821/3195/15-а Про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення зі служби в органах Служби безпеки України, поновлення на службі, визнання дій протиправними, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - 18.02.2021 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України в особі голови Грицака Василя Сергійовича, Управління Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника Ярмака Дмитра Борисовича про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, визнання дій протиправними, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1, Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді- Мельничука В.П., суддів: Горяйнова А.М., Глущенко Я.Б.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України в особі голови Грицака В.С., Управління Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника Ярмака Д.Б., в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

1.1. визнати незаконними дії Служби безпеки України в частині невиконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України в частині непризначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області у відповідності до наказу голови Служби безпеки України № 28-ос "По особовому складу" від 15.01.2014 року;

1.2. визнати незаконною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області в частині невиконання наказу голови Служби безпеки України № 28-ос "По особовому складу" від 15.01.2014 року щодо призначення на посаду начальника відділу в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області;

1.3. визнати незаконною бездіяльність Служби безпеки України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу в Управління Служби безпеки України в Херсонській області;

1.4. визнати незаконними дії Управління Служби безпеки України в Херсонській області по невиконанню наказу голови Служби безпеки України № 10/75-ос "По особовому складу" від 06.11.2014 року;

1.5. визнати незаконними дії (бездіяльність) голови Служби безпеки України та начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо порушення термінів перебування полковника ОСОБА_1 у розпорядженні за наказами голови Служби безпеки України № 28-ос "По особовому складу" від 15.01.2014 року та № 10/75-ос "По особовому складу" від 06.11.2014 року у відповідності до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України;

1.6. визнати незаконним та скасувати наказ голови Служби безпеки України № 810-ос "По особовому складу" від 22.08.2015 року;

1.7. винести рішення суду про поновлення ОСОБА_1 в Управлінні служби безпеки України в Херсонській області по посаді начальника відділу у відповідності до наказу Голови Служби безпеки України № 28-ос "По особовому складу" від 15.01.2014 року;

1.8. поновити ОСОБА_1 на військової службі в Службі безпеки України з 08.09.2015 року;

1.9. зобов`язати Голову Служби безпеки України провести призначення ОСОБА_1 по посаді начальника відділу в Службі безпеки України;

1.10. включити до списку особового складу Служби безпеки України ОСОБА_1 ;

1.11. визнати незаконним та скасувати наказ Управління Служби безпеки України в Херсонській області "По особовому складу" від 08.09.2015 року № 624-ос;

1.12. стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.08.2015 року по дату поновлення на роботі, стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області недоплачену суму коштів (грошового забезпечення) в розмірі на день ухвалення рішення суду;

1.13. стягнути зі Служби безпеки України на його користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.;

1.14. стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на його користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.;

1.15. стягнути зі Служби безпеки України недоплачену суму коштів (одноразову винагороду) за тривалу безперервну військову службу;

1.16. стягнути недоплачену суму коштів (заборгованість) з Управління Служби безпеки України в Херсонській області (згідно до розрахунку в додатку), понесені ним судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі, прийняти постанову про негайне виконання постанови суду з дати оголошення рішення;

1.17. встановити Службі безпеки України в особі голови Грицака B.C. та Управлінню Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника управління Зубкова О.П. термін надання звіту про виконання судового рішення до суду.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його було незаконно не призначено на посаду начальника відділу в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області, хоча це було передбачено наказом № 28-ос від 15.01.2014 року, терміни перебування позивача у розпорядженні були порушені відповідачами, позивача було безпідставно звільнено із військової служби в органах Служби безпеки України, не була дотримана процедура такого звільнення, його звільнення було невмотивованим та недоцільним, а тому він підлягає поновленню на роботі та призначенню на посаду начальника відділу в УСБУ в Херсонській області.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходив службу в органах Служби безпеки України з січня 1998 року.

3.1. З 2013 року позивач проходив службу на посаді начальника відділу Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Донецькій області.

3.2. Наказом голови Служби безпеки України від 15.01.2014 року по особовому складу № 28-ос полковника ОСОБА_1 з 15 січня 2014 року по 15 лютого 2014 року за підпунктом "а" пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (далі - Положення) було зараховано у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області по посаді начальника відділу зі збереженням розмірів раніше встановлених надбавок, доплати та преміювання згідно з Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженою наказом Служби безпеки України №35/ДСК-2008 року, звільнивши його з посади начальника відділу управління Служби безпеки України в Донецькій області.

3.3. Відповідно до Наказу голови Служби безпеки України від 06.11.2014 року по особовому складу № 10/75-ОС полковника ОСОБА_1, який перебуває у розпорядженні начальника управління по посаді начальника відділу (полковник) за підпунктом "а" пункту 48 Положення, було зараховано у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області за підпунктом "б" пункту 48 (у зв`язку з проведенням організаційних заходів згідно з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 08 січня 2014 року №1/ДСК) з 06 листопада 2014 року по 06 лютого 2015 року.

3.4. 09 червня 2015 року Управлінням Служби безпеки України в Херсонській області було складено висновок про неможливість подальшого службового використання позивача.

3.5. Згідно з довідками від 09 червня 2015 року, від 22 липня 2015 року та від 13 серпня 2015 року службовими особами Управління Служби безпеки України в Херсонській області з позивачем проведено бесіди та, зокрема, повідомлено про відсутність в Управління Служби безпеки України в Херсонській області відповідних посад, на які розраховує ОСОБА_1, а також підготовлений висновок про неможливість його подальшого службового використання.

3.6. 10 серпня 2015 року начальником Управління Служби безпеки України в Херсонській області підготовлено подання до звільнення позивача з військової служби за підпунктом "б" пункту 61 (у запас Збройних Сил України) та за підпунктом "г" пункту 63 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) Положення.

3.7. Наказом Голови Служби безпеки України від 22.08.2015 року № 810-ос позивача було звільнено з військової служби по Управлінню Служби безпеки України в Херсонській області за підпунктом "б" пункту 61 та підпунктом "г" пункту 63 Положення (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) у запас Збройних Сил України.

3.8. Наказом т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 08.09.2015 року позивача було виключено із списків особового складу за підпунктом "б" пункту 61, підпунктом "г" пункту 63 Положення (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) у запас Збройних Сил України.

3.9. Не погоджуючись з вказаними наказами та вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року позов задоволено частково.

4.1. Визнано незаконними дії голови Служби безпеки України та начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо порушення термінів перебування полковника ОСОБА_1 у розпорядженні за наказом голови Служби безпеки України № 28-ос від 15.01.2014 року та № 10/75-ос від 06.11.2014 року.

4.2. Стягнуто зі Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

4.3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4.4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами було порушено терміни перебування позивача у розпорядженні командира. А саме, замість передбачених п.п. "а" і "б" пункту 48 Положення 1 і 3 місяці відповідно, позивач через різні чинники знаходився у розпорядженні начальника Управління СБУ в Херсонській області з 15 січня 2014 року по день звільнення зі служби - 08 вересня 2015 року.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.

5.1. Визнано незаконною бездіяльність Служби безпеки України в частині невиконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України в частині непризначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області у відповідності до наказу голови Служби безпеки України № 28-ос "По особовому складу" від 15 січня 2014 року та наказу голови Служби безпеки України № 10/75-ос "По особовому складу" від 06 листопада 2014 року.

5.2. Визнано протиправною бездіяльність начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області Ярмака Дмитра Борисовича по невиконанню наказів голови Служби безпеки України № 28-ос "По особовому складу" від 15.01.2014 року, № 10/75-ос "По особовому складу" від 06.11.2014 року.

5.3. Визнано протиправною бездіяльність голови Служби безпеки України та начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо порушення термінів перебування ОСОБА_1 у розпорядженні за наказами голови Служби безпеки України № 28-ос "По особовому складу" від 15.01.2014 року та № 10/75-ос "По особовому складу" від 06.11.2014 року у відповідності до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

5.4. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Служби безпеки України № 810-ос "По особовому складу" від 22.08.2015 року.

5.5. Поновлено ОСОБА_1 на військовій службі в органах Служби безпеки України з 22 серпня 2015 року.

5.6. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Служби безпеки України в Херсонській області "По особовому складу" від 08.09.2015 року № 624-ос.

5.7. Поновлено ОСОБА_1 в списках особового складу Управління Служби безпеки України в Херсонській області.

5.8. Стягнуто з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.08.2015 року, яке на час ухвалення рішення складає 273226 (двісті сімдесят три тисячі двісті двадцять шість) грн. 43 коп.

5.9. Стягнуто з Управління Служби безпеки України в Херсонській області, Служби безпеки України за рахунок бюджетних асигнувань в рівних частинах на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 75000 (сімдесят п`ять тисяч) грн.00 коп.

5.10. Стягнуто з Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. відповідно.

5.11. В іншій частині позовних вимог, відповідно до яких, позивач просив:

- визнати незаконною бездіяльність Служби безпеки України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу в Управління Служби безпеки України в Херсонській області;

- визнати незаконними дії Управління Служби безпеки України в Херсонській області по невиконанню наказу голови Служби безпеки України № 10/75-ос "По особовому складу" від 06.11.2014 року;

- винести рішення суду про поновлення ОСОБА_1 в Управлінні служби безпеки України в Херсонській області по посаді начальника відділу у відповідності до наказу Голови Служби безпеки України № 28-ос "По особовому складу" від 15.01.2014 року;

- зобов`язати Голову Служби безпеки України провести призначення ОСОБА_1 по посаді начальника відділу в Службі безпеки України;

- стягнути зі Служби безпеки України на його користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.; (відмовлено в межах суми 48000 грн.)

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на його користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.; (відмовлено в межах суми 47000 грн.)

- стягнути зі Служби безпеки України недоплачену суму коштів (одноразову винагороду) за тривалу безперервну військову службу;

- встановити Службі безпеки України в особі голови Грицака B.C. та Управлінню Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника управління Зубкова О.П. термін надання звіту про виконання судового рішення до суду - відмовлено.

5.12. Допущено до негайного виконання рішення суду.

IV. Касаційне оскарження

6. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині.

6.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Скаржник наголошує на неповному з`ясуванні обставин справи судом апеляційної інстанції.

6.2. У відзиві на касаційну скаргу Служба безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області наголошують на правомірності висновків суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

7. У касаційній скарзі Служба безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову постанову в цій частині, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

7.1. В обґрунтування касаційної скарги Служба безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області посилаються на помилковість висновків суду апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог.

7.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідачів, позивач наголошує на правомірності висновків суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції у вказаній частині прийнята з дотриманням вимог процесуального права. При перегляді справи, суд апеляційної інстанції повністю дослідив всі докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилалися в апеляційній скарзі.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

9. Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

11. Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

11.1. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

12. Згідно частиною 1 статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

13. Статтею 19 Закону України "Про Службу безпеки України" визначено, що кадри Служби безпеки України складають, зокрема, співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

14. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про Службу безпеки України" умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.

15. Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України № 1262/2007 (далі - Положення) в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів) допускається, зокрема, за службовою потребою в разі переведення військовослужбовців до нового місця служби - до 1 місяця, у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до 3 місяців.

16. Відповідно до абзаців 2-5 пункту 48 вказаного Положення після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні прямого начальника (командира), а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.

16.1. Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження прямих начальників (командирів) наказами по особовому складу начальників, які мають право призначення на ці посади.

16.2. Час перебування військовослужбовця на лікуванні, в основній та встановлених законодавством додаткових відпустках із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.

16.3. За військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження прямих начальників (командирів), зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

17. За приписами пункту 61 Положення звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється, зокрема, у запас Служби безпеки України - осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби в мирний або воєнний час у разі недоцільності використання їх у запасі Служби безпеки України або на їх прохання.

17.1. Звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється за підставами, передбаченими пунктами 62 і 63 цього Положення, як правило, без зарахування в розпорядження прямих начальників (командирів).

17.2. Рішення про звільнення з військової служби в запас або у відставку доводиться до відома військовослужбовців Служби безпеки України, як правило, не пізніше ніж за два місяці до подання про звільнення. Безпосередні та прямі начальники проводять з ними особисті бесіди.

18. Відповідно до підпункту "г" пункту 63 Положення особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

19. Згідно з підпунктом "б" пункту 67 Положення звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється, щодо осіб офіцерського складу Служби безпеки України - у військових званнях від полковника (капітана 1 рангу) до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) - Головою Служби безпеки України.

20. Відповідно до пункту 68 Положення днем звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу Служби безпеки України.

21. Аналогічні положення закріплені й у Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженій наказом Служби безпеки України від 14 жовтня 2008 року № 772 (z1323-08) , в редакції, що діяла на час спірних правовідносин (далі - Інструкція), яка визначає механізм реалізації вимог Положення.

22. Згідно з абзацами 1, 2, 4 пункту 4.9. Інструкції зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

22.1. Зарахування у розпорядження відповідних начальників (із зазначенням їх конкретних посад) проводиться наказами по особовому складу з обов`язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, їх начальниками в установленому порядку.

22.2. Начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов`язані організовувати їх службову діяльність, здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення, інших нормативно-правових актів та несуть відповідальність за дотримання встановлених термінів перебування підлеглих у розпорядженні. Вони зобов`язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Управління роботи з особовим складом здійснює загальний контроль за дотриманням встановлених термінів перебування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядженні відповідних начальників.

23. Відповідно до пункту 4.10 Інструкції зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт "б" пункту 48 Положення) здійснюється за рішенням Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів відповідних начальників у разі звільнення їх з посад у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів. При проведенні організаційно-штатних змін, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, разом з організаційно-штатними пропозиціями подаються в установленому порядку пропозиції щодо подальшого використання військовослужбовців, посади яких скорочуватимуться.

23.1. З військовослужбовцем, якого звільнено з посади у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів та зараховано у розпорядження, начальник, у розпорядження якого він зарахований, або один із його заступників (з військовослужбовцем, який зарахований у розпорядження Голови Служби безпеки України, - Голова Служби безпеки України чи за його дорученням один із його заступників або начальник Управління роботи з особовим складом) проводить бесіду, під час якої ознайомлює його з наказом про зарахування у розпорядження, роз`яснює права та обов`язки, пов`язані з перебуванням у розпорядженні, доводить тимчасові функціональні обов`язки на період перебування у розпорядженні, а також попереджає про те, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні він не буде призначений на штатну посаду відповідно до пунктів 44 - 46 Положення, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі. Результати цієї бесіди оформлюються довідкою (рапортом), яка (який) долучається до частини "Особова справа" матеріалів особової справи військовослужбовця.

23.2. При комплектуванні вакантних посад в органах, підрозділах, закладах, установах у першу чергу розглядаються питання про призначення на ці посади військовослужбовців, посади яких скорочуються або які зараховані в розпорядження відповідних начальників у зв`язку з проведенням організаційних заходів. Їх призначення на посади здійснюється відповідно до вимог пунктів 1.3, 4.3 цієї Інструкції.

23.3. У разі відсутності в органі, підрозділі, закладі, установі рівної посади, яку займав військовослужбовець до зарахування в розпорядження, керівник цього органу, підрозділу, закладу, установи не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку перебування військовослужбовця в розпорядженні організовує через Управління роботи з особовим складом підбір відповідних посад у системі Служби безпеки України з урахуванням його фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності, стану здоров`я. Зазначені заходи не проводяться у випадку прийняття посадовою особою, визначеною у пункті 67 Положення, рішення про задоволення клопотання (поданого рапорту) військовослужбовця, який зарахований у розпорядження, про звільнення з військової служби у Службі безпеки України у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

23.4. У разі неможливості призначення військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на рівну посаду відповідним начальником приймається рішення про призначення такого військовослужбовця на нижчу посаду (не більше як на один ступінь), а за його бажанням чи згодою згідно з поданим рапортом - на будь-яку іншу нижчу посаду або звільнення з військової служби в установленому порядку. Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні (з урахуванням його продовження відповідно до пункту 4.14 цієї Інструкції, але не пізніше ніж через 6 місяців з дня зарахування у розпорядження відповідного начальника) та у разі прийняття з урахуванням вимог законодавства, яким встановлено додаткові гарантії соціального захисту для окремих категорій осіб, рішення про неможливість подальшого його службового використання в органах, підрозділах, закладах, установах складається та затверджується їх керівниками висновок, який долучається до матеріалів на звільнення військовослужбовця з військової служби. У зазначеному висновку в обов`язковому порядку зазначаються:

- біографічні дані військовослужбовця (прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, стаж військової служби);

- остання посада перед зарахуванням у розпорядження з датою призначення на неї;

- строк останнього перебування в розпорядженні;

- вжиті заходи щодо подальшого службового використання цього військовослужбовця та посадові особи, які брали участь у цих заходах;

- результати медичного огляду в разі направлення військовослужбовця до військово-лікарських комісій для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров`я;

- результати вжитих заходів та висновки щодо подальшого службового використання військовослужбовця.

23.5. Висновок, передбачений абзацом шостим цього пункту, також обов`язково складається стосовно військовослужбовців, які зараховані у розпорядження за підпунктом "є" пункту 48 Положення.

24. Згідно з пунктом 4.13 Інструкції звільнення військовослужбовця з посади та зарахування його в розпорядження відповідного начальника провадиться не раніше дня видання наказу по особовому складу про таке звільнення з посади та зарахування в розпорядження, а у разі, якщо таке звільнення з посади здійснюється у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів з дня набрання чинності наказом про зміни в штаті або дня, зазначеного в цьому наказі.

25. Час перебування військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні відповідного начальника, на лікуванні, в щорічній основній, додаткових, творчих, соціальних відпустках та відпустках у зв`язку із хворобою, за сімейними обставинами та з інших поважних причин, продовжує строк цього розпорядження на період перебування військовослужбовця на лікуванні у зазначених відпустках, про що видаються відповідні накази по особовому складу щодо продовження строку перебування в розпорядженні (пункт 4.14 Інструкції).

26. Відповідно до пункту 7.2. Інструкції військовослужбовці, які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів (у разі неможливості використання по службі у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) і які не набули права на пенсію за вислугою років, попереджаються начальником органу, підрозділу, закладу, установи про звільнення з військової служби через ознайомлення з висновком, зазначеним у пункті 4.10 цієї Інструкції (шляхом залишення на ньому особистого підпису).

27. Відповідно до пункту 7.4 Інструкції з військовослужбовцями, які звільняються за однією з підстав, передбачених підпунктами "а" - "д", "з", "і" пункту 62 Положення та підпунктами "а" - "д", "и" пункту 63 Положення, перед звільненням із військової служби проводиться не менше двох індивідуальних бесід.

27.1. Бесіди перед звільненням проводяться: з військовослужбовцями, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників, у розпорядженні якого вони перебувають. Якщо під час бесід військовослужбовцями, що звільняються, порушені питання, які не можуть бути вирішені начальниками, що проводять бесіди, останні доповідають їх з викладенням довідкових даних старшому прямому начальнику для прийняття рішення.

27.2. Перша бесіда проводиться завчасно перед поданням до звільнення, під час якої роз`яснюються підстави і строки подання до звільнення, пільги та переваги з працевлаштування і матеріально-побутового забезпечення, надаються необхідні роз`яснення з інших питань, встановлюється підрозділ Центрального управління, регіональний орган Служби безпеки України чи військовий комісаріат для направлення військовослужбовця на військовий облік та місце його і проживання після звільнення, з`ясовуються прохання військовослужбовця.

27.3. При цьому з військовослужбовцем обговорюються питання перебування його в запасі, керівництвом органу, підрозділу, закладу, установи визначається вид запасу.

27.4. Друга бесіда проводиться безпосереднім начальником перед надсиланням подання до звільнення, під час якої надаються відповіді на запитання і прохання, висловлені військовослужбовцем під час першої бесіди, уточнюються підстави звільнення з урахуванням висновку військово-лікарської комісії та інші питання, пов`язані зі звільненням.

27.5. Зміст проведених бесід відображається в листках бесід, що підписуються начальниками, які проводили бесіди, та військовослужбовцем, що звільняється. Листки бесід долучаються до частини "Особова справа" матеріалів особової справи військовослужбовця.

27.6. У разі відмови військовослужбовця підписати листок бесіди його підписує начальник, який проводив бесіду, та особи, присутні під час бесіди, із зазначенням факту відмови.

28. Згідно з пунктом 7.15. Інструкції наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником.

28.1. Виключення військовослужбовців, які звільнені з військової служби, зі списків особового складу проводиться на підставі відповідного наказу з урахуванням часу на здавання посади.

29. Після видання наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця із військової служби підстави звільнення (пункти 62 і 63 Положення) зміні не підлягають, якщо під час звільнення не допущено порушення чинного законодавства і не виявлено нових обставин, пов`язаних зі звільненням (пункт 7.16. Інструкції).

VI. Позиція Верховного Суду

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

32. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, що підставою звільнення позивача з військової служби є неможливість його подальшого службового використання на службі, як такого, що перебуває у розпорядженні начальника Управління СБ України в Херсонській області у зв`язку з скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

33. Наказом голови Служби безпеки України № 810-ос "По особовому складу" від 22 серпня 2015 року позивача було звільнено з військової служби по Управлінню Служби безпеки України в Херсонській області за п. "б" пункту 61 та підпунктом "г" пункту 63 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) у запас Збройних Сил України.

34. Перевіряючи касаційні скарги в межах наведених у них доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.

35. За приписами 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

36. Згідно з пунктом 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

37. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).

38. Оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

39. Верховний Суд наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказом голови Служби безпеки України від 15 січня 2014 року № 28-ОС полковника ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області з 15 січня 2014 року по 15 лютого 2014 року за підпунктом "а" пункту 48 Положення, звільнивши його з посади начальника відділу управління Служби безпеки України в Донецькій області.

40. Наказом від 06 листопада 2014 року по особовому складу № 10/75-ОС полковника ОСОБА_1 було зараховано у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області за підпунктом "б" пункту 48 (у зв`язку з проведенням організаційних заходів) з 6 листопада 2014 року по 6 лютого 2015 року.

41. Вказані накази позивачем своєчасно до суду оскаржено не було.

42. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 821/1702/15-а, яку залишено без змін судами вищестоящих інстанцій, відповідний позов було залишено без розгляду у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду.

43. Предметом розгляду у цій справі є дії, бездіяльність голови Служби безпеки України та начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області під час проходження позивачем військової служби в органах Служби безпеки України та перебування у розпорядженні по посаді начальника відділу Управління Служби безпеки України в Херсонській області після звільнення позивача з посади начальника відділу Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Донецькій області, вимоги позивача щодо його поновлення по посаді начальника відділу Управління Служби безпеки України в Херсонській області після звільнення з військової служби в Службі безпеки України на підставі висновку про неможливість його подальшого службового використання на службі, як такого, що перебуває у розпорядженні начальника Управління СБ України в Херсонській області у зв`язку з скороченням штатів або проведення організаційних заходів, поновлення на військової службі в Службі безпеки України, щодо зобов`язання Голову Служби безпеки України провести призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу в Службі безпеки України, а також включити позивача до списку особового складу Служби безпеки України.

44. Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, зокрема, про бездіяльність начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області в особі Ярмака Дмитра Борисовича щодо виконання наказів Голови Служби безпеки України та Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України відносно позивача, оскільки в період перебування позивача в розпорядженні за наказом голови Служби безпеки України № 28-ос від 15.01.2014 року за пп. "а" п. 48 Положення позивачу в період дії цього наказу жодна з посад не пропонувалась, тобто мета переміщення позивача досягнута не була.

45. В свою чергу, як під час розгляду в судах попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі відповідачі наголошують на тому, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що Управлінням Служби безпеки України в Херсонській області вживалися заходи по вирішенню питання щодо призначення позивача на посаду, зокрема направлялись запити до Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України щодо наявності вакантних посад у регіональних органах Служби безпеки України. Також, позивачу пропонувались посади рівня начальника відділу та на одну ступінь нижче в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області та регіональних органах Служби безпеки України, надавались списки вакантних посад. Від вказаних посад відповідач відмовлявся.

46. На підтвердження вказаним обставинам, відповідачі посилаються на наявні в матеріалах справи довідки про бесіду з полковником ОСОБА_1 від 30 травня 2014 року №71/22/3-4898, від 09 липня 2014 року №71/22/3-7340, від 18 серпня 2014 року №71/22/3-9656, від 04 лютого 2015 року №71/22/3-482, від 12 березня 2015 року №71/22/3-1084, від 03 квітня 2015 року №71/22/3-1555.

47. Наведені обставини суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав їм належної оцінки.

48. В касаційній скарзі відповідачі наголошують також на тому, що суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку встановленим обставинам по справі не врахував, що в період перебування ОСОБА_1 в розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області в розпорядженні начальника цього Управління перебували й інші офіцери (8 осіб), які за наявності бажання в подальшому проходити військову службу, були призначені на посади. За погодженням з військовослужбовцями, вони призначалися на нижчі посади або для подальшого проходження служби направлялися в інші регіони України та до міжрайпідрозділів Управління Служби безпеки України в Херсонській області, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Управління від 21 березня 2016 року.

49. Наведені доводи скаржників Верховний Суд вважає підставними, оскільки зазначені обставини можуть свідчити про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про запровадження відповідачами стосовно позивача штучного механізму щодо його звільнення з військової служби та бездіяльності відповідачів, яка цьому передувала.

50. Також, в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновок від 09 червня 2015 року про неможливість подальшого службового використання позивача, який був підставою для прийняття наказу № 810-ос, не є самостійною підставою для звільнення з військової служби, а Службою безпеки України не вказано, який же саме документ у відповідності до вимог Положення № 1262/2007 та Інструкції № 772 став рішенням (підставою для звільнення) про звільнення з військової служби, ким він складався, коли і яким чином доводився до військовослужбовця.

51. Верховний Суд звертає увагу, що за приписами пункту 4.10 Інструкції після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні (з урахуванням його продовження у відповідності до пункту 4.14 Інструкції, але не пізніше ніж через 6 місяців з дня зарахування в розпорядження відповідного начальника) та у разі прийняття з урахуванням вимог чинного законодавства України, якими встановлено додаткові гарантії соціального захисту для окремих категорій осіб, рішення про неможливість подальшого його службового використання в органах, підрозділах, закладах, установах складається та затверджується відповідними керівниками висновок, який долучається до матеріалів на звільнення військовослужбовця з військової служби.

52. З урахуванням наведених вимог, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що відповідно до вказаної вище правової норми висновок є саме рішенням про неможливість подальшого службового використання позивача в органах, підрозділах, закладах, установах.

53. Крім того, судом не враховано, що позивача зараховано у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області відповідно до наказу голови Служби безпеки України від 06 листопада 2014 року по особовому складу № 10/75-ОС за підпунктом "б" пункту 48 (у зв`язку з проведенням організаційних заходів згідно з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 08 січня 2014 року №1/ДСК) з 06 листопада 2014 року по 06 лютого 2015 року. Вказаний наказ набрав законної сили. Підстави зарахування позивача у розпорядження у зв`язку з проведенням організаційних заходів підтверджуються зазначеним наказом.

54. Щодо висновку суду апеляційної інстанції про те, що відповідачами не надано доказів ознайомлення позивача з наказом "По особовому складу" від 22.08.2015 року № 810-ос, яким його звільнено з військової служби, Верховний Суд звертає увагу на наступне.

55. В касаційній скарзі відповідачі наполягають на тому, що 04 та 15 вересня 2015 року позивачу рекомендованими листами на адресу його місця реєстрації були надіслані повідомлення про звільнення зі служби та прохання прибути до Управління. Зазначають, що листи повернулися на адресу Управління Служби безпеки України в Херсонській області, як не отримані, що підтверджується копіями листів з фіскальними чеками ХД УДППЗ "Укрпошта" та копією довідки з місця реєстрації ОСОБА_1 наявними в матеріалах справи.

56. Наведеним обставинам та доводам відповідачів судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки.

57. Позивач в касаційній скарзі наголошує на неповному з`ясуванні судом апеляційної інстанції обставин справи при розгляді частини позовних вимог. Зокрема, скаржник звертає увагу, що суд апеляційної інстанції частково задовольняючи позов, невірно розглянув позовну вимогу в частині щодо поновлення позивача в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області по посаді начальника відділу, оскільки розглянув вказану позовну вимогу як поновлення на вказаній посаді.

58. Так, в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що в частині позовних вимог щодо поновлення позивача в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області на посаді начальника відділу у відповідності до наказу Голови Служби безпеки України " 28-ос "По особовому складу" від 15.01.2014 року необхідно відмовити, оскільки на час звільнення позивач не перебував на вказаній посаді.

59. Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині вимог, судом апеляційної інстанції не надано належного аналізу позовним вимогам, з якими позивач звертався до суду.

60. Вказані порушення суд апеляційної інстанції допустив також при вирішенні позовної вимоги про зобов`язання Голови Служби безпеки України провести призначення позивача по посаді начальника відділу в Службі безпеки України та включити його до списку особового складу Служби безпеки України, оскільки розглянув вказану вимогу як зобов`язання Голови Служби безпеки України провести призначення позивача на посаді начальника відділу в Службі безпеки України та включити його до списку особового складу Служби безпеки України.

61. Крім цього, позивач в касаційній скарзі звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не вирішена вимога щодо встановлення Службі безпеки України в особі голови Грицака B.C. та Управлінню Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника управління Зубкова О.П. терміну надання звіту про виконання судового рішення.

62. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

63. Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, вимогам позивача в цій частині судом апеляційної інстанції оцінка не надавалась, питання щодо встановлення відповідачам терміну надання звіту про виконання судового рішення судом апеляційної інстанції не вирішувалось.

64. В частині доводів відповідачів, що стосуються оскаржуваного судового рішення про часткове задоволення позовних вимог з відшкодування моральної шкоди, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на наступне.

65. Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

66. Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

67. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

68. Згідно зі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

69. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

70. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

71. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

72. Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

73. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

74. У касаційній скарзі Служба безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області зазначають, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів та не обґрунтовано, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань та за яких обставин вони заподіяні. Також звертають увагу, що в постанові суду апеляційної інстанції не наведено, в чому полягають страждання позивача, негативні зміни в усталеному життєвому його укладі, які спричинили ці страждання, та які певні зусилля йому довелося докласти для відновлення життєвого укладу.

75. В контексті зазначеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду даної справи судом касаційної інстанції), за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

76. Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

77. Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

78. Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якого Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

79. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

80. Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

81. Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

82. Із врахування вищезазначених правових норм, колегія суддів зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

83. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

84. Обґрунтовуючи наявність підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначив, що порушенням термінів перебування у розпорядженні, а також незаконним звільненням позивачу було завдано моральну шкоду, яка виразилася в тому, що тривалий час відповідачами не вирішувалося питання щодо призначення позивача на посаду або його звільнення, відповідно до пункту 48 Положення, а також в тому, що позивачу було спричинено страждання негативними змінами в усталеному життєвому укладі, для відновлення якого йому довелося докласти певних додаткових зусиль.

85. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що суд, визначаючи розмір моральної шкоди, мав навести розрахунки такої шкоди, які повинні ґрунтуватися на відповідних доказах, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати.

86. Наведене дає підстави стверджувати про невжиття судом апеляційної інстанції належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.

87. Відтак, рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися таким, що прийняте на підставі належних і допустимих доказів та із врахуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

88. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність його висновків в цілому по суті спору.

89. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

90. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

91. Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційних скарг та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

92. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

93. Пунктом 3 частини 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.