А.А. надано право представляти інтереси МВС в усіх судах України, з усіма правами, наданими сторонами, третій особі, в тому числі право підписувати документи, необхідні для представництва інтересів МВС в судах, та оскаржувати рішення суду.

З урахуванням цього, станом на момент подання апеляційної скарги, матеріали справи містили документи, які підтверджували повноваження Роговського А.А. на підписання та подання апеляційної скарги, які повинні були враховуватись судом апеляційної інстанції згідно з положеннями частин 1,3 статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року), частини восьмої статті 59, пп.19 п. 1 розділу VII "Перехідні положення КАС України (2747-15) " (в чинній редакції).

Таким чином, підстави для повернення апеляційної скарги, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, в суду апеляційної інстанції були відсутні.

Крім того, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання відповідності копії документу, що підтверджує повноваження представника, вимогам статті 59 КАС України слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документу, відсутність у довіреності повноважень представника на засвідчення копій документів від імені довірителя тощо.

Така правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №826/5500/18, в якій також зазначено, що трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду є надмірним формалізмом.

Повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував і дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України (2747-15) , Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.